ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
20 червня 2006 р. Справа 13/131-06
Господарський суд Вінницької області у складі:
Головуючий суддя С. Тісецький
Секретар суду Л.Новожилова
Представники :
позивача : Дмітрийчук А.А., Томляк А.М., за дорученням
відповідача 1: не з’явився
відповідача 2: Биховченко Р.І., за дорученням
3 особа без самостійних вимог: Демець Л.В. –арбітражний керуючий
інші:
Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1115
розглянувши справу за позовом: Акціонерного банку «Енергобанк»м. Київ в особі філії АБ «Енергобанк»в м. Вінніниці до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам’яногірське» та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камсит»про визнання недійсним договору купівлі-продажу , -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2006 р. скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 12.07.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.11.2005 р. у даній справі, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Справу розглянуто за межами двохмісячного терміну в зв’язку з тим, що ухвалою голови суду від термін розгляду справи продовжено на місяць.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву та доказів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Попередні ухвали суду направлені відповідачу-1 рекомендованими листами і тим самим судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення його належним чином про час і місце судового засідання.
Представник позивача подав суду уточнення до позовної заяви, згідно якого він просить разом з первинними позовними вимогами викладеними в позовній заяві, також зобов’язати СТОВ «Камсит»повернути в натурі все, що воно отримало по договору №8 від 22.12.2003 р. на САТ «Кам’яногірське».
Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.
Позивач подав клопотання в якому просить накласти арешт на техніку згідно переліку, яка знаходиться у відповідача 2., мотивуючи своє клопотання тим, що вона неодноразово відчужувалась.
Відповідно до ст.66 ГПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження його доводів про те, що виконання рішення у даній справі може бути неможливим без накладення арешту на техніку згідно опису. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про накладення арешту на техніку яка вказана у додатку.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу №8 від 22.12.2003 р. між СТОВ «Кам’яногірське»(відповідач-1) та СТОВ «Камсіт»(відповідач-2) та зобов’язати відповідача-2 повернути все що він отримав за вказаним договором на САТ «Кам’яногірське»(3-й особі), мотивуючи свої позовні вимоги тим, що техніка, яка передавалась відповідачу-2 за договором купівлі-продажу №8, була предметом застави по договору застави укладеного між САТ «Кам’яногірським»(3-ю особою) та позивачем, що забезпечував вимоги позивача по договору кредиту №108/02 від 13.12.2002 р.
Відповідач-2 заявлений позов не визнав, посилаючись на добросовісність набування вказаної техніки за договором купівлі-продажу №8 від 22.12.2003 р.
З-я особа заявлений позов визнає, посилаючись на те, що САТ «Кам’яногірське»весь час визнавала свої договірні зобов’язання перед позивачем за договором застави до кредитної угоди №108/02 від 13.12.2002 р., однак представник 3-ї особи в судовому засіданні не зміг пояснити на яких підставах був укладений договір купівлі-продажу №12 від 22.12.2003 р. між САТ «Кам’яногірське»(3-ю особою) та СТОВ «Кам’яногірське»(відповідач-1), який передував договору купівлі-продажу №8 від 22.12.2003 р. і згідно якого було продано техніку яка була предметом договору застави.
В судовому засіданні представники сторін підтвердили незмінність своїх позицій стосовно заявленого позову.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні вказав, що позивач надав згоду САТ «Кам’яногірське»про відчуження заставного майна згідно договору застави від 13.12.2002 р., та підтвердження своїх доводів надав суду копію листа позивача №03-822 від 03.10.2003 р. адресованого САТ «Кам’яногірське», згідно якого позивач не заперечував проти реалізації вищезазначеного заставного майна.
Представники проти існування такого листа заперечують, та на підтвердження таких заперечень надали суду журнал вихідної кореспонденції позивача за 2003 рік, в якому зазначеного листа із вказаним номером не значиться.
В зв’язку із тим, що представником-2 подано суду не завірену належним чином копію листа №03-822 від 03.10.2003 р., також суду не надано оригінал вказаного листа для огляду і в журналі вихідної кореспонденції позивача відсутній запис про направлення такого листа САТ «Кам’яногірське», суд не приймає до уваги доводи представника відповідача-2 про те, що позивачем надавалась згода САТ «Кам’яногірське»на реалізацію заставного майна за договором застави від 13.12.2002 р.
Вивчивши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
22 грудня 2003року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кам”яногірське”, с. Кам”яногірка, Іллінецького району, Вінницької області (відповідач 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Камсит”, с.Кам”яногірка, Іллінецького району, Вінницької області (відповідач 2) був укладений договір купівлі-продажу №8. Відповідно до вказаного договору, відповідачем 1 було передане відповідачу 2 на підставі акту приймання –передачі від 22.12.2003р. наступне майно:
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №0438 ВВ, вартістю 3605грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08458 ВЕ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08466 ВЕ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №9091 ВА, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №3191 ВВ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08467 ВЕ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1994р. за реєстраційним номером №5458 УЗ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №8146 ВВ, вартістю 3605грн;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1994р. за реєстраційним номером №5453 УЗ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08468 ВЕ, вартістю 3605грн.;
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №3124 ВВ, вартістю 3605грн.;
- трактор марки Т-150К, випуску 1992р. за реєстраційним номером №5581 УЗ, вартістю 6860грн.
