ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" травня 2010 р.Справа № 9/57-10-1101
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ";
До відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 5849,95грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: Горбенко Г.С. (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 09.03.2010 р. за вх. № 2073 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) боргу в сумі 5849,95грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач в судові засідання призначені по справі не з’явився, заперечення на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
09.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія - Гарант», надалi - Позивач, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, надалі -Відповідач, виникло майново-господарське зобов'язання на підставі Договору № 109-119 оренди транспортних зacoбів, надалі –Договір, згідно з яким Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове платне користування раніше бувший в експлуатації автомобіль марки DAF, серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, моделі FT95XF480, 2001 року випуску, у кількості 1 одиниці i раніше бувший в експлуатації автомобіль марки SCHWERINER, серійний номер НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску, у кількості 1
одиниці, надалі - Автомобілі.
На виконання п. 2.1. Договору, Автомобі в технічно справному робочому стані (після ремонту) були належним чином передані Відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі транспортних засобів від 09.11.2009р. № 109-119/1 i Актом приймання-передачі Транспортних засобів від 09.11.2009 р. № 109-119/2.
21.12.2009 року Позивач i Відповідач, керуючись п. 9.4 Договору, уклали угоду про розірвання Договору, надалі - Угода.
На виконання п. 3 Угоди, 21.12.2009 р. автомобілі були повернуті Відповідачем Позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі Транспортних засобів № 109-119/1/В від 21.12.2009 p. i актом приймання-передачі Транспортних засобів № 109-119/2/В від 21.12.2009 р.
Відповідно до п. 4 Угоди, Відповідач зобов'язувався протягом 12 банківських днів, з моменту набрання чинності Угоди, погасити заборгованість по Договору у cyмі 5849,95 грн., в тому числі ПДВ – 974,99 грн.
Незважаючи на листи Позивача № 01-10/12 від 10.12.2009 p. та № 05/02-10 від 10.02.2010 р., зазначена заборгованість залишається несплаченою.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Відговідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГКУ, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 612 Циввльного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язуеться передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Згідно до ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути piч, яка визначена індивідуальними ознаками i яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
У відповідності до вимог ст. 773 та ст. 774 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування з6итків.
Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму i вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У paзі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68720, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 12, код ЄДРПОУ 31976914, свідоцтво платника ПДВ №22823603, п/р №2650201639124.980 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 328618, ІПН 319769115425) –5849,95грн., 102грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Меденцев П.А.