Справа №2- 8/2007рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м.Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О.С.
при секретарі Латик В.Є.
з участю предстаника позивача ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6
представника відповідача Міргазіянової Н.Б.
третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1до Болехівської міської ради, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про скасування рішення сесії Болехівської міської ради від 30.12.1997року,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вимогою про визнання незаконним та скасування рішення сесії Болехівської міської ради від 30 грудня 1997року. На обгрунтування своїх вимог покликається на те, що зазначеним рішенням йому та ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки розмірами 0,17 та 0,22 га, що суперечить ст.120 ЗК України, оскільки він є власником 13/50 частки будинку, його син ОСОБА_4- теж власник такої ж частки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. є власниками по 12/50 часток будинку. За таких підстав, на його думку, йому та синові ОСОБА_4 повинно бути передано у власність по 0,1768га, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3. по 0,1632 га. Тому просить скасувати вказане рішення сесії та поновити термін позовної давності.
Під час розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги та просила скасувати рішення сесії Болехівської міської ради від 30 грудня 1997року щодо надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 розміром 0,22 га для обслуговування будинку в АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково вказала, що фактичне землеволодіння склалося біля 30 років, даною ділянкою користувалися батьки її чоловіка, позивача по справі, який написав 23.11.1993року про надання йому у приватну власність земельну ділянку площею 0,17 га для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 і сесія своїм рішенням від 30.12. 1997р. надала йому у власність земельну ділянку в розмірі, зазначеному в заяві, а їхньому синові - третій особі ОСОБА_4 теж надано цим рішенням згідно його заяви 0,17 га. При підготовці документів для приватизації та проведенні обмірів було встановлено, що вони разом із сином користуються в реальності 0,37га землі, тобто на 0,03 га більше, ніж згідно рішення сесії. Звернувшись в 2006році в ОБТІ ім видали довідку, де вказали, їхні розміри часток власності. І тоді вони дізналися, що їхні частки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4) є більшими, ніж частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3., а тому розміри їх земельних ділянок повинні бути більшими.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що в 1997році на підставі поданих заяв та свідоцтв на право на на спадщину передано у приватну власність земельні ділянки : ОСОБА_2- 0,22 га, ОСОБА_1 - 0,17 га, ОСОБА_4 -0,17 га, ОСОБА_7 -0,06га, ОСОБА_8 -0,06га, що в сумі становить 0,68га. Вважає рішення сесії, що оспорюється позивачем, законним, оскільки земельні ділянки надавалися згідно поданих заяв на підставі інвентарної справи, в якій було зазначено, що частки сторін є рівними у праві власності на будинковолодіння та з врахуванням фактичного порядку користування земельною ділянкою, що існував між сторонами. Спір щодо порядку користування земельною ділянкою виник в 2002році при підготовці документів для оформлення Державних актів, коли при проведенні обмірів встановлено, що позивач користується ділянкою, площа якої на 0,03 га більше, ніж зазначено в рішенні сесії, в той же час, як ОСОБА_2 користується ділянкою на 0,03 га менше, ніж за рішенням сесії.
Треті особи: ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3. позовні вимоги не визнали та вказали, що попередні власники мали рівні частки у будинковолодінні. ОСОБА_2 користується земельною
2
ділянкою в меншому розмірі, на 0, 03га, ніж фактично їй надано за рішенням сесії., а позивач разом зі своїм сином, навпаки, мають в користуванні на 0,03 га землі більше, ніж по документах. Вважають, що їхні частки, як зазначено в довідці ОБТІ, змінилися в зв'язку з переробленням спільного коридору.
Третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги визнав та вказав, що йому на підстав поданої заяви надано у власність 0,17 га для обслуговування будинку, фактично він в такому розмірі і користується ділянкою Вважає, що рішення прийнято з порушенням, оскілько не було проведено обміру, внаслідок чого батько користується земельною ділянкою на 0,03 га більше, ніж по документах.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, вивчивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що немає підстав для задоволення позову.
Статтею 116, 67 ЗК України у редакції, яка діяла на час прийняття рішення, що оспорюється, передбачено, що передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території якої розташовані земельні ділянки на підставі поданих заяв, в яких зазначаються бажані розміри, місце розташування ділянки, мета її використання. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку у містах повинен бути не більше 0,1 гектара.
Відповідно до ст. 42 зазначеного Кодексу, використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.
Судом встановлено, що позивач та треті особи стали співвласниками житлового будинку в АДРЕСА_1 згідно таких правовстановлюючих документів: ОСОБА_1 -свідоцтва про право на спадщину від 13.04.1973року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. - свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.1974року на 1/2 частину житлого будинку , ОСОБА_4 -договору купівлі-продажу від 26.09.1985року. їхні частки, як вбачається з довідки ОБТІ, на даний час, складають, зокрема: ОСОБА_1, та його сина ОСОБА_4 - по 13/50, ОСОБА_2 та її дочки ОСОБА_3. - по 12/50 (а.с.6). За даним будинком облікована земельна ділянка площею 0,68 га.
На час прийняття оспорюваного рішення, між ними фактично встановився порядок користування земельною ділянкою: вони користувалися земельними ділянками в такому ж стані, як їх попередні власники, але правовстановлюючі документи на земельні ділянки не видавались і на той час спір щодо порядку користування ділянками між сторонами не виникав. А тому кожен з них в 1993році звернувся до міської ради із заявами про надання їм у приватну власність земельних ділянок із зазначенням розмірів цих ділянок : ОСОБА_2 - 0,22 га, ОСОБА_1, ОСОБА_4 - по 0,17 га кожному, ОСОБА_3. - 0,06га.
Рішенням сесії Болехівської міської ради від 30 грудня 1997року згідно поданих заяв позивачу та третім сторонам надано земельну ділянку у приватну власність для обслуговування будинку в АДРЕСА_1 в такому розмірі, як вони зазначили в заявах, тобто виходячи з фактичного порядку, що склався між ними щодо користування земельною ділянкою.
Суд визнав, що на час виникнення первісно спільної часткової власності на даний будинок частки попередніх співласників ( ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12) були рівними : по 1/4 частині, про що не заперечували сторони та підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_13, записами інвентарної книги по даному будинковолодінні.
З врахуванням цього та на підставі особисто поданих заяв рішенням сесії сторонам передана земельна ділянка у власність, внаслідок чого позивач разом з сином ОСОБА_4 отримали 0,34 га , тобто половину від загальної площі (0,68га) земельної ділянки, що облікована за цим будинком.
Не заслуговує на увагу твердження позивача та його представника про те, що про незаконність рішення сесії вони дізналися 24.05.2006року, отримавши довідку в Івано-Фанківському ОБТІ про розмір часток власності. Позивач, як інші сторони, були учасниками розгляду справи за позовом ОСОБА_2 про встановлення меж та закріплення земельної ділянки і в прийнятому рішенні від 25 травня 2004року зазначалися частки сторін (в тому числі і позивача) на житловий будинок.
За статтею З ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду із захистом своїх порушених прав.
Позивач в судовому засіданні не довів, чим порушено його право при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки рішення про передачу йому земельної ділянки у власність надавалась міською
3
радою в межах її компетенції в такому розмірі, в якому позивач зазначив в поданій ним заяві, з врахуванням існуючого на той час порядку користування ділянками, що склався між співласниками будинковолодіння . Позивачу надано 0,17 га землі і фактично в такому ж розмірі, вважає позивач, відповідач повинен надати йому земельну ділянку з врахуванням часток (0,1768га), про що зазначає в позовній заяві.
За таких підстав, вимоги позивача про визнання незаконним рішення сесії про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2не грунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, ст. 11, 67, 42 Земельного Кодексу України ( в редакції 1991р), керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1до Болехівської міської ради, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про скасування рішення сесії Болехівської міської ради від ЗО. 12.1997року щодо надання ОСОБА_2земельної ділянки розміром 0,22 га для обслуговування будинку в АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ ГОЛОВЕНКО О.С.