Справа № 2а-256 /2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2009року. Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Бужак Н П.

при секретарі: Очалюк М. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання відмови незаконною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну надбавку як дитині війни

ВСТАНОВИВ

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав з 01 січня 2006р. по теперішній час; визнання відмови відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30 % надбавки до пенсії) з 01 січня 2006р. по теперішній час незаконною; зобов’язати відповідача протягом п’яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати їй до виплати та виплатити у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01 січня 2006р. по 31 грудня 2008р. загальною сумою 3891, 9 грн., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що є «дитиною війни», відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 цього Закону, позивачка зазначала, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому позивачка наголошувала, що зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної ст. 6 визнане рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007р., 22 травня 2008р. неконституційними. Крім того, позивачка просила суд, поновити пропущений нею строк звернення до адміністративного суду, оскільки про свої порушені права вона дізналася з газети «Києве мій». Також позивачка наголошувала, що зверталася до відповідача в позасудовому порядку, проте відповідачем їй безпідставно було відмовлено, а тому позивачка вимушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, з підстав викладених в позові, просила суд його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з»явився. про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, на час розгляду справи заперечень на позов не подав, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком. На момент звернення позивачки до суду з вказаним позовом, нарахування їй доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Позивачка є дитиною війни в розумінні вищенаведеної норми ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007р. викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01 січня 2008р.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007р. у справі № 1-29/2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р., який набрав чинності 01 січня 2008 р., текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008р., а позивачці у 2008 р. підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачці державної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня до 31 грудня 2008 р.

За таких обставин, надбавка, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 22 травня 2008 р.), підлягала виплаті у період з 22 травня до 31 грудня 2008 р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що у позивачки відсутні підстави для отримання 30 % надбавки як дитині війни відповідач не надав і таких доказів судом під час розгляду справи не встановлено.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду 20 лютого 2009року.

За таких обставин позивачкою порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного КАС України, щодо вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 р. до 31 грудня 2008 року.

Доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку для звернення до суду з даним позовом позивачка не надала.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково з врахуванням річного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100. 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України; ст. ст. 3, 19, 22, 46, 64. 152 Конституції України; ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України у Шевченківському районі м. Києва у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року неправомірною..

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Шевченківському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.