№ 2-2580/10

 Д О Д А Т К О В Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 вересня    2010 року                                                                м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді                                                             Мазурик О.Ф.,

секретаря                                                                             Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України», третя особа:  ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати,

                                           В С Т А Н О В И В :

В лютому 2010 року   позивачка через свого представника звернулася до суду з позовом до Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України» (далі – ДУ «Науковий центр радіаційної медицини АМН України», відповідач) про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Разом з тим під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не   вирішено питання про судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача, посилаючись на те, що суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4 232 грн. 40 коп. Також зазначив, що понесені витрати на правову допомогу є бюджетними коштами.

Позивач і третя особа, відповідно до  ч. 6 ст. 74 ЦПК України, належним чином повідомлені про місце, день і час судового розгляду, в судове засідання не з'явилися.

Згідно ч. 3  ст. 220 ЦПК України присутність сторін у судовому  засіданні не є обов’язковою.

На підставі вказаної норми, суд вважає за можливе  розглянути питання про розподіл судових витрат у відсутності позивача та третьої особи.

Заслухавши представника відповідача  та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що  понесені відповідачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з позивача, з наступних питань.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України» про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати відмовлено.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує  як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 3  ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Також, відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

           Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

           Як передбачено ч. 1 ст. 56 ЦПК України  правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом   має право на надання такої допомоги.

Частиною 2 статті   59 Конституції України передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та  інших державних органах в Україні діє адвокатура.

            Діяльність адвокатів та адвокатських об’єднань   регулює Закон України «Про адвокатуру», який не містить порядку визначення розміру суми плати за послуги адвоката.

            Частиною 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на   підставі угоди між громадянином чи   юридичною особою   і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

            Враховуючи зазначене, для забезпечення захисту прав відповідача ним укладено договір з   адвокатом ОСОБА_3, який має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 2845   від 22.02.2007 видане Київською міською   кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (т. 2, а.с. 62-71).

            Дослідивши акти приймання-передачі наданих адвокатських послуг,  судом встановлено, що на підставі письмового договору, відповідачу надано   правову   допомогу у справі № 2-2580/10 Голосіївського районного суду м. Києва за позовом   ОСОБА_1 до ДУ «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України» про визнання незаконними дій керівництва ДУ «Науковий центр радіаційної медицини   Академії медичних наук України» та стягнення заробітної плати.

           Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 pоку № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір витрат, пов’язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі за годину роботи виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати.

              В статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлена заробітна плата: з 1 січня 2010 року – 869 гривень, з 1 квітня 2010 року - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

           Загальний розмір витрат відповідача на правову допомогу у справі    № 2-2580/10 складає 4 232 грн. 40 коп.   Зазначена сума складається з сум відображених в актах  приймання-передачі наданих адвокатських послуг по договору про надання адвокатських послуг № 99 від 16.08.2007, а саме в актах: № 2 від 26.02.2010 - 1216,6 грн.; № 3 від 31.03.2010 - 521.4 грн.; № 4 від 30.04.2010 - 1768.0 грн.; № 6 від 30.06.2010 - 762,40 грн. (т. 2, а.с. 72, 74, 76, 78).

             На підставі викладеного, встановлено, що розрахунки за правову допомогу відповідачем проводились у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 pоку № 590 та статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а саме  в період з 01 січня 2010 року до 01 квітня 2010 року проводились з розрахунку 347,60 грн. за одну годину роботи (869 грн. х 40 %), а в період з 01 квітня 2010 року до 01 липня 2010 з розрахунку 353,60 грн. за одну годину роботи (884 грн. х 40%).

             За встановлених обставин, суд вважає розмір  витрат відповідача  на правову допомогу  у розмірі 4 232 грн. 40 коп. є розумним, необхідним для даної справи та знаходиться у взаємозв’язку з розглядом позову.

             Витрати на правову допомогу у розмірі 4 232 грн. 40 коп. повністю оплачені, що підтверджується письмовими доказами (т. 2, а.с. 73, 75, 77, 79).

   На підставі викладеного, враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позову та зважаючи на те, що відповідачем документально підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 4 232 грн. 40 коп., вони підлягають стягненню на його користь з позивача.

    Керуючись  ст.ст. 56, 79, 84, 88,  п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

          Стягнути з ОСОБА_1  на користь  Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України» витрати на правову допомогу у розмірі 4 232 (чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 40 коп.

          Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

               Суддя