Справа №2-176/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                      УКРАЇНИ

05 квітня 2007року                                 Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Семенцова Ю.В.,

при секретарі - Семерей Л.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у попередньому судовому засіданні в м.Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 грудня 2006року біля 15-ої години ОСОБА_2., керуючи автомобілем марки "W-гольф " на автостоянці в районі залізничного вокзалу ст. Миронівка ПЗЗ, розпочинаючи рух зі стоянки задньою передачею, не дотримався безпечного інтервалу з автомобілем марки "ВАЗ-2114" д.н.з. НОМЕР_1, що належить йому на праві приватної власності, допустив зіткнення з ним, при цьому його автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями відповідач порушив вимоги п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху. Постановою судді Миронівського районного суду від 24 січня 2007року відповідач ОСОБА_2. визнаний винним у вчиненні адміністативного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобіля, становить 1912, 93 грн. Просить стягнути з відповідача 1912, 93 грн. матеріальної шкоди, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 250 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

В попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Суд, з'ясувавши позиції сторін, роз'яснивши сторонам наслідки визнання позову відповідачем, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч.І п.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність" Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям і іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення всіляких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (із змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" питання про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, кожному із їх володільців вирішується за правилами: шкода заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Матеріалами справи встановлено, що позивачу завдано шкоду внаслідок ДТП з вини відповідача, якого постановою Миронівськогорайонного суду від 24.01.200бр. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобіля позивача, становить 1912, 93 грн. Крім того, позивачем було сплачено 250 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати, пов'язані з оплатою автотоварознавчого дослідження та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного, ст. ст. 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, Закону України "Про власність", Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (із змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", ст.ст. 10, 58, 59, 60, 130, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 1912, 93 грн. матеріальної шкоди, 250 грн. витрат, пов'язаних з оплатою автотоварознавчого дослідження та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 2192, 93 грн. (дві тисяі сто дев'яносто дві гривні дев'яносто три копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 51грн. судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного терміну.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.