СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
03 жовтня 2007 року | Справа № 20-12/157 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Голика В.С.,
Горошко Н.П.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
представник позивача, Молчанов Антон Олександрович, довіреність № б/н від 20.09.07, Товариство з обмеженою відповідальністю Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство";
представник відповідача, Гурікова Марина Михайлівна, довіреність № 3702/0/10-0 від 16.07.07, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;
представник відповідача, Савельєва Вікторія Володимирівна, довіреність № 3708/17-2 від 08.06.07, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 26.07.2007 року у справі № 20-12/157
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)
про визнання недійсним податкового рішення № 0000072200/0 від 02.04.2007.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового рішення №0000072200/0 від 02.04.2007 року про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 166568,91 грн. за порушення статі 2 Закону України "Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті", посилаючись на те, що спірне рішення прийнято відповідачем з перевищенням повноважень та з порушенням законодавства України, яким регулюються порядок проведення розрахунків в іноземної валюті.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду першої інстанції письмові заперечення (вх. №19829 від 11.06.2007, №22653 від 06.07.2007).
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 26.07.2007 року у справі № 20-12/157 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового рішення № 0000072200/0 від 02.04.2007 року задоволено повністю.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 1, 2, 3 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями), статті 238 Господарського кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, при невідповідності викладених в ній висновків суду фактичним обставинам справи.
На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 03.10.2007 року, у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Видашенко Т.С. та хворобою судді Дугаренко О.В., у складі колегії було замінено суддів Видашенко Т.С., Дугаренко О.В. на суддів Голика В.С., Горошко Н.П.
Розглянувши матеріали справи, в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) провела виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський судноремонтний завод „Лазарєвське адміралтейство", за наслідками якої складено акт перевірки від 22.03.2007 року за № 166/10/22-009/30394016/5 (надалі Акт).
Згідно Акту, Інспекцією встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю " Лазарєвське адміралтейство " вимог статті 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині перевищення строку надходження валютної виручки, що стало підставою для прийняття 02.04.2007 року податкового рішення № 0000072200/0 про застосування штрафних санкцій (пені) в розмірі 166568,91 грн.
Статтею 6 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" закріплено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.
Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині 1 цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог пунктів 8-14 „Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення" (надалі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року № 445, - резидент для одержання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинен звернутись до Мінекономіки.
Перелічені у пункті 8 цього Порядку документи розглядаються Мінекономіки протягом десяти днів з дня їх реєстрації. Після закінчення цього терміну резиденту надається висновок щодо віднесення зовнішньоекономічного договору (контракту) до видів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" резидент повинен звернутись до Державної податкової адміністрації.
Висновки, зазначені у пунктах 8 і 10 цього Порядку, не надаються Мінекономіки та Державною податковою адміністрацією в разі, коли:
- резидентом подані не всі документи або подані документи не відповідають вимогам законодавства;
- до однієї із сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) застосовано відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальну санкцію - тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності;
- до іноземного контрагента за зовнішньоекономічним договором (контрактом) застосовано відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування.
Як було встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" здійснило імпортну операцію 09.06.2006 року по перерахуванню авансового платежу на суму 2659984,91 рос. рублів по договору № 34/05-6 від 20.10.2005 року з ВАТ "Пермська НПП" на умовах відстрочки перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України (Надалі НБУ).
Товариству з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" надана індивідуальна ліцензія Національного банку України 959 від 27.11.2006 року на перевищення законодавче встановлених строків по імпортній операції на суму 2659984,91 рос. рублів по договору № 34/05-6 від 20.10.2005 року з нерезидентом ВАТ "Пермська НПП", яка видана на підставі остаточного висновку Державної адміністрації України від 30.10.2006 року № 12214/5/22-5016.
На підставі вищевказаної індивідуальної ліцензії Національного банку України, законодавчо встановлений строк розрахунків по імпортній операції від 09.06.2006 року перерахуванню платежу в сумі 2 659 984,91 рос. рублів на адресу нерезидента ВАТ "Пермська НПП" (Росія) у рамках договору № 34/05-6 від 20.10.2005 року наступав не пізніше 31.12.2006 року.
В ході виконання контракту, виникла об'єктивна необхідність, пов'язана з інженерними доробками виробу, щодо переносу поставки цього виробу до 31.01.2007 року. В зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" 29.12.2006 року звернулось до Мінекономіки щодо продовження строку і отримано згоду на продовження терміну розрахунків до 31.01.2007 року, але таку згоду надано лише 06.02.2007 року.
Оскільки 19.01.2007 року продукція від ВАТ "Пермська НПП" була вже отримана, та строк звернення за індивідуальною ліцензією Національного банку України було вичерпано, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" порушило вимоги статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо здійснення імпортної операції на умовах відстрочки з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на 19 днів.
Також, було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" здійснило імпортну операцію від 27.06.2006 року по перерахуванню авансового платежу у сумі 2 000 000 рос. рублів у рамках договору № 20 від 15.09.2003 року з ВАТ "Горизонт". Відповідно до індивідуальної ліцензії, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" отримало право на продовження строку розрахунків до 26.09.2006 року. В ході виконання контракту, також виникла об'єктивна необхідність, пов'язана з інженерними доробками виробу, щодо переносу поставки цього виробу до 31.03.2007 року.
Позивачем 11.09.2006 року було отримано від Мінекономіки згоду на продовження строків розрахунків до 31.03.2007 року. Але, Державна податкова адміністрація тричі безпідставно відмовила в наданні такої згоди, що стало перешкодою в отриманні індивідуальної ліцензії від Національного банку України.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" порушило вимоги статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо здійснення імпортної операції на умовах відстрочки з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на 121 день.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" виконало всі умови Порядку з метою отримання індивідуальної ліцензії, але не змогла її отримати за обставин, які від неї не залежали.
Статтею 4 вказаного вище Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми не отриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У відповідності з частиною 5 статті 4 цього ж Закону державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Згідно до статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративні господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом законодавчо встановлених правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
У преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказано, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Отже, зазначений Закон є спеціальним Законом, який регулює відносини зі сплати податків та нарахованих на їх несплату штрафних санкцій.
Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.1 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином спеціальною нормою визначено строк застосування штрафних санкцій за несплату податків.
Як було зазначено судом першої інстанції, позивач не оскаржував виявлені в ході перевірки порушення, але вважає що виконав всі передбачені законодавством заходи з метою запобігання порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в валюті" і тому не повинен сплачувати штрафні санкції.
Відповідно до вимог статті 238 Господарського кодексу України, - за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Також статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Судова колегія вважає, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, встановивши що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" виконало всі вимоги діючого законодавства (тобто ним вжито всіх залежних від нього заходів), але отримавши безпідставну відмову від Державної податкової адміністрації щодо висновку про можливість отримання індивідуальної ліцензії, та несвоєчасний висновок Мінекономіки, стало порушником господарської діяльності.
Статтею 216 Господарського кодексу України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, за такими обставинами судова колегія, так як і суд першої інстанції, вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазарєвське адміралтейство" вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому не повинно нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, оскільки судом першої інстанції встановлені всі фактичні обставини справи, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови господарського суду міста Севастополя від 26.07.2007 року відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 26.07.2007 року у справі № 20-12/157 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.С. Голик
Н.П. Горошко