Справа № 2-5767/10/10

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

13 вересня 2010 р.                                                 Київський районний суд м. Харкова у складі:

 головуючого судді                          Плетньова В. В.

 при секретарі                                   Бієнко О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

про призначення державної пенсії та додаткової пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 6 липня 2010 р. звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати діяльність відповідача незаконною, зобов’язати відповідача провести з 2005 р. перегляд призначень та нарахувань до виплат їй державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати; стягнути з відповідача заборгованість з виплати належних позивачці державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати, в зв’язку з переглядом їх призначень та нарахувань до виплат, яка склалася з 2005 р.  

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова повинно було привести належні їй основну та додаткову пенсії, які позивачка отримує як громадянка, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, є інвалідом ЧАЕС ІІ групи, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., нарахувати та виплачувати належні їй пенсії як інваліду ЧАЕС ІІ групи в розмірі не меншому ніж: державна пенсія – вісім мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія – 75 % мінімальної пенсії за віком. При цьому мінімальна пенсія за віком повинна була розраховуватися виходячи з розміру встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 р. та № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. про визнання такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положень статей законів України про державний бюджет на 2007 р. та 2008 р., якими призупинялося або вносилися зміни у деякі статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, продовжує виплачувати належні позивачці пенсії в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Внаслідок дій відповідача порушуються конституційні права позивачки.

Позивачка просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не явився, просить розглянути справу у відсутність представника, в своїх письмових запереченнях на позов посилається на те, що пенсія по інвалідності, яка настала у зв’язку з ліквідацією наслідків ЧАЕС, позивачу призначається на

підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 р., а не за нормами ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. Відповідно до ч. 7 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України. На підставі цієї норми відповідач при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу застосувало норми Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3.01.2002 р. № 1, пункт «б» частини 1 якої визначає, що розрахунок розміру пенсії проводиться із розміру 19 грн. 91 коп. Із положення частини 3 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідно до ч. 5 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. У своїх позовних вимогах позивач посилається на ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою мінімальний розмір пенсії за віком встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Жодним нормативним актом, що діяв до 12.01.2005 р. не було передбачено, що розмір пенсії за віком повинен бути не нижчим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. І лише з 12.01.2005 р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 р. № 2291-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу було встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частина 3 ст.267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідач наполягає на застосуванні ч.3,4 ст.267 ЦК України та просить відмовити в задоволенні позову з причин пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин.    

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Позивачка є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до І категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення на її ім’я та довідкою МСЕК.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч.1 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала

внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Відповідно до пп. 15 п.28 ІІ розділу Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена у наступній редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності – 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності – 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІІ групі інвалідності – 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пп. 15,12 п.28 ІІ розділу Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими внесені зміни до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, з 22.05.2008 р. ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дій редакції, яку вона мала до внесення в неї змін в неї Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правого акта, який визначав би цей або встановлював інший розмір немає.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи – 100 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи – 75 % мінімальної пенсії за віком; ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсій чи іншого доходу.

В статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії проводиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 р. № 3108-1У – відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Відповідний перерахунок пенсій позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституцій України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні

стандарти та державні соціальні гарантії».

За змістом абзацу третього статті 1 цього Закону державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожитого мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум»  прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Проте, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткові пенсії особам, які постраждали внаслідок ліквідації на Чорнобильській АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Державний бюджет».

Таким чином, управління пенсійного фонду, здійснивши у зазначений період нарахування та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», діяли правомірно, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року управління пенсійного фонду не мало повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст..ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.

Також суд враховує вимоги ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою доповнено Закон України від 05.10.2006 року №231-У про те, що дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно ч.З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1,2,3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначений в статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України „Про державний бюджет України на відповідний рік", є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача в частині відмови в

перерахунку розміру пенсії позивача у відповідності з діючим законодавством України та зобов’язання відповідача у відповідності з ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести перерахування та виплату державної пенсії з 9 липня 2007 року, за виключенням періоду часу з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, оскільки органи пенсійного фонду діяли в цей період у відповідності з приписами діючого законодавства, із розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії - 75 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням   встановленої законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, суд відмовляє позивачці у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача здійснити їй з 2005 р. перерахунок та виплату пенсій у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частина 3 ст.267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідач наполягає на застосуванні ч.3,4 ст.267 ЦК України та просить відмовити в задоволенні позову з причин пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин.    

Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108 - IV, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати діяльність Управління Пенсійного Фонду у Київському районі м. Харкова щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок з 9.07.2007 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування».

Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня отримання копії рішення через Київський районний суд м.Харкова.

    Суддя