13 грудня 2002р. між АБ “Енергобанк” (позивач) та Сільськогосподарським акціонерним товариством відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків “Кам”яногірське” (3-я особа) був укладений договір застави, який забезпечував вимоги позивача, що витікають з договору на видачу кредиту №108/02 від 13.12.2002р., укладених між позивачем та третьою особою за умовами якого тертя особа зобов’язується перед позивачем повернути кредит. В забезпечення вищевказаних зобов’язань САТ “Кам”яногірське” було передано позивачу в заставу майно, а саме:
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №0438 ВВ, вартістю 3605грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08458 ВЕ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08466 ВЕ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №9091 ВА, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №3191 ВВ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08467 ВЕ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1994р. за реєстраційним номером №5458 УЗ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №8146 ВВ, вартістю 3605грн;
- трактор марки МТЗ-82, випуску 1994р. за реєстраційним номером №5453 УЗ, вартістю 3710грн.;
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №08468 ВЕ, вартістю 3605грн.;
- трактор марки МТЗ-80, випуску 1995р. за реєстраційним номером №3124 ВВ, вартістю 3605грн.;
- трактор марки Т-150К, випуску 1992р. за реєстраційним номером №5581 УЗ, вартістю 6860грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про заставу”, заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.12.2004 р. у справі №9/378-04 визнано недійсним договір купівлі-продажу №12 від 22.12.2003 р. між САТ «Кам’яногірське»(3-я особа) та СТОВ «Кам’яногірське» (відповідач-2), згідно якого було продано заставне майно.
При цьому, судом встановлено те, що 13.12.2002р. між АК "Енергобанк" та САТ "Кам'яногірське" був укладений договір застави, який забезпечував вимоги позивача, що випливають з договору про видачу кредиту №108/02 від 13.12.2002р. САТ "Кам'яногірське" зобов'язався перед позивачем повернути кредит та в забезпечення виконання зобов'язань передав в заставу сільськогосподарську техніку. В зв'язку із невиконанням зобов'язань по кредитному договору перед банком було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення за рахунок заставленого майна. Постановою державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції від 25.09.2003р. накладено арешт на все майно боржника та вчинено заборону на його відчуження. Приймаючи рішення у справі №9/378-04, судом встановлено порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст.17 Закону України "Про заставу" та ст.61 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з чим договір купівлі-продажу № 12 від 22.12.2003р. визнано недійсним.
Відповідно до ст.225 ЦК УРСР, що діяв на час укладення спірної угоди, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
У відповідності до ст. 4 Закону України „Про власність” власник на свій розсуд володіє користується і розпоряджається належним йому майном.
Оскільки сільськогосподарська техніка перебувала у власності СТОВ "Кам'яногірське", то власник мав право розпоряджатися нею на свій розсуд, в тому числі укладати договір купівлі-продажу №8 від 22.12.2003р., дотримуючись при цьому норм чинного законодавства.
На час звернення позивача з позовом, придбана СТОВ "Камсит" по договору купівлі-продажу №8 від 22.12.2003р. техніка не була власністю позивача у даній справі.
Посилання суду на те, що сільськогосподарська техніка була предметом застави по договору від 13.12.2002р., укладеного між позивачем та САТ "Кам'яногірське", який забезпечував вимоги позивача, що витікають з договору про надання кредиту №108/02 від 13.12.2002р. не може бути прийнята до уваги з тих підстав, що заставодавцем сільгосптехніки було САТ "Кам'яногірське", яке, зокрема, всупереч ст.17 Закону України "Про заставу" здійснило продаж заставного майна без згоди заставодержателя - АБ "Укрсоцбанк", однак, цю обставину не можна вважати незаперечною підставою й для визнання недійсним договору купівлі-продажу №8 від 22.12.03р. де зовсім інші сторони, а саме продавцем сільгосптехніки є СТОВ «Кам’яногірське» , а набувачем - СТОВ "Камсит".
СТОВ "Камсит" є добросовісним набувачем майна за договором купівлі-продажу №8 від 22.12.2003р. На момент укладання договору купівлі-продажу №8 від 22.12.2003 р. вказані правовідносини регулювались ЦК УРСР 1961 року. Стаття 145 ЦК УРСР передбачає витребування майна власником від добросовісного набувача. Зокрема, п.1 вказаної статті визначено, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач знав і повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Такі ж умови витребування майна власником передбачені і ч.1 ст. 388 ЦК України.
Однак, позивач у даній справі не є власником проданого за договором №8 від 22.12.03р. майна. До того ж, його посилання в позові на норми ст.400 ЦК України, в даному випадку, є безпідставними. Одночасно, суд враховує й те, що вимога позивача про повернення тракторів СТОВ "Камсит" САТ "Кам'яногірське" не тільки не могла бути заявлена позивачем у справі з огляду на наведене вище, а й в зв'язку з тим (в разі, якби банк і був належним позивачем), що наслідки недійсності угоди підлягають застосуванню лише стосовно сторін даної угоди, а тому не може бути покладено обов'язок щодо повернення майна за угодою особі, у якій вона не брала участі, і це випливає з норм як ч.2 ст.48 ЦК УРСР, так і ч.1 ст.216 ЦК України.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.
При укладенні договору №8 від 22.12.2003р. права та охоронювані законом інтереси позивача порушено не було, а тому у нього не виникло право на звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору.
Твердження позивача про порушення ч.2 ст.17 Закону України "Про заставу" за яким заставодавець може відчужувати заставне майно тільки за згодою заставодержателя, а Банк такої згоди не давав, не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки позивачем не доведено, що саме СТОВ "Кам'яногірське" є заставодавцем майна, яке було предметом продажу по спірному договору.
Посилання ж скаржника на те, що посадові особи СТОВ "Кам'яногірське" та СТОВ "Камсит" свідомо уклали спірний договір з метою уникнути зобов'язань перед позивачем, не доведено у встановленому порядку, до того ж, за наведеного вище не є обставиною, що може вплинути на суть приймаємого рішення.
Керуючись ст.ст.145, 216, 225 ЦК України ст.ст.48, 145 ЦК УРСР, ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, ст.75, ст. 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
1.В позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тісецький С.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84ГПК України 22.06.06