Справа №2-4364/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д., при секретарі Сильчевій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни, суд,-
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті та нарахунку державної соціальної допомоги дітям війни з 01.01.2009 по 31.12.2009р. та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу "дітям війни" за відповідний період. В обгрунтування позову зазначив, що має статус "діти війни" і, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( далі по тексту Закон України - Закон), йому надається державна соціальна підтримка у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що згідно ст. 28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" становить в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Не зважаючи на рішення Конституційного Суду України за 2007-2008 роки, якими визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач відмовляється зробити перерахунок допомоги за період 2009р. у відповідності до ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав. Зазначив, що в 2009 році позивач отримував щомісячну державну допомогу як дитина війни відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року, тому відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати щомісячної державної допомоги позивачу як дитині війни за 2009 рік.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується записом у його пенсійному посвідченні.
За Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.02.08 за №5-5, районне управління є юридичною особою, до компетенції якого віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.
Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в первісній редакції 2004 року, яка є чинною, починаючи з 22.05.2008 року по теперішній час) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 28 Закону "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. за № 1058-1У із змінами визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків -25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно п.41 пп.2 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” редакція статті 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, що існувала до 01.01.2008 року втратила свою чинність та викладена в новій редакції, яка передбачала державну допомогу "дітям війни" у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної категорії громадян..
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп визнано такими, що невідповідають Конституції (є некоституційними) положення, зокрема, пункту 41 підпункту 2 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до п.6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
В зв'язку з вказаним Рішенням втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, яка діє й на теперішній час, згідно якої діти війни мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 58 Закону "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"." від 28.12.2007р. прожитковий мінімум для осіб що втратили працездатність становив з 1 січня - 470грн.; з 1 квітня - 481грн.; з 1 липня -482грн.; з 1 жовтня – 498грн.
В 2009 році відповідно до ст. 54 Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік " від 26.12.08 його розмір було визначено на рівні грудня місяця 2008 року.
Оскільки відновлена попередня редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому розмір щомісячного підвищення пенсії дітям війни у 2009 році підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтєю 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Тобто вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на пенсійні правовідносини, оскільки їх розмір відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної державної допомоги, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
В своїй заяві позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплаті щомісячного підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік.
Суд не може погодитися з вимогами щодо визнання бездіяльності неправомірною з таких підстав.
Так, судом було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну допомогу як “дитині війни” у зменшеному розмірі, тобто здійснював певні дії, а не бездіяльність. Тому суд задовольняє позов частково, та, враховуючи наведене, визнає саме дії відповідача неправомірними щодо відмови здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період 2009 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум .
У відповідності із ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп, ст.8 Конституції України, ст.28 Закону "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст.ст.11,59-61, 208-209,212-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни- задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області щодо відмови у нарахунку і виплаті щомісячної державної допомоги дітям війни ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд.
Апеляційна скарга може бути подана в строк десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: