ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" травня 2010 р.Справа № 9/60-10-1131
За позовом : Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК";
До відповідача : Другого відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Одесі ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
про звільнення майна з-під арешту ;
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: Морозов О.В. (за довіреністю);
Від відповідача: не з’явився ;
Від третьої особи: ОСОБА_1;
СУТЬ СПОРУ: 17.03.2010 р. за вх. № 2359 Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Другого відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Одесі (далі - Відповідач) про звільнення заставного майна з-під арешту.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві від 09.04.2010 р. за вх. № 9025.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Між Публічним акціонерним товариством "ОТП БАНК" (надалі Позивач) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 27 грудня 2006 року був укладений Кредитний договір за № ML-500\221\2006, відповідно до якого Банком був наданий кредит в сумі 65 000,00 доларів США на купівлю нерухомого майна.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань в іпотеку банку передано придбане нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1, відповідно Договору іпотеки від 28.12.2006 року за № PML-500\221\2006.
Також між Публічним акціонерним товариством "ОТП БАНК" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 04.02.2008 р. було укладено кредитний договір № СM-SME 500/009/2008 , відповідно до якого ОСОБА_1 Банком був наданий кредит в cyмi 387 500,00 доларів США на придбання нерухомого майна.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 04 лютого 2008 року CM-SME500\009\2008 в іпотеку банку ОСОБА_1 передано придбане нерухоме майно, а саме нежила будівля авто мийки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до Договору іпотеки від 04.02.2008 року за № PM-SME5OO/OO9/2 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості від 28.04.2010 р. за вих. № 500-11-12-1/1575 за кредитним договором за № ML-500\221\2006 від 27.12.2006 р. станом на 28.04.2010 р. у позичальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 існує непогашена кредиторська заборгованість за вищезазначеним договором на загальну суму у розмірі 87 232, 05 доларів США.
Та у відповідності до розрахунку заборгованості від 28.04.2010 р. за вих. № 500-12-12-1/1574 по кредитному договору від 28.04.2008 р. за № СM-SME 500/009/2008 у позичальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 існує непогашена кредиторська заборгованість за вищезазначеним договором на загальну суму у розмірі 419 21, 62 доларів США.
Як було встановлене матеріалами справи, рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2009 р. по справі № 4/9-09-411 з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 123 200 грн., та 27.05.2009 р. видано наказ за № 4/9-09410, на підставі якого Другим відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Одеси накладено арешт на майно, яке належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та розташоване за адресами : АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, що підтверджено постановою Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 21.08.2009 р., серії АН за № 349141.
Отже судом встановлено факт накладення арешту державною виконавчою службою Київського районного управління юстиції м. Одеси на майно, яке знаходиться у іпотеці банку, що не відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких передані в іпотеку нерухомого майна, не зареєстровані у встановленому законом порядку, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Статтею 49 Закону України “Про власність” за № 697-ХІІ від 07.02.1991 року ( зі змінами та доповненням), передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.
При цьому вимогами п.1 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та ч.2 п. 3 ст.16 способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення дії, яка порушує право.
Пунктом 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України право власності, у тому числі право розпорядження, може бути обмежено лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Конституція України гарантує захист права власності. Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує, зокрема, захист прав усіх суб'єктів права власності.
Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності згідно ч. 4 ст. 41. Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.
Захист права власності, як система передбачених цивільним та іншим законодавством заходів, що застосовуються у випадках порушення цього права і відновлення відносин власності, покладається на державу та утворені нею відповідні державні органи. Зокрема, пункт 3 статті 48 Закону України “Про власність” передбачає захист права власності в судовому порядку.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому, вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вимогами ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
У відповідності до ст. 3. Закону України «Про іпотеку»вбачається, про виникнення, застосування і пріоритет іпотеки. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 33. Закону України «Про іпотеку»встановлені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати Другий Київський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1), звільнити з-під арешту та виключити з акту опису й арешту майна, серії АН № 349140 від 31.08.2009 р. складеного державним виконавцем Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції Плахутою Д.В.; нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, яка належить на праві власності фізичній особі-підприємецю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2).
3. Стягнути з Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1), на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" (01033, м Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166; адреса для листування: 65026, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 10; РВ ПАТ "ОТП Банк" в м. Одесі) - 85 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Меденцев П.А.