№ 2а-1062/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2010 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Мазурик О.Ф.,
секретаря Коруни О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» до Голосіївської районної в м. Києві Ради про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання не чиним Рішення Голосіївської районної в місті Києві ради від 05 березня 2009 року № 30/11.
В обгрунтування позовних вимог в позові зазначив, що 30 квітня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (далі – ТОВ «Ярмарок») дізналося, що 05 березня 2009 року Голосіївською районною в м. Києві радою було прийнято рішення № 30/11 «Про звільнення самовільно зайнятої ділянки по вул. Лятошинського, 14». Вказаним рішенням позивача зобов’язано в добровільному порядку, у місячний строк та за власний рахунок, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 360,0 кв.м. за адресою: вул. Лятошинського, 14, що використовується під тринадцять кіосків, шляхом їх демонтажу та привести вказану земельну ділянку у стан придатний для використання. Вважає, що вказаним рішенням відповідач порушив права ТОВ «Ярмарок». Зазначив, що ділянка не є самовільно зайнятою, оскільки з 2002 року знаходиться в користуванні ТОВ «Ярмарок» на підставі договору оренди, який, відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є поновленим.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві та доданих до неї документах, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причину неприбуття не повідомив, письмових пояснень чи заперечень не надав. За таких обставин, керуючись частиною четвертою статті 128 КАС України суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
На підставі ст. 86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.01.2002 року між Київською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно умов договору ТОВ «Ярмарок» у строкове платне користування надано земельну ділянку, місце розташування якої вул. Лятошинського, 14 у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,3553 га, строком на 5 років, для організації малого ринкового комплексу «Теремки – 2» (а.с. 15-19).
Відповідно до ст. 124 ЗК України в редакції статті до 01 січня 2008 року передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту такої реєстрації.
Зокрема, Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі у складі державного земельного кадастру», який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.
Враховуючи зміни, які відбулися в національному законодавстві у галузі регулювання земельних відносин та з метою забезпечення ефективного і оперативного вирішення питань землекористування відповідно до положень законодавства України 15 липня 2004 року Київською міською радою прийнято рішення №457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року № 36/93).
У відповідності до ч. 1 ст. 28 Рішення Київміськради від 15 липня 2004 року №457/1867 право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання землекористувачем державного акта, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації.
14.11.2006 року ТОВ «Ярмарок», ознайомившись із Регламентом розгляду питань набуття та реалізації прав на землю в м. Києві, затвердженим рішенням Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867, звернулося до Київської міської ради з заявою про надання земельної ділянки, що розташована в м. Києві по вул. Лятошинського, 14, в оренду (а.с. 20).
Бажаючи змінити істотні умови, щодо договору оренди, позивач просив укласти договір строком на 49 років.
Судом встановлено, що станом на 05.03.2009 року договір оренди земельної ділянки між сторонами у державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» не зареєстрований. З позовом до суду з приводу бездіяльності Київської міської ради щодо не розгляду заяви про укладення договору оренди позивач не звертався.
Крім того, за умовами п. 13 Договору сторони домовились, що дія договору оренди земельної ділянки припиняється у випадку закінчення терміну на який укладеного цей договір (а.с. 17).
За встановлених обставин, суд вважає посилання позивача на ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є необґрунтованими, оскільки договір оренди земельної ділянки від 23.01.2002 року укладений з Київською міською радою не може вважатись продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Згідно п. 8 Договору оренди земельної ділянки після припинення дії договору оренди Орендар зобов’язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Судом встановлено, що після закінчення терміну, на який укладено договір позивачем не виконано вимоги, передбачені п. 8 Договору, а саме не повернуто Орендодавцеві земельну ділянку.
05.03.2009 року Голосіївська районна в м. Києві рада, беручи до уваги звернення Головного управління земельних ресурсів від 03.02.2009 року № 08-55/2977 про те, що об’єкт встановлено без будь-якої проектно-дозвільної документації, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.12.2008 року № 1615/01 та керуючись рекомендаціями постійної комісії ради з питань землекористування, розвитку території та будівництва, протокол № 2 від 17.02.2009 року, вирішила: «зобов’язати ТОВ «Ярмарок» в добровільному порядку, у місячний строк та за власний рахунок, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 360,0 кв.м. за адресою: вул. Лятошинського, 14, що використовується під тринадцять кіосків, шляхом їх демонтажу та привести вказану земельну ділянку у стан придатний для використання».
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
За встановлених судом обставин, коли договір оренди земельної ділянки не є продовженим, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 05.03.2009 року № 30/11 «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по вул. Лятошинського, 14» прийняте відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 9, 11, 123, 124, 126 ЗК України, ст.ст. 26, 41, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 6, 11, 71, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» до Голосіївської районної в м. Києві Ради про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя