СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 квітня 2010 року Справа № 2-2/3683-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Герої Перекопу";
представник відповідача, не з'явився, Фермерське господарство "Рябоконь В.Ю.";
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Рябоконь В.Ю." на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 24 листопада 2009 року у справі № 2-2/3683-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Герої Перекопу" ; (вул. Конституції, 4, с. Іллінка, Красноперекопський р-н,Автономна Республіка Крим, 96052); вул. Жовтнева, буд 45, с. Почетне, Краснопрекопський р-н, Автономна Республіка Крим, 96020)
до Фермерського господарства "Рябоконь В.Ю." (вул. Ювилейна, буд. 10, кв. 11,с. Совхозне, Красноперекопський р-н,Автономна Республіка Крим,96000)
про стягнення 122 468,97 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2009 року позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Герої Перекопу", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Фермерського господарства "Рябоконь В.Ю." про стягнення 122 468,97 грн. збитків. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив протиправні дії, які полягали у незаконному недопущенні води, необхідної для затоплення полів, засіяних рисом, та ці дії привели до заподіяння позивачу збитків. У результаті протиправних дій відповідача позивач втратив прибуток, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду про стягненні 122 468,97грн. збитків. 16 липня 2009 року від позивача надійшла заява від 15 липня 2009 року, якою він збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заподіяні збитки у сумі 1 156 316грн. 97коп., які складаються з реальних збитків у сумі 122 468грн. 97коп. та упущеної вигоди у сумі 1 033 848.00 грн.
Представник позивача суду першої інстанції надав заяву від 20 липня 2009 року, відповідно до якої просив суд накласти арешт на майно відповідача, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, буд. 10, кв.11 та заборонити відповідачу здійснювати дії, які спрямовані на відчуження майна, яке належить йому на праві власності. Свою заяву позивач обґрунтував тим, що позовна сума є значною, фінансове становище відповідача нестабільне, відповідач має реальну можливість зробити відчужування майна, що належить йому, а невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2009 року у справі №2-2/3683-2009 суд наклав арешт на майно, яке належить Селянському (фермерському) господарству «Рябоконь В.Ю.» на суму 1 156 316 грн. 97 коп.
17 серпня 2009 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла скарга Селянського (фермерського) господарства "Рябоконь В.Ю." на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2009 року у справі №2-2/3683-2009 та справу було спрямовано до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2009 року у справі №2-2/3683-2009 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Рябоконь В.Ю." залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2009 року у справі №2-2/3683-2009 залишено без змін.
24 листопада 2009 року представники позивача надали суду першої інстанції клопотання про заміну назви відповідача з Селянського (фермерського) господарства "Рябоконь В.Ю." на Фермерське господарство "Рябоконь В.Ю.", а також про зміну місцезнаходження позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року у справі №2-2/3683 замінений відповідач Селянське (фермерське) господарство "Рябоконь В.Ю." на Фермерське господарство "Рябоконь В.Ю.”, позов задоволений:
- стягнуто з Фермерського господарства "Рябоконь В.Ю.” на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу» 1 156 326 грн. 97 коп. збитків, 11 563 грн. 16 коп. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу» держмито в сумі 10023 грн. 16 коп.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу» 08.12. 2009 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Посилаючись на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України заявник апеляційної скарги зазначає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року у справі №2-2/3683 було винесено без повного та всебічного розгляду всіх обставин по справі.
Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.
У судове засідання, яке відбулося 14 квітня 2010 року сторони не з’явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу»для здійснення господарської діяльності в 2009 році на території Совхозненської сільської Ради взяло в оренду сільськогосподарські землі.
Поля поблизу села Рисове загальною площею 34.6 га засівали рисом сорту Україна-96 першої репродукції урожаю 2008 року зі схожістю 94%.
Висів рису був здійснений з насіння купленого у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу»за договором купівлі-продажу №24/04/09-РС від 24 квітня 2009 року за ціною 5 000 грн. за одну тонну (а. с. 53, том 1).
Посівні роботи (посів) були здійснені на підставі договору про надання сільськогосподарських послуг №16/01/09-УСХ від 16 січня 2009 року (а. с. 64).
Згідно акту витрат насіння і посадочного матеріалу №4 від 30.4.2009р норма висіву була дотримана і на 34.6 га. землі було висіяне 9 861 кг. рису.
Згідно технології вирощування рису, відразу після закінчення посівних робіт, він підлягає затопленню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу»уклали договір на оренду меліоративних систем і договір на надання послуг з подачі води для поливу сільськогосподарських культур №16 від 24 березня 2009 року (а. с. 97-104).
15 квітня 2009 року у виконання пункту 1.1 договору на оренду меліоративних систем позивачеві по акту прийому-передачі були передані в оренду меліоративні системи (в т.ч. і меліоративна система, що значиться як ХР-3-9) і відповідно до договору №16, для поливу висіяного рису, в меліоративну систему ХР-3-9 в необхідному об'ємі була поставлена вода.
Посівні роботи, згідно акту виконаних робіт від 30 квітня 2009 року до договору №16/01/09-УСХ, були закінчені 30 квітня 2009, але посівні поля в результаті противоправних дій з боку відповідача затоплені не були, це і явилось підставою для звернення позивача до господарського суду з цим позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бут підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобам доказування.
30 квітня 2009 року Фермерське господарство «Рябоконь В.Ю.», з метою не допущення надходження поливної води на засіяні товариством з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу»рисові поля, в меліоративній системі ХР-3-9 (далі — канал ХР-3-9) закрив шлюз, через який вода повинна була поступати на засіяні поля і закидало в цьому ж каналі мішками із землею трубу (друге джерело надходження води), що привело до несанкціонованого накопичення в каналі ХР-3-9 води, яку відповідач, розривши ліву греблю (беріг) каналу ХР-3-9, направив в сусідній скидній канал ОС-9 і в місцях блокування води, виставив охорону.
По даному факту була створена комісія у складі заступника начальника Красноперекопського водного господарства, голови Совхозненської сільської ради, представників фермерського господарства „Рябоконь В.Ю.” і товариства з обмеженою відповідальністю „Герої Перекопу”.
Обстеживши аварійну ділянку каналу ХР-3-9, комісія в акті від 30 квітня 2009 року вказала, що представниками (працівниками) фермерського господарства «Рябоконь В.Ю.»була порушена цілісність лівої греблі каналу ХР-3-9 і вода, призначена для затоплення рисових чеків засіяних товариством з обмеженою відповідальністю „Герої Перекопу”, направлена в скидній канал ОС-9, у зв'язку з чим було прийнято рішення, що зобов'язує фермерське господарство «Рябоконь В.Ю.»відновити ліву греблю каналу ХР-3-9.
Дані вимоги відповідач проігнорував і продовжував перешкоджати надходженню води на засіяні позивачем рисові поля.
Дане підтверджується комісією у складі представників від Красноперекопської райдержадміністрації, Красноперекопського управління водного господарства і товариства з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу», якою був складений акт №7 від 20 травня 2009 року, у якому зафіксовано закриття шлюзу каналу ХР-3-9, закидання мішками із землею труби і руйнування фермерським господарством «Рябоконь В.Ю.» цілісності лівої греблі з метою не допущення надходження поливної води на засіяні товариством з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу»рисом поля.
25 червня 2009 року комісією у складі представників від Совхозненської сільради, Красноперекопського управління водного господарства і товариства з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу», також був складений акт і зафіксовано не допущення фермерським господарством «Рябоконь В.Ю.»поливної води на засіяні рисом поля товариством з обмеженою відповідальністю «Герої Перекопу», шляхом закриття в каналі ХР-3-9 шлюзу, закидання мішками із землею труби і руйнування цілісності лівої греблі з метою скидання води в зрошувальний канал ОС-9.
За фактом здійснення відповідачем протиправних дій, що призвели не допущення надходження поливної води на засіяні поля, 10 червня 2009 року державним інспектором по контролю за використанням і охороною земель був складений протокол № 000120 про адміністративне правопорушення відносно фермерського господарства «Рябоконь В.Ю.»і видано розпорядження про усунення виявлених порушень (а. с. 38, том 1).
Проте, згідно актів перевірки дотримання земельного законодавства від 08 травня 2009 року допущені порушення усунені не були.
Керівник фермерського господарства «Рябоконь В.Ю.»В.В. Ванагене в своєму поясненні в протоколі №000120 від 10 червня 2009 року вказала, що вони не чинитимуть перешкоди по постачанню води і звільнять канал ХР-3-9 тільки тоді, коли буде остаточно вирішений спір, що виник.
Відповідачем, в результаті порушення вимог діючого законодавства, завдано позивачу збитків. Стаття 49 Господарського кодексу України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
У силу пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів являється відшкодування збитків.
Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільною права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Відповідно до пункту «д»статті 156 Земельного кодексу України. власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. ( частина 1 статті 224 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відповідно до стаття 614 Цивільного кодексу України, особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявністю її провини, якщо інше не встановлене договором або законом, особа є невинною, якщо доведе, що прийняла всі залежні від неї заходи по належному виконанню зобов'язання, відсутність своєї провини доводить особа, що порушила зобов'язання.
Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.
Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Відповідач, здійснив протиправні дії, що виразилися в незаконному перегороджені (не допущенні) води, необхідної для затоплення полів що засівають рисом і ці дії привели до спричинення позивачеві недомовлених збитків, що виразилися в загибелі (втраті) висіяного рису і не отриманні прибутку, на який позивач справедливо розраховував, оскільки виконав всі необхідні для цього дії і лише протиправні дії відповідача позбавили позивача цієї можливості.
Так, в результаті протиправних дій відповідача, позивачу завдано збитків на суму 1 156 316 грн.97коп., які складаються з реальних збитків у сумі 122 468грн.97коп. та упущеної вигоди у сумі 1 033 848,00грн., які підлягають стягненню з відповідача (відповідний розрахунок і документи, що його підтверджують, додаються).
Розмір упущеної вигоди у сумі 1 033 848,00грн.визначений на підставі довідки №03.01-10/410 від 09 липня 2009 року про врожайність рису в Красноперекопськом районі за 2008 рік і довідки №6/229/08-17 від 02 липня 2009 року про вартість рису сирцю за станом на 01 липня 2009 року.
Також у позивача виникли збитки у вигляді втрати висіяного рису, розмір яких визначається як його вартість (його ціни на момент покупки). Ціна рису при покупці, згідно договору купівлі-продажу №24/04/09-РС від 24 квітня 2009 року, склала 5 000,00грн. за одну тонну. Кількість висіяного зерна на площі 34.6 га., згідно акту №4 від 30.4.2009р, склала 9 861 кг. Таким чином, розмір збитків у вигляді втраченого (висіяного) рису, складає 49 305,00грн.
Загибель рису зафіксована: актом від 14 травня 2009 року складеним комісією у складі головного агронома, агронома-насіннєзнавства, бригадира рисівника, начальника Красноперекопськой державній насінній інспекції, головного фахівця з рослинництва управління АПР Красноперекопської райдержадміністрації і актом від 01 червня 2009 року складеним комісією у складі головного агронома ТОВ «Герої Перекопу», головного фахівця управління АПР Красноперекопської райдержадміністрації і начальника Красноперекопської державної насінної інспекції з документами, що додаються до них.
Розрахунок збитків (прямих витрат), пов'язаний з висівом рису і вживанням заходів необхідних для подальшого його проростання, складається з:
• підготовки меліоративних систем (каналів), для чого позивач уклав договір на надання сільськогосподарських послуг №16/01/09-УСХ від 16 січня 2009 року відповідно до якого виконавець за даним договором провів очищення зрошувального і скидного каналу екскаватором „НІТАСНГ". Вартість даних послуг з вказаного договору склала: очищення зрошувальних каналів —5 989,50грн, а очищення скидних каналів - 5082,00грн., всього - 11071.50грн.
• підготовці насіння, для чого були куплені і використані наступні добрива: Карбамід марки Б —по витратній накладній №В-VАL-000007 від 30 квітня на суму 16 723,36 грн., Аммофос —по витратній накладній №27-04-09/9 від 27 квітня 2009 року на суму 7648.34грн., Біофунгіцид АГАТ-25К —за договором постачання від 13 березня 2009 року і витратної накладної №РН-
0000089 від 23.04.2009 року на суму 251,63грн., Вінцит 5% - по накладній №0000000039 від 01.05.2009 року на суму - 1 745,27 грн., Реаком Р зерно по витратній накладній №36-1 від 14.04.2009 року на суму 748,80грн., всього на суму 27 117,40 грн. Вказані удобрення були використані за призначенням (внесені) на підставі договору №05/01/09-УСХ-п.п. від 05.01.2009 року, що підтверджується актом виконаних робіт №УТ266 від 31.05.2009 року і Актом №27 за травень місяць 2009 року про використання мінеральних, органічних і бактерійних добрив і засобів хімічного захисту рослин. Вартість наданої послуги склала 1 412,37грн. Також, у виконання даного договору була здійснена нарізка променів, згідно Акту виконаних робіт №УТ266 від 31.05.2009 року і облікового листа №2499 за квітень 2009 рік вартістю 561,87грн, а також протрава насіння рису, що підтверджується Актом виконаних робіт №УТ219 від 30.04.2009 року, вартість даних послуг склала 1251.83грн. Загальна сума витрат - склала 30 343,47грн.
• ремонту водовиделів, який був виконаний екскаватором на підставі договору №17/02/09-УСХ від 17.02.2009 року. Згідно Акту виконаних робіт від 31.05.2009 року вартість наданих послуг складає 1 665.00грн.
• підготовки поля — дискування. Дані роботи були виконані власними силами і згідно розрахунку і путнього листа №89 від 30.04.2009 витрати склали у розмірі 1 425,09грн.
• проведених посівних робіт, які були виконані власними силами і витрати на яких склали: заробітна плата працівника-тракториста ОСОБА_1 в сумі 113,62грн. і витрачене дизельне паливо (32л.) вартістю 4,066, що складає 130,12грн, а всього 243,74грн. Дані витрати підтверджуються путнім листом тракториста №172 від 30.04.2009 року, договором №16/02/09-ГСМ-ТКД від 16.02.2009 року і розрахунком.
• витрат пов'язаних з оплатою рисових полів, а саме, позивач узяв в оренду, на підставі договору оренди землі від 30 квітня 2009 року, земельну ділянку, але оскільки частиною земельної ділянки, а саме 34.6 га. позивач з вини відповідача не може скористатися за призначенням висіяний на даних площах рис пропав і засівати їх знов не надається можливим, а орендну плату позивач зобов'язаний сплачувати своєчасно і в повному об'ємі впродовж всього терміну дії договору, то позивач обґрунтовано вважає, що дані збитки (з квітня по жовтень 2009 року) підлягають відшкодуванню відповідачем, а саме в сумі 15 042,70грн.
• витрат понесених у зв'язку з втратою поливної води, згідно договору на надання послуг з подачі води для поливу сільськогосподарських культур №16 від 24.03.2009 року, позивачеві для затоплення полів поставлена вода в необхідних для затоплення об'ємах, що підтверджується Актами до договору, але із-за протиправних дій відповідача, даною водою позивач не зміг скористатися оскільки вода була відповідачем направлена в скидній канал ОС-9. Вартість не отриманої води (збитки) складає 2 242,08грн.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає цей розрахунок правильним та обґрунтованим, оскільки позивачем понесені реальні збитки у сумі 122 468 грн. 97 коп., а також упущена вигода у сумі 1 033 848,00 грн.
Відповідачем контррозрахунок суми збитків суду не наданий.
За викладених обставин і діючого законодавства виходить, що позивач має право на відшкодування збитків що виникли у нього із-за неправомірних дій відповідача, тому суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню повністю, оскільки вищевикладені спільні дії відповідача були неправомірними та призвели до завдання позивачу збитків.
Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав. Відповідачем не доведено, що не з його вини в результаті протиправних дій на порушення вимог діючого законодавства завдано збитків позивачу. Відповідач при розгляді даної справи не представив до суду доказів відсутності своєї провини в неналежному виконанні зобов'язань та заподіянні збитків.
Таким чином, позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статті 22 Господарського процесуального кодексу є безпідставними з наступних підстав.
Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема, такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників відповідача цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи в суді першої інстанції відкладалося саме за клопотанням відповідача, це підтверджено ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2009 року ( а. с. 121, том 1).
Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є юридична особа Селянське (фермерське) господарство "Рябоконь В.Ю.", суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники, тим більш, що відповідачем не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Отже, за такими обставинами, суд правомірно дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Рябоконь В.Ю." залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова