Справа №2- 14/2007рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м.Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі :
головуючого - судді Головенко О.С.
при секретарі Латик В.Є.
з участю представників позивача ОСОБА_6., адвоката ОСОБА_7.,
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача адвокатаОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,-
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись в суд із вказаною позовною заявою позивачка на обгрунтування своїх вимог покликалася на те, що з осені 2005року її внучка ОСОБА_3разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 відповідачем по справі, та їхнім сином ОСОБА_4 стали проживати разом з нею в будинку, що належить їй на праві власності в АДРЕСА_1, половину якого вона заповілаОСОБА_3
В листопаді 2005року внаслідок перенесення нею інсульту вона продовжувала лікуватися вдома, була прикутою до ліжка та не змогла пересуватися. Відповідач разом зі своєю дружиною постійно говорили їй, що будуть утримувати її до смерті, але для цього треба укласти договір. Зважаючи на свій стан, вона погодилась на укладення договору довічного утримання. Приїхавши автомобілем до нотаріуса, вона, не виходячи з машини, підписала договір, не читаючи його, бо не мала окулярів, а пояснення нотаріуса вона не усвідомлювала в силу свого хворобливого стану і вважала, що підписує договір довічного утримання. Після підписання договору вона його на руки не отримала.
Через два тижні відповідач з якоюсь молодою дівчиною, не нотаріусом, приніс їй додому другий документ і сказав, що той перший договір, що вони підписали є недійсним, бо в ньому є помилка, а тому він привіз другий договір, який необхідно підписати. Не читаючи цей документ вона його підписала, вважаючи, що це договір довічного утримання.
Після підписання цих договорів відповідач перестав її годувати та лікувати, забрав телефон від неї. Будучи у безвихідному становищі, вона розбила скло у вікні і кликала людей на допомогу. її почула сусідка ОСОБА_8, яку вона попросила повідомити про все це дочку ОСОБА_3. Після цього позивачка подзонила до дочки ОСОБА_6, яка забрала її до себе. До її дочки ОСОБА_6. дійшли слухи, що відповідач обманув її і скориставшись немічним та хворобливим станом оформив за два рази житловий будинок на себе, заклав його під грошовий кредит в банку «Аваль», а на ці кошти купив автомобіль «Фіат».
Вважає, що відповідач підсунув їй договори купівлі продажу і у неї не було ніколи наміру продавати будинок, тим більше внучці та її чоловікові. Посилаючись на те, що її ввели в оману, не розтлумачили, що вона оформляє договори купілі-продажу, а не договір довічного утримання, і що другий договір був складений без присутності нотаріуса, і від відповідача вона не отримала ніяких грошей за відчуження будинку, просить суд визнати договори купівлі- продажу недійсними.
Під час розгляду справи позивачка, уточнивши свої вимої вимоги, просила визнати договір купівлі продажу половини будинку від 28.03.2006року недійсним на підставі ст.229 ЦК України, як складений внаслідок помилки ( так як вона, будучи хворою та малогорамотною, вважала, що укладає договір довічного утримання та не отримала ніяких коштів за продану частину будинку) . А другий договір купівлі-продажу від 08.04.2006року просить визнати недійсним на підставі ст.230 ЦК України, оскільки відповідач ввів її навмисно в оману, заявивши, що при укладенні попереднього договору допущена якась помилка і в зв'язку з цим договір треба підписати ще раз. Крім того, за цим договором вона теж не отримала ніяких коштів за відчуження частини будинку. Просить визнати ці договора недійсними та повернути їй у власність житловий будинок з погосподарськими будівлями в АДРЕСА_1.
2
Із пояснень свідка ОСОБА_9, яка часто приходила лікувати позивачку, вбачається, и позивачка хоч і була лежачою, але все розуміла, спілкувалася з нею і говорила їй, що хоче ха-продати відповідачу та при цьому вказувала, що за половину хати треба заплатити її дочці ОСОБА_6Бачила, що до позивачки приїждав нотаріус один раз в грудні 2005року.
Свідок ОСОБА_10 , сусідка позивачки, вказувала, що часто приходила до ОСОБА_1, яі спочатку хвалила онуку, що та добре її доглядає, а потім жалілась на те, що внучка пізно варить і во* голодує. Бачила, як дочка ОСОБА_3 забрала позивачку жити до себе..
Свідок ОСОБА_11, сусідка позивачки підтвердила, що остання говорила їй про те, що віддаст хату сину ОСОБА_12 або його дочці, але при цьому вони мають сплатити частку дочці ОСОБА_3. Зазначил що відповідач возив два рази позивачку до нотаріуса та один раз до неї приходила нотаріус ОСОБА_13
Заслухавши показання сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, су не знаходить підстав для задоволення позову з наступних мотивів.
Судом встановлено, що з 15 вересня 2005року відповідач разом зі своєю дружиноюОСОБА_3, як є внучкою позивачки, стали проживати за згодою ОСОБА_1 в її будинку в АДРЕСА_1, який належав позивачу на праві приватної власності.
Цього ж року 21 грудня позивачка склала заповіт, за яким заповіла все своє майно внучці - ОСОБА_3, що був посвідчений нотаріусом ОСОБА_13 в зв'язку з хворобою заповідача на дому т; підтверджується змістом заповіту (а.с.67), поясненнями свідків.
Як вбачається з договору купівлі продажу, укладеного між сторонами 28 березня 2006рок; позивачка продала, а відповідач прийняв у власність х/г частку житлового будинку в АДРЕСА_1., сплативши позивачці 24000грн. ( а.с.53).
Із змісту договору купівлі-продажу від 08 квітня 2006 року вбачається, що сторони здійснил купівлю-продаж Уг частки будинковолодіння в АДРЕСА_1за 24000грн (а.с.66).
Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, як;
мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення ма
помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, як
значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення.
За ст. 230 ЦК України угода визнається судом недійсною, якщо одна із сторін правочину навмисжі ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вон;; замовчує їх існування.
Із пояснень позивачки та її представника в суді вбачається, що однією із підстав заявленого позову
про визнання обох договорів купівлі-продажу недійсними є те, що позивачка не отримала вказаної договорах грошової суми в розмОСОБА_3 48 000грн., визначеної як вартість будинку, який вона продал; відповідачу.
Однак ці обставини, на які посилається позивачка, навіть у разі їх доведеності, не можуть буті-
підставою для визначення угод недійсними. Несплата покупцем грошей за придбане майно не може
бути підставою для визнання такої угоди недійсною. Наявність такої обставини дає продавцеві праве
вимагати виконання покупцем цього зобов'язання шляхом пред'явлення відповідого позову.
Не відповідають зібраним доказам пояснення позивачки як доказ того, що вона вчинила продажі
половини будинку під впливом помилки, те, що вона внаслідок своєї хвороби та через малограмотність невірно сприймала зміст і суть договору, вважаючи, що нею укладено договір довічного утримання та те, що вона ніколи не мала наміру продавати будинок відповідачу та його дружині.
З огляду на матеріали справи, позивачка після перенесеного інсульту, з приводу якого вона; перебувала в лікарні з 07 листопада по 02 грудня 2005року (а.с.10) , вже 21 грудня склала заповіт, за і яким заповіла все своє майно ( а не половину, як зазначає в позовній заяві) своїй внучці - дружині: відповідача і правомірність такої угоди нею не оспорювалась. Про те, що позивачка після перенесеного інсульту була дієздатною, свідчить запис в заповіті та пояснення свідків, які стверджували, що спілкувалися з позивачкою, вона при пам'яті, та вказувала про своє бажання відчужити будинок відповідачу та його дружині, а вони повинні сплатити частину коштів її дочці ОСОБА_6. Поясненнями свідків спростовуються також доводи позивачки про те, що після укладення
з
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Також вказала, що підписуючи документи в нотаріуса, вона нічого не розуміла, оскільки в неї був інсульт. Не заперечувала, що коли підписувала перший договір в машині, то дружина відповідача їй зачитала той документ, що вона підписує, але вона з прочитаного нічого не розуміла. Нотаріусу про свій стан здоров'я нічого не говорила, щоб не мати ворожнечі з дітьми. Ніякі гроші за відчуження = будинку вона не отримувала.
З пояснення представника позивача ОСОБА_6., дочки позивачки, вбачається, що від матері і вона дізналася, що до 28 березня 2006 року відповідач зі своєю дружиною добре ставилися до неї. А і оскільки вона фактично є інвалідом 1 групи, прикутою до ліжка, потребувала догляду, то погодилася на те, щоб укласти договір довічного утримання. Однак її ввели в оману, оскільки потім виявилось, що вона уклала договір купівлі-продажу і ніяких коштів за цим договором не отримала. Після укладення договорів відповідач разом з дружиною перестали за нею доглядати, не давали їсти, позбавили можливості спілкуватися з людьми.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що в грудні 2004року позивачка склала заповіт, згідно якого заповіла своїй внучці, а його дружині, даний будинок, в якому вони проживали : в двох кімнатах вони з дружиною, а в інших двох - позивачка. Через деякий час позивачка заявила, що і оскільки цей будинок залишається їм, то вони повинні сплатити її дочці - ОСОБА_6 гроші, як компенсацію за її частку. Він позичив у своїх батьків бтис. доларів і віддав їх позивачці, а вона сказала, що треба оформити договір купівлі-продажу половини будинку. Коли позивачку за її просьбою привезли до нотаріуса, то позивачка в машині підписали цей договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку. Щоб повернути батькам позичені кошти в сумі бтис. доларів, він вирішив взяти в банку позику. Однак від працівників банку він дізнався, щоб отримати позику, необхідно заставити цілий будинок, а не 1/2 його частину. Тому він прийшов до позивачки і пояснив їй, що не може отримати позику, оскільки треба оформити договір купівлі-продажу на другу частину будинку, на що позивачка згодилася. Вони 08 квітня 2006року оформили в нотаріуса договір купівлі-продажу, і за домовленістю з позивачкою він їй зазначену в договорі суму , за яку купив половину будинку, 24 тисячі грн. не заплатив.
Нотаріус ОСОБА_14, що оформляла договори, які оспорюються, пояснила, що 28 березня ; 2006року до неї звернулися дві сторони, які попередньо дійшли згоди, щоб укласти договір купівлі-продажу 1/2 будинку. Позивачка розказувала, що хворіє, перебувала в лікарні і хоче дати майно дітям. При неодноразовому нагадуванні про те, що вона продає будинок, позивачка не заперечувала щодо укладення договору купівлі-продажу. Вона перед підписанням договору зачитала його сторонам, ; ніяких зауважень не було. Не заперечувала, що чула від позивачки, що відповідач має відшкодувати ; її дочці ОСОБА_6 вартість половини будинку. Позивачка нормально сприймала всі пояснення і будь-яких сумнів у неї щодо стану здоров'я ОСОБА_1 не було. Позивачка стверджувала, що і отримала від відповідача 24 тис.грн.
Другий договір був укладений нею особисто 08 квітня 2006року. При формленні цього договору сторони їй повідомили, що гроші, обумовлені в договорі, відповідач візьме в банку і тоді поверне ОСОБА_1. Продавець і Покупець настоювали на укладення договору купівлі-продажу, що вона й засвідчила, вказували, що кошти за цим договором позивачка отримає пізніше. Ніякого тиску при укладенні договору на позивачку не було. Позивачці роз'яснено, що укладається договір купівлі- продажу, вона навіть пропонувала сторонам укласти договір дарування, але позивачка непогодилася, бо в таких випадках майно передається безплатно, а позивач хотіла, щоб відповідач заплатив за будинок кошти, щоб потім повернути її дочці ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_15 пояснював, що позивачка вказувала йому, що перепише будинок на сина або його дочку, а вони мають сплати ОСОБА_6 за половину хати. Від відповідача дізнався, що вони ; заплатили бабці гроші за хату, а вона ці гроші має віддати дочці ОСОБА_3. Бачив, як один раз до будинку \ позивача приїджала наторіус ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_16 вказала, що позивачка їй говорила, що будинок буде для внучки, тобто для ; дружини відповідача. Зазначила, що не бачила, щоб позивачка вибила вікно і кликала людей на \ допомогу, а коли вона йшла дорогою, то ОСОБА_1 стояла у вікні і покликала її, постукавши у вікно.
4
ОСОБА_16 в своїх поясненнях спростувала той факт, що позивачка вибила горнятком вікно, щоб таким чином привернути увагу до себе.
Не переконливими є доводи позивачки про те, що вона є малограмотною, оскільки її представник підтвердила, що позивачка постійно читала молитовник, який був у неї на столі, вона сама особисто зверталася в суд про визнання за нею права власності на спірний будинок, була присутня під час розгляду цієї справи, давала пояснення в суді, що підтверджено судовим рішенням від 22.06.2004р. (а.с.26).
Таким чином, доказів про те, що позивачка є, як вона вважає, будучи фактично інвалідом 1 групи, малограмотною, не розуміла значення своїх дій, судом не здобуто.
Не знайшли свого підтвердження вимоги позивачки про визнання договору купівлі-продажу другої половини будинку від 08.04.2006року недійсним з тих підстав, що він вчинений під впливом обману. При цьому позивачка вказувала, що відповідач навмисно ввів її в оману, вказавши, що треба переписати попередній договір, оскільки допущена помилка. Вона йому повірила і ще раз підписала договір, вважаючи, що виправляє помилку по першому договорі у присутності молодої дівчини в будинку, в якому проживає. Такі твердження спростовані поясненням нотаріуса про те, що такий договір посвідчувався нею з роз'ясненням позивачці його змісту та поясненнями свідків про те, що нотаріус приїждав до будинку позивачки тільки один раз - в грудні 2005року (коли укладався заповіт), а відповідач возив позивачку двічі до нотаріуса.
За таких підстав, вимоги позивача про визнання договорів недійсними не грунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, ст.229, 230 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та повернення житлового будинку у власність відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ ГОЛОВЕНКО О.С.