АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці 25 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

Головуючого:                                   Гончарука Г.М.

Суддів:                                            Кифлюка В.Ф.,

Петлюка В.І.

за участю прокурора:                                                       Сулятицького І.С.

та адвоката:                                      ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2006 року.

Цим вироком               ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, українець, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, маючий повну середню освіту, одружений, не працюючий, в порядку ст. 55 КК України в редакції 1960 року не судимий, громадянин України, засуджений  за  ст.  94  КК  України  в  редакції  1960  року  на  14 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2. до набрання вироком чинності залишено у вигляді тримання під вартою, початок строку відбування покарання засудженому визначено обчислювати з 04 листопада 2005 року.

Згідно вироку, ОСОБА_2. 18 жовтня 2000 року близько 10-ї години,

перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, в будинку АДРЕСА_2, після конфлікту, який мав місце того дня між ним та

ОСОБА_3, діючи умисно, усвідомлюючи, що нанесення тілесних

ушкоджень в життєво-важливий орган - голову людини, призведе до її

смерті, атлетичною гантелею наніс не менше чотирьох ударів в голову

ОСОБА_3, заподіявши йому багаточисельні забійні рани та синці,

чисельні відкриті злами кісток основи та склепіння черепа в лівій лобно-

скроневій ділянці, масивні крововиливи в м"які тканини тіла довкола зламів

кісток черепа та губчасту речовину кісток на лініях зламів, забій головного

Справа № 11-288 2006 р.              Головуючий у І інстанції Байцар Л.В.

Категорія ст. 94 КК України                             Доповідач

(в ред. 1960 р.)                                       Кифлюк В.Ф.

 

мозку, епідуральну та субдуральну гематому зліва в лобно-тім"яно-скроневій ділянці, субарахальні крововиливи