ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 р. № 40/312
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, суддіКоваленко С.С.,
суддівПлюшко І.А., Бернацької Ж.О.,
розглянувши касаційну скаргу СПД ФО –ОСОБА_1
напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.10р.
у справі№ 40/312
за позовомВАТ "БМ Банк" в особі відділення № 3 ВАТ "БМ Банк" м. Донецьк
доСПД ФО –ОСОБА_1
простягнення 502523,74 грн.
та за зустрічним позовомСПД ФО –ОСОБА_1
доВАТ "БМ Банк" в особі відділення № 3 ВАТ "БМ Банк" м. Донецьк
пророзірвання кредитного договору
За участю представників сторін
від позивача Іванова О.В. дов.,
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2010 року по справі № 40/312 первісний позов ВАТ "БМ Банк" в особі відділення № 3 ВАТ "БМ Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк на користь ВАТ "БМ Банк" м. Київ борг за кредитом в сумі 373 265 грн. 48 коп., прострочену заборгованість за кредитом в сумі 54 434 грн. 52 коп., прострочену заборгованості по процентах в сумі 63 523 грн. 50 коп., строкову заборгованість по процентах в сумі 3 984 грн. 05 коп. та пеню в сумі 7 316 грн. 19 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань згідно кредитного договору № 2008-16/003/DC-К від 22.09.2008 р. В задоволенні зустрічного позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до ВАТ "БМ Банк" в особі відділення №3 ВАТ "БМ Банк" щодо розірвання кредитного договору № 2008-16/003/DC-К від 22.09.2008р., укладеного між ТОВ "БМ Банк” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв’язку з істотною зміною обставин відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року у справі № 40/312 (судді М'ясищев А.М., Величко Н.Л., Москальова І.В.) рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, СПД ФО –ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.10р. скасувати, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "БМ Банк" правонаступником якого є ВАТ "БМ Банк" та фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник) 22.09.2008р. укладений кредитний договір № 2008-16/003/DC-К., відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 427 700 грн. та сплатити проценти в розмірі 20 % річних за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що кредит повертається позичальником на позичковий рахунок № 207370130567 в ТОВ "БМ Банк", МФО 380913 не пізніше 20.09.2013р. відповідно до визначеного сторонами графіку.
Відповідно до п.3.1. договору виконання позичальником зобовґязання за цим договором (в тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується:
- договором застави обладнання № 2008-16/003/DC-K-1 від 22.09.2008р.;
- договором поруки № 2008-16/003/DC-K-2 від 22.09.2008р. з ОСОБА_1
Згідно п.3.2 договору виконання позичальником зобовґязання за цим договором ( в тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується також всім майном та коштами, що належать позичальнику на праві власності, та на які може бути звернено стягнення.
Відповідно до п. 1.6. кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором.
За порушення взятих на себе обов’язків щодо повернення суми кредиту сторони передбачили у п.6.1.1 договору, відповідальність у вигляді сплаті процентів за користуванням кредитом, сплаті комісійних винагород, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суди встановили і зазначили, що матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав належним чином, зокрема відповідно до виписки з позичкового рахунку відповідача № 207370130567 за період з 22.09.2008р. по 05.10.2009р. позивачем надано, а відповідачем отримано кредитних коштів в розмірі 427 700 грн.
В свою чергу, свої обов’язки щодо своєчасного повернення заборгованості за кредитом станом на 05.10.2009р. в сумі 373 265 грн. 48 коп. відповідач не виконав.
Відповідно до акту звіряння станом на 13.10.2009р., підписаного представниками сторін без заперечень, заборгованість відповідача перед позивачем становить 495 207 грн. 55 коп., без врахування пені в сумі 7 316 грн. 19 коп.
На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом –в сумі 373 265 грн. 48 коп. за період з 22.09.2008р. по 30.09.2009р. та простроченої заборгованості за кредитом в сумі 54 434 грн. 52 коп. за період з 31.03.2009 р. по 30.09.2009 р.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості по процентах в сумі 63 523 грн. 50 коп. за період з 25.01.2009р. по 25.10.2009р. та строкової заборгованості по процентах – 3 984 грн. 05 коп.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано.
Беручи до уваги наданий розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги у частині стягнення пені в сумі 7 316 грн. 19 коп. за період прострочення підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ "БМ Банк" в особі відділення № 3 ВАТ "БМ Банк" про розірвання кредитного договору № 2008-16/003/DC-К від 22.09.2008р., укладеного між ВАТ "БМ Банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1., у зв’язку з істотною зміною обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суди встановили, що під час укладення кредитного договору сторони виходили із того, що зміна обставин, при укладенні договору не відбудеться, а саме:
1. На момент укладення договору позичальник отримував дохід у розмірі 34 500 грн., що підтверджено звітом суб’єкта підприємницької діяльності за девґять місяців 2008р.
2. Постановою №461 від 06.08.2009р. Національний банк України визнав факт існування фінансової кризи в Україні, як непередбачені обставини, що спричинили негативний вплив на погашення позичальником кредиту.
3. Виконання у майбутньому обов’язків за кредитним договором вплине на соціальний статус позичальника та його родини.
4. Межи господарсько –правової відповідальності та зменшення розміру відповідальності відображені у статті 219 ГК України.
5. Таким чином, існування економічної кризи та низького рівня доходу, що є джерелом формування сімейного бюджету, сприятиме порушенню законних інтересів відповідача, як громадянина так і його неповнолітніх дітей.
Умови зміни або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин передбачено у частини першої та другої статті 652 ЦК України. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як підставно зазначив суд апеляційної інстанції, сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Ця ж сторона повинна доказати, що її вина в не усуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня.
Таких доказів під час розгляду зустрічного позову суду було не надано.
Суди попередніх інстанцій підставно не прийняли до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на постанову Національного банку України від 06.08.2009р. за № 461, оскільки вона носить рекомендований характер та стосується лише роботи банків з позичальниками –фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили в скрутне фінансове становище.
За кредитним договором, який є комерційним, закріплена лише одна можливість розірвати договір відповідно до п.9.1 внаслідок непереборної сили.
Зокрема в п.9.1 договору сторонами визначено перелік форс –мажорних обставин, які пов’язані із непереборною силою. Проте таких обставин в країні не відбулося.
Враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом не доведена відсутність вини в не усуненні причин, які привели до зміни обставин, а законні та договірні підстави для розірвання кредитного договору відсутні, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_1. пред’явленого до ВАТ "БМ Банк" в особі відділення № 3 ВАТ "БМ Банк" про розірвання кредитного договору № 2008-16/003/DC-К від 22.09.2008р., укладеного між ТОВ "БМ Банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1., як необґрунтовано заявленого.
Крім цього, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у клопотанні позивача про забезпечення позову, оскільки такий вид забезпечення позову як заборона відповідачу видачі паспорту для виїзду за межи країни є порушенням його особистих прав визначених Конституцією України. Також заявником не були визначені індивідуальні ознаки спірного майна, на яке може бути накладено арешт.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СПД ФО –ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.10р. по справі № 40/312 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя С.С. Коваленко
Судді І.А. Плюшко
Ж.О. Бернацька