ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"18" лютого 2010 р.                                                                                          № 9/160-10

Суддя , розглянувши матеріали вх.№1320

Позивач 1:  ОСОБА_1;  Товариство з обмеженою відповідальністю "Наріне-Лайф";  

Позивач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наріне-Лайф";

 3-тя особа позивача: ОСОБА_2;  

Відповідач 1:  ОСОБА_3;  Приватне підприємство Науково-виробнича фірма "ОМіК-НАРІНЕ";  

Відповідач 2: Приватне підприємство Науково-виробнича фірма "ОМіК-НАРІНЕ";

про визнання незаконними дій та стягнення 102грн.

                                                   ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю "Наріне-Лайф" 16.02.2010 р. звернулись до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ОМіК-НАРІНЕ" про  визнання незаконними дій та стягнення 102грн. Третьою особою на стороні Позивача виступив ОСОБА_2.

У своєму позові Позивачі заявили наступні вимоги:

1) Визнати дії ОСОБА_3 як співвласника та учасника ТОВ «НАРІНЕ - ЛАЙФ», щодо підписання угод про передачу у користування або продаж третім особам нормативно - технічної документації;

2) Заборонити ОСОБА_3 як співвласнику та учаснику ТОВ «НАРІНЕ - ЛАЙФ»укладати договори про передачу у користування або продаж третім особам нормативно - технічної документації;

3) Визнати дії ОСОБА_3 як співвласника та учасника ТОВ «НАРІНЕ - ЛАИФ», щодо підписання угод про передачу у користування або продаж  третім   особам   нормативно   -  технічної  документації  такими,   що по насичення ринку товаром кисло - молочного продукту «НАРІНЕ», який виготовляється з використанням технічних умов зазначених у п. 1.1.1. Авторського договору № 1 - А від 14.10.2003 року.;

4) Стягнути   з   ОСОБА_3   на   користь   ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп.;

5) Стягнути   з   ОСОБА_3   на   користь   Товариства   з обмеженою відповідальністю «НАРІНЕ - ЛАЙФ» матеріальну шкоду у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп ;

6) Визнати дії Приватного підприємства Науково - виробничої фірми «ОМІК - НАРИНЕ»щодо підписання угод про передачу у користування або продаж третім особам нормативно - технічної документації ;

7) Заборонити Приватному підприємству Науково - виробничії фірмі «ОМІК - НАРИНЕ»укладати договори про передачу у користування або продаж третім особам нормативно - технічної документації;

8) Визнати дії Приватного підприємства Науково - виробничої фірми «ОМІК - НАРИНЕ», щодо підписання угод про передачу у користування або продаж третім особам нормативно - технічної документації такими, що порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРІНЕ - ЛАЙФ»на одержання прибутку шляхом насичення ринку товаром кисло - молочного продукту «НАРІНЕ», який виготовляється з використанням технічних умов зазначених у п. 1.1.1. Авторського договору № 1 - А від 14.10.2003 року.

         В силу вимог п.3 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

У ч.1 ст.46 ГПК України передбачено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

Вимогами п.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. №7-93 (із відповідними подальшими змінами) передбачено, що ставка державного мита, яке справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас вимогами п.2 ст.3 вказаного Декрету передбачено, що із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів ставка державного мита становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, у позовній заяві ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Наріне-Лайф"  об'єднані вимоги як майнового, так і немайнового характеру, а документів, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі щодо позовних вимог немайнового характеру позивачем не надано.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Наріне-Лайф" повертається без розгляду господарським судом на підставі п.4 ст.63 ГПК України, згідно з яким, позовна заява повертається господарським судом без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.

При цьому господарський суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог ч.3 ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Згідно з вимогами ст.47 ГПК України, п.2 ч.1 ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. №7-93, державне мито в сумі 102 грн., що сплачене за платіжним дорученням №3711.69.1 від 15.02.2010р. підлягає поверненню товариству з обмеженою відповідальністю "Наріне-Лайф".

Керуючись п. 4 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.          У прийнятті позовної заяви відмовити.

Додаток: позовна заява та додані до неї матеріали на 22 аркушах.

Відповідно до ч. 4 ст. 62, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

    Суддя                                                                                 Меденцев П.А.