Справа №11а-2149 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Миронова Г.М. Доповідач Самойленко А.І.

ВИРОК

Іменем України

18 липня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.

з участю прокурора Красної К.О. захисника ОСОБА_1  засудженого ОСОБА_2 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку   справу  за апеляцією  прокурора,  який  затвердив  обвинувальний  висновок,  на  вирок Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області  від  17 листопада 2005 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і мешканця

м.Макіївки Донецької області, працюючого

електромонтером             на            Макіївському

металургійному заводі, не судимого засуджено за ст.ОСОБА_36 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку 2 роки він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати: на користь НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області - 188 гривень 31 копійку і на користь Донецького НДІСЕ - 459 гривень 11 копійок за проведення експертиз.

ОСОБА_2  визнано винним у тому, що він 21 липня 2005 року приблизно о 16-й годині, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_1 ЕК в стані алкогольного сп'яніння і рухаючись по об'їздній автодорозі Ясинувата -Харцизськ в районі будинку  Номер_3 кварталу "Залізничний" в місті Макіївці Донецької області, відволікся від керування транспортним засобом і вчинив наїзд на ОСОБА_4 , який пересувався в інвалідній колясці. Вчинивши наїзд на ОСОБА_4, ОСОБА_2 зник з місця вчинення злочину. Внаслідок наїзду автомобілем під керуванням ОСОБА_2 а на ОСОБА_4 потерпілому були завдані тілесні ушкодження, від яких він помер 23 липня 2005 року. Таким чином ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.3 "б", 2.10 "а", 2.9 "а" Правил дорожнього руху

2

України, згідно яких водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, не відволікатись від керування транспортним засобом, водію забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 у покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд першої інстанції, призначаючи покарання засудженому не врахував у повній мірі конкретні обставини вчинення злочину, тяжкість наслідків, через що призначене засудженому покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України є надмірно м'яким.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала апеляцію, захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2, які заперечували проти апеляції і просили залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначення покарання, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчинення злочину і кваліфікація дій засудженого в апеляції не оспорюються. Тому підстави для скасування вироку у цій частині відсутні.

У той же час, визнавши ОСОБА_2 а винуватим у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин, суд першої інстанції фактично не врахував того, що ОСОБА_2 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху, коли в умовах очевидності дорожньої ситуації він вчинив наїзд автомобілем на потерпілого, який пересувався в інвалідній колясці. Наслідком цього порушення Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2 а стала смерть потерпілого. Цей злочин, який згідно вимог ст.12 КК України є тяжким, ОСОБА_2 вчинив у стані алкогольного сп'яніння, що згідно вимог ст.67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання.

Оскільки ці обставини судом першої інстанції належним чином не були враховані при призначенні покарання, звільнення ОСОБА_2 а від призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, а також призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом у межах, близьких до мінімальних цього виду покарання, не може бути визнано справедливим внаслідок його надмірної м'якості. Тому вирок у частині призначення покарання підлягає скасуванню з постановленням свого вироку апеляційним судом.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366, 378 КПК України, апеляційний суд

засудив:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 17 листопада 2005 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання скасувати. Призначити ОСОБА_2 у покарання за ст.ОСОБА_3 6 ч.2 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з

з

позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2   до набрання вироком чинності залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Після набрання вироком чинності взяти ОСОБА_2 під варту.

Строк покарання ОСОБА_2 у обчислювати з дня взяття його під варту.

В решті цей вирок залишити без зміни.

На вирок можуть бути подані касаційні скарги чи касаційне подання до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку через Апеляційний суд Донецької області.