ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" липня 2010 р.Справа № 9/120-10-2284
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦТОРГ ТРАК”;
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 21 246,34 грн.;
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: Гривцов С.Є. (за довіреністю);
Від відповідача: не з’явився;
СУТЬ СПОРУ: 26.05.2010 р. за вх. №4106 Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦТОРГ ТРАК” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 21 246,34 грн.
21.07.2010 р. у судове засідання Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій Позивач просить суд стягнути з Відповідача 7608,86 грн.
Позивачем заява відповідає вимогам статті 22 ГПК України та судом вона приймається для розгляду по суті.
Позивач уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 21.07.2010 р. не з’явився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи №9/120-10-2284 за його участю в якості Відповідача був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення №680572 з відміткою про отримання повноважною особою 07.06.2010 р. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
19.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СПЕЦТОРГ ТРАК” (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір довгострокового постачання №39, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов’язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар (в т.ч., але не виключно –запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах. Загальний обсяг та асортимент товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом товару, поставленого за окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії (п.2.2. договору). Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних протягом дії договору (п.1.3. договору).
Пунктом 6.1. договору сторонами обумовлено, що постачальник зобов’язаний постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті, остаточно погоджені сторонами в видаткових товарних накладних.
На виконання умов договору Позивач поставив відповідачу товар на суму 4503,46 грн. за видатковою накладною №Т-000194 від 19.11.2009 р. та на суму 8252,89 грн. за видатковою накладною №Т-000195 від 19.11.2009 р.
Відповідно до умов п.5.1.3. договору при проведенні поставки з оплатою «за фактом отримання товару»покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.
01.03.2010 р. (що підтверджує фіскальний чек №0077 від 01.03.2010 р.) Позивачем було надіслано Відповідачу вимогу №б/н від 04.02.2010 р. про сплату боргу в сумі 12 756,35 грн.
Відповідно до акту звірки (за період з 01.11.2009 р. по 03.02.2010 р.) станом на 04.02.2010 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 12 756,35 грн.
Позивач повідомив суд про те, що за період з 23.02.2010 р. по 29.06.2010 р. Відповідачем було сплачено всю суму боргу в розмірі 12 756,35 грн.
Згідно п.10.2. договору сторона, винна в порушенні умов договору, відшкодовує в повному обсязі потерпілій стороні підтверджені документально збитки.
Відповідно до умов п.10.3. договору сторони погодили, що до правовідносин за цим договором порядок нарахування штрафних санкцій, встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, не застосовується.
Сторонами погоджено, що при простроченні оплати товару покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день календарний день періоду прострочення поставки, а також пеню, нараховану на вартість недопоставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення (п.10.5. договору).
За умовами п.10.7. договору при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п.10.4. суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
У зв’язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов’язань за договором Позивачем у відповідності до чинного законодавства та умов договору розраховано пеню –666,30 грн., збитки від інфляції –346,47 грн., 3% річних –97,51 грн., штраф –6378,18 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).
Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, по оплаті витягу та довідок з ЄДРПОУ віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (64102, АДРЕСА_1, ідент. №НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТОРГ ТРАК»(18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код ЄДРПОУ 36701368, п/р 260080135143 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 666,30 грн. пені, 346,47 грн. збитків від інфляції, 97,51 грн. –3% річних, 6378,18 грн. штрафу, 120,40 грн. витрат по оплаті витягу та довідок з ЄДРПОУ, 102 грн. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя