Справа № 2-837/10/14
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді: Чередник В.Є.,
при секретарі: Поповій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Харківської міської ради, Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2009 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом в якому просили визнати за кожним із позивачів, право спільної часткової власності (по ј ) на підвальні приміщення підвального поверху в літ. «Б-2», розташовані за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 157 м2.
Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що вони, є власниками квартир в спірному будинку за адресою АДРЕСА_1 тому їм на праві спільної власності також належать і підвальні приміщення цього будинку.
В судове засідання позивачі не з'явилися, подали письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в якому також просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується судовою повісткою. Про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Представник відповідача Комунального підприємства «Жилкомсервіс» в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується судовою повісткою. Про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів і ухвалити рішення при заочному розгляді справи, враховуючи, що позивачі проти цього не заперечують та це відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Житловий будинок АДРЕСА_1 Позивач, ОСОБА_1, згідно із свідоцтвом про договором купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Власіковою Л.Є., реєстровий номер 3674 є співвласником власником АДРЕСА_2.
Позивач ОСОБА_4, згідно з свідоцтвом про право власності від 12 серпня 1999 року, реєстраційний номер 2-99-195020 є співвласником АДРЕСА_2.
Позивач ОСОБА_2, згідно із договором дарування квартири від 23 січня 2001 року посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Грошевою О.Ю., реєстровий номер 5-48.
Позивач ОСОБА_3 згідно із договором довічного утримання від 08.06.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори, реєстровий номер 1-670, свідоцтва про право власності на житло № 2-98-132316 є власником квартири АДРЕСА_3
Факт, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками квартир АДРЕСА_1 також підтверджується матеріалами справи господарської справи № 54/79-09 та встановлено Вищим господарським судом України в постанові від 25 лютого по справі № 53/84-08.
Згідно відповіді Департаменту комунального майна та приватизації від 07.07.2010 року № 9201 на запит суду було зазначено, що договорів оренди нежитлових приміщень допоміжних підвальних приміщень загальною площею 100,7 м2 немає.
Відповідно до договору від 10 червня 2008 року приміщення підвалу в літ. Б-2», а саме:
приміщення №1 площею 4,2 м2, №2 площею 16,7 м2, №3 площею 12,8 м2, №4 площею 12,2 м2, №5 площею 8,6 м2, №6 площею 1,8 м2, загальною площею 56,3 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 були продані Приватним підприємством «Прогрес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВ Компані».
Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2008 року було задоволено позовні вимоги Приватної фірми «Прогрес» до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення підвального поверху в літ. «Б-2», а саме: приміщення №1 площею 4,2 м2, №2 площею 16,7 м2, №3 площею 12,8 м2, №4 площею 12,2 м2, №5 площею 8,6 м2, №6 площею 1,8 м2, загальною площею 56,3 м2, розташованих за адресою АДРЕСА_1. Постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого по справі № 53/84-08 рішення Господарського суду Харківської області від 08 квітня 2008 року скасовано.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 травня 2009 року по справі № 54/79-09 провадження за позовом ПФ "Прогрес", про визнання права власності на нежитлові приміщення підвального поверху в літ. «Б-2», а саме: приміщення №1 площею 4,2 м2, №2 площею 16,7 м2, №3 площею 12,8 м2, №4 площею 12,2 м2, №5 площею 8,6 м2, №6 площею 1,8 м2, загальною площею 56,3 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 було припинено.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2010 року по справі № 2-1662/10/14 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 червня 2008 року приміщень підвалу в літ. Б-2», а саме: приміщення №1 площею 4,2 м2, №2 площею 16,7 м2, №3 площею 12,8 м2, №4 площею 12,2 м2, №5 площею 8,6 м2, №6 площею 1,8 м2, загальною площею 56,3 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстровий номер № 2770.
Як вбачається з матеріалів справи господарської справи № 54/79-09 та встановлено Вищим господарським судом України в постанові від 25 лютого по справі № 53/84-08 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками квартир АДРЕСА_1. Таким чином інших власників спірних підвальних приміщень немає.
За змістом пункту 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Згідно ст. 1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно п.п. 1.1,1.2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України 4-рп/2004 від 02.03.2004р. по справі №1-2/2004, яким було дано офіційне тлумачення положень п.2 ст. ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. № 2482-12, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інші) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України 4-рп/2004 від 02.03.2004р. по справі №1-2/2004 рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Таким чином згідно з частиною першою статті 1 Закону Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Даний закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.
Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону Про приватизацію державного житлового фонду", стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).
Згідно з наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя» № 141 від 27 серпня 2003 року до загального та неподільного майна належить: -частина допоміжних приміщень, конструктивних елементів, технічного обладнання будинку, які не можуть бути поділені між власниками приміщень будинку та без яких не може бути належного утримання будинку і прибудинкової території;
-конструктивні елементи будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їздна група тощо);
-технічне обладнання будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).
Відповідно до п. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування. Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Як встановлено в ч. 2 цієї ж статті неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.
Даний житловий будинок складається з квартир, які знаходяться у спільній частковій приватній власності позивачів. Фактично даний будинок є неподільною річчю в розумінні ст. 183 ЦК України і становить єдиний об'єкт в якому не можливо встановити співвідношення головної речі та її приналежності. Відповідно до ст. 355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна часткова власність також може виникати за згодою, що свідчить про можливість поширення режиму спільної часткової власності на допоміжні підвальні приміщення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Як встановлено ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частина 3 цієї ж статті встановлює, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ст.391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном.
Факт, що підвальні приміщення підвального поверху в літ. «Б-2», розташованих в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 157 м2 належить позивачам на праві спільної власності також було встановлено постановою Вищого господарського суду України по справі № 53/84-08 від 25 лютого 2009 року
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішенням Конституційного суду України 4-рп/2004 від 02.03.2004р. по справі №1-2/2004, ст.ст.316, 317, 319, 355, 391 ЦК України, ст..ст. 10,11,60,208,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину підвальних приміщень підвального поверху в літ. «Б-2», розташованих в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 157 м2.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину підвальних приміщень підвального поверху в літ. «Б-2», розташованих в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 157 м2.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину підвальних приміщень підвального поверху в літ. «Б-2», розташованих в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 157 м2.
Визнати за ОСОБА_10 право власності на ј частину підвальних приміщень підвального поверху в літ. «Б-2», розташованих в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 157 м2.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя