Справа №2-16а/2007рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2007 року м.Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого: судді Головенко О.С.
при секретарі Латик В.Є.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника позивача адвоката ОСОБА_5
представника відповідача адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись в суд із зазначеними позовом позивачка свої вимоги мотивує тим, що на протязі 2005-2006 навчальних роках між нею та ОСОБА_4, ученицею 10 класу, виникли непорозуміння з приводу її поведінки на уроці географії, який викладає позивачка. Так, 25 травня 2005року на ОСОБА_4 порушувала поведінку на уроці георафії, заважаючи учням відповідати, на запитання вчителя по темі викрикувала «Відчепіться від мене», а потім кинула на стіл три таблетки валідолу , сказавши: «Це вам мама передала, щоб ви не витрачались на аптеку»; в 1 семестрі не відвідувала її уроки; ЗО травня 2006року на уроці в присутності всіх учнів класу обізвала її непристойними словами . І Вважає, що в результаті таких дій ОСОБА_4 принижено її честь, гідність та ділову репутацію, вона ; зазнала моральних страждань. Посилаючись на викладені обставини та на те, що батьки теж повинні нести відповідальність за неналежне виховання дочки, просить суд зобов'язати відповідачів в присутності учнів 10-в класу вибачитись та стягнути з батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1000грн., судові витрати.
В судовому засіданні позивачка, уточнивши свої вимоги, вказувала, що ОСОБА_4своїми діями, які виразились в тому, що ОСОБА_4 в присутності учнів класу 30.05.2006року обізвала її на уроці нецензурним словом, заважанням проводити заняття в класі, невідвідування тільки її уроків, і нереагуванням на її зауваження, насмішливими відповідями при її опитуванні, принизила її честь та гідність, ділову репутацію, як педагога, якому присвоєно звання «старший вчитель», зі 35-літнім ; стажем роботи, неодноразово нагородженого грамотами, автора навчального посібника, публікацій в : освітянській пресі. Крім того, ОСОБА_4 при здачі атестації 03.02.2006р. поширила щодо неї ; неправдиву інформацію про те, що вона передавала своїм учням шпаргалки при здачі ними державних екзаменів, чим поставила під сумнів якість навчання нею цих учнів, що принизило її як педагога. Тому просила визнати такі дії ОСОБА_4, такими, що принижують її честь та гідність, і зобов'язавши її вибачатися перед нею в присутності всіх учнів 10-в класу , а з її батьків стягнути судові витрати.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3в судові засідання не з'явилися повторно, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. При таких обставинах суд згідно вимог ст. 169 ЦПК України вирішує справу в їх відсутності на підставі наявних доказів.
Відповідач ОСОБА_2, не визнаючи позовних вимог, вказував, що між його дочкою ОСОБА_4та позивачкою, вчителем географії, склалася конфліктна ситуація з приводу того, що позивачка предвзято ставилася до його дочки : на контрольних та при здачі атестацій сідала біля і неї, щоб вона не списувала, при здачі тематичних не давала перелік питань, які необхідно вивчити, ; неправомірно поставила »1 бал» в журналі, а потім його виправила. Вважає, що передача на уроці географії дочкою таблеток є наслідки дій вчительки, бо коли дочка відповідала, позивачка неревувалася і дитина дала їй таблетки для заспокоєння. ОСОБА_4 не відвідувала уроки, що проводила позивачка, за його вказівкою, оскільки із-за конфліктів з вчителем, у дочки погіршився стан здоров'я. Щодо насмішливих відповідей дочки при опитування її на уроці, то вважає, що це не є
2
приниженням для вчителя , оскільки в такій формі дитина висловлювала свою думку. Щодо дій дочки з приводу того, що вона нереагувала на зауваження позивачки, то вважає такі дії виправданими, оскільки ОСОБА_4 добре вихована, а інші вчителі претензій до неї щодо немають. Вважає правильним висловлювання його дочки про те, що позивачка передавала шпоргалки, бо сам це бачив на власні очі. Однак не зміг вказати кому саме і коли передавалися ці шпаргалки. Спочатку заперечував той факт, що ОСОБА_4 обізвала ОСОБА_1 нецензурними словами, а потім, заявляючи клопотання про призначення експертизи вказував, що поставлена позивачкою оцінка «один бал» спровокувала його дочку обзівати вчителя непристойним словом.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши письмові докази в справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, позивачка довела той факт, що ЗО травня 2006року на уроці географії в присутності учнів 9-Б класу Болехівської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №1 неповнолітня ОСОБА_4, 1991р.н., будучи незадоволеною з приводу отриманої оцінки за атестацію з предмету георафії, забравши класний журнал, вимагала від позивачки поставити ій 11 або 12 балів, а коли позивачка відмовилась це зробити, вона обізвала її нецензурним словом, а при здачі атестації 03.02.2006р. ОСОБА_4. в присутності цих учнів поширила щодо позивачки відомості про те, що вона передавала своїм учням шпаргалки при здачі ними державних екзаменів. Поширення цих відомостей підтверджується доказами, які є в матеріалах справи, поясненнями свідків: учнів класу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, директора школи ОСОБА_10, завуча школи ОСОБА_11 і не оспорювалися відповідачем у судовому засіданні.
З долучених позивачем доказів, вбачається, що ОСОБА_12, як педагог з 35-літнім стажем роботи , якому наказом Міністра освіти України присвоєно звання старший вчитель, за добросовісне та сумлінне виконання своїх професійних обов'язків неодноразово нагородженою грамотами, свої професійні здібності реалізувала в написанні навчального посібника для учнів.
Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст.20 ЦК України).
Відповідно до ст.32 Конституції кожному гарантується судовий захист спростувати недостовірну інформацію про себе, членів сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої поширенням такої недостовірної інформації. Нормами ЦК кожному гарантується право на повагу до його гідності й честі (ч.І ст.297); гідність і честь фізичної особи є недоторканими (ч.2 цієї ж статті). У разі порушення права фізичної особи на честь і гідність вона вправі особисто звернутися до суду з відповідним позовом (ч.З ст.297 ЦК). Згідно ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення проти неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Суд вважає, що зазначеним вище нецензурними висловленням ОСОБА_4 нанесено образу і приниження позивачці, оскільки виражено на її адресу в образливій формі на уроці в присутності всіх учнів класу, в якому дана її характеристика в нецензурних висловах. Нанесено шкоду і діловій репутації позивачки, оскільки ОСОБА_4 звинуватила її в тому, що вона передавала шпаргалки учням під час здачі державних екзаменів. В цих висловлюваннях дана негативна оцінка особистих якостей позивача і ставилась під сумнів рівень її професійних знань і спроможність займатися викладацькою діяльністю.
Статтею 280 ЦК України передбачено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачці завдана моральна шкода, оскільки поширені про неї відомості не відповідають дійсності, порочать її честь, гідність і ділову репутацію.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань, яких позивачка зазнала в зв'язку з непристойними висловлюваннями в її адресу та враховує те, що сам
3
факт визнання порушеного право є справедливим відшкодуванням моральної шкоди. За таких підстав позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти і років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неї майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої і не вистачає або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Про наявність вини батьків ОСОБА_4 у заподіянні нею шкоди позичці свідчать пояснення батька \ ОСОБА_2, також вчителя, який виправдовує дії своєї дочки, вважаючи їх правильними та дії матері, лікаря за професією, яка надає дочці таблетки для передачі вчителю, внаслідок чого ускладнюються стосунки між ними.
Оскільки ОСОБА_4 із-за відсутності майна не може відповідати перед позивачкою у частині позову про відшкодування шкоди та враховуючи вину батьків у заподіянні такої шкоди, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід зобов'язати вибачитися перед позивачкою з приводу висловлювань щодо вчителя ОСОБА_1, а з обох батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнути на користь позивачки моральну шкоду та судові витрати.
Що ж до дій ОСОБА_4 з приводу заважанням нею проводити заняття в класі, невідвідування і тільки тих уроків, що веде позивачка, нереагуванням на її зауваження, насішливими відповідями при її опитуванні, то вони хоть і мали місце, однак не були спрямовані на образу честі, гідності, ділової репутації позивачки.
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої і сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, що складаються із судового збору [ в сумі 34 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15грн. та витрат на правову і допомогу згідно пред'явлених квитанцій в сумі 375грн, всього 424 грн.
На підставі наведеного, ст.ст. 32, 55 Конституції України, ст. ст.20, 277, 297 Цивільного Кодексу ,' України, керуючись ст.ст.213,215 ЦПК України, суд,-
Рішив:
Позов в зміненому вигляді задоволити частково.
Визнати висловлювання ОСОБА_4в нецензурній формі на уроці географії щодо ОСОБА_1, а також те, що « ОСОБА_1 передавала своїм учням шпаргалки при здачі ними державних екзаменів» такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1
Зобов'язати ОСОБА_4вибачитися перед ОСОБА_1в присутності учнів 10-в класу Болехівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №1 на протязі одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3на користь ОСОБА_1500 (п'ятсот) грн. моральної шкоди, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. судових витрат. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана в строк, рішення суду набирає законної сили закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Болехівський міський суд.
СУДДЯ ГОЛОВЕНКО О.С.