Справа № 2-5360/10/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Плетньова В. В.
при секретарі Бієнко О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації
про зобов’язання здійснити перерахунок сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 14 червня 2010 р. звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідачів провести їй перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008, 2009 роки в сумі 7667,50 грн. з урахуванням проведених виплат; зобов’язати відповідачів призначити (встановити) позивачці, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є інвалідом 2-ї групи та віднесена до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим вона має право на отримання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема: право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, згідно ч.4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при чому, розмір мінімальної заробітної плати згідно до ч.7 ст.48 вказаного Закону визначається на момент виплати.
Приймаючи Закон України про державний бюджет 2007 р., 2008 р. та 2009 р., Верховна рада України внесла зміни до Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши право Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат. Керуючись згаданими змінами законів, відповідачі у справі призначили позивачці в відповідних роках соціальні виплати: допомогу на оздоровлення 120 грн., значно меншому
розмірі, чим порушено її право на отримання передбачених виплат в належному обсязі.
Позивачка просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради надав судові свої письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутності представника. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що до 2008 р., на підставі ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу було передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від мінімальної заробітної плати, які для інвалідів ІІ групи передбачена у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, за цим Законом, визначається на момент виплати. Відповідно до ст.62 вказаного Закону, застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст.63 зазначеного Закону закріплено, що фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» була призупинена на 2007 р. дія положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Крім того, статтею 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. У 2007 р. щорічна допомога на оздоровлення громадянам, постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильський АЕС призначалась і виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в затверджених розмірах, а саме інвалідам ІІ групи – 120 грн., які позивачка отримала у лютому місяці. У 2008 р. позивачці також призначалась і виплачувалась допомога на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562, у розмірі 120 грн., які позивачка отримала у березні 2008 р. Після прийняття Конституційним Судом України рішень від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 не визначено порядок та механізм його виконання. Оскільки Верховною Радою України не внесено відповідних змін до чинного законодавства, не збільшено видатків державного бюджету на виплату щорічної допомоги на оздоровлення. Також відповідач зазначає, що щорічна допомога на оздоровлення у 2007-2008 рр. позивачці була призначена та виплачена до прийняття Конституційним Судом України рішень від 9.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. про визнання неконституційними окремих положень законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр. Тому відповідач вважає, що для перегляду та перерахунку розмірів виплачених у 2007-2008 рр. допомог немає підстав, так як рішення Конституційного Суду України набрали чинність відповідно тільки з 9.07.2007 р. та 22.05.2008 р. і їх дія не має зворотної сили. До моменту визнання законів, інших правових актів або їх окремих положень неконституційними, дії відповідача буди законними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України. Щорічна допомога на оздоровлення, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2009 р. виплачувалась також на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., яка є чинною і після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., розмір якої для інвалідів ІІ групи становив 120 грн. Кошти
для виплати щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати у 2009 р. не передбачалися державним бюджетом України. Крім того, відповідач зазначив, що не є розпорядником коштів державного бюджету з питання виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не має відповідних бюджетних зобов’язань та бюджетних асигнувань з цього приводу, не має рахунків, з яких здійснюється виплата коштів на ці цілі. Відповідачі діяли в межах повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим вважають позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідач Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації також надав судові свої письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутності представника. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що центр підпорядковується Головному управлінню праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, яке є головним розпорядником коштів. Районні управління праці та соціального захисту населення здійснюють призначення та встановлюють суми належних соціальних виплат відповідно до діючого законодавства. На підставі розпоряджень Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради позиваці були нараховані та виплачені всі необхідні соціальні виплати. Відповідач також зазначає, що не має права вносити зміни до будь-яких нормативно-правових актів або самостійно визначати розміри соціальних виплат.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та є потерпілою від наслідків даної аварії, яка віднесена до 1 категорії, що підтверджується посвідченням на її ім’я, та внаслідок захворювання, яке пов'язане з аварією на ЧАЕС згідно з висновком МСЕК, на даний час є інвалідом другої групи.
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ІІ, позивачці було передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від мінімальної заробітної плати, яка для інвалідів ІІ групи передбачена у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст. 48 цього ж Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», п.30 ст.71 зупинено певні положення ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано неконституційним.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме п.п.11 п.28 розділу 2, стаття 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких
пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна дорога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію цього положення Закону діяла Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи – інвалідам ІІ групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення становить 120 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано неконституційним.
Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
При цьому, суд приймає до уваги, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд вважає за необхідне застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри разової грошової щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст.48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, які отримали таку допомогу протягом з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
Відповідно до довідки представленої відповідачем, ОСОБА_1 була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії:
- за 2007р. – 120 грн. (у лютому 2007р.), тобто до 09.07.2007р., а отже органи соціального захисту населення, діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального
захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають;
- за 2008р. – 120 грн. (у березні 2008р.), тобто до 22.05.2008р., отже органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати, в зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити йому у 2009 році щорічну допомогу на оздоровлення, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію Закону України „Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює разову грошову допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судовий збір з відповідачів суд стягує на користь держави. Витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, які були сплачені позивачкою, суд стягує з відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 сплачені нею витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня отримання копії рішення через Київський районний суд м. Харкова.
Суддя