Справа №   11- 396                 Головуючий в суді 1 інст.- Товстика І.В.1

Ст.  186 ч. 2  КК України       Доповідач  -                         Матюха Ю. В.

                                             У   Х   В    А    Л    А    

                           І   М   Е   Н    Е   М          У  К  Р  А  Ї  Н  И .

    28 вересня   2010 року.  Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду  Рівненської області в складі  :

           Головуючого            :   Коробова О.К.,

           с у д д і в                   :   Матюхи Ю.В.,  Шпинти М.Д.,

           з участю прокурора :   Ютовець Н.І.,

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Рівне  кримінальну справу за апеляцією  прокурора   на   вирок  Сарненського  районного     суду від    21 травня     2010  року, -

            Цим  вироком  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  житель с. Немовичі Сарненського району,  працюючий робітником ПП „ ОСОБА_1 „ ,  раніше судимий  Сарненським районним судом 4 грудня 2009 року за ст. 185 ч.1 КК України на два роки виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10%  заробітку ,-

         -  засуджений за ст. 186 ч.2 КК України  із застосуванням ст. 69 КК України – на  один рік і шість місяців позбавлення волі ;

           На  підставі ст. 71  КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначено, шляхом частково приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання , згідно вироку  Сарненського районного суду від  4 грудня 2009 року -  один рік  і сім  місяців позбавлення.

            ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, непрацюючий, раніше не судимий, -

            - засуджений  за ст. 186 ч.2 КК України   – на  чотири роки позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, відносно якого вирок  суду не оскаржений.

           Згідно вироку суду, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, 4 березня 2010 року о 20 год. , перебуваючи на ділянці автодороги Городище-Рівне - Старокостянтинів між с. Немовичі та м. Сарни, діючи спільно групою осіб, з метою заволодіння чужим майном застосували до ОСОБА_5 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого. А саме ОСОБА_3 наніс удар двома руками в спину потерпілого, а коли останній

                                                   -           2         -

упав то ще один удар правою ногою в обличчя та правий бік , чим спричинив фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді саден спинки носа та підочної ділянки справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, в цей час ОСОБА_4 наніс удар правою ногою в лівий бік потерпілого, чим завдав йому біль. При цьому ОСОБА_3 став тримати за плечі ОСОБА_5, не даючи можливості піднятися, завдаючи фізичного болю, а ОСОБА_4 відкрито викрав з правої кишені куртки потерпілого гроші в сумі 9 грн. та мобільний телефон марки „ Нокіа 1202” вартістю 315 грн. із сім-картою оператора              „ Діджус „ вартістю 20 грн., завдавши шкоди ОСОБА_5 на загальну суму 344 грн.

           В поданій на  вирок  суду апеляції  :

           прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій, міри покарання ,   покликається на незаконність вироку суду  відносно ОСОБА_3. Вважає, що суд призначив покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків без покликання на ст. 72 КК України. Просить вирок суду змінити, і призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків  із зазначенням  ст. 72 КК України.

           Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважає, що суд призначив ОСОБА_3 покарання з дотриманням вимог ст. 72 КК України, проте не зазначив цю норму права і  просить  задовольнити  апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція  прокурора не  підлягає задоволенню з таких підстав.

           Висновок суду про винуватість ОСОБА_3   у вчиненні зазначеного у вироку злочині грунтується на перевірених в судовому засіданні доказах, яким дана повна і всебічна оцінка , і в апеляції не оскаржується.

           Сам  засуджений   ОСОБА_3 , як на досудовому слідстві так і   в суді винним  себе визнав,  і ствердив, що він дійсно спільно з ОСОБА_4  заволодів майном , який належить потерпілому  ОСОБА_5 ,  при  обставинах встановлених судом.                              

           Показання   ОСОБА_3 .    стверджуються об”єктивними даними по справі.

           Суд  правильно кваліфікував дії  ОСОБА_3    за ст. 186 ч.2    КК  України.

          При призначенні покарання  ОСОБА_3 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом”якшують та обтяжують        покарання  і призначив йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України .

                                                         -     3     -

           З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків з  врахуванням і дотриманням вимог    ст. ст. 71, 72    КК України .

            І таке призначене  покарання для ОСОБА_3 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

          При таких обставинах доводи прокурора  про незаконність вироку суду  щодо призначеного  ОСОБА_3 покарання  за сукупністю вироків безпідставні.

          Колегія суддів вважає, що підстав для  зміни  вироку суду не вбачається.

                       Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів , -

                                                У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

          Вирок  Сарненського  районного   суду від 21 травня 2010   року відносно ОСОБА_3     залишити без зміни, а апеляцію прокурора   - без задоволення .

                  Головуючий      : підпис.

                  С у д д і              : підписи.

З  оригіналом  згідно          :                                                              Ю.В. Матюха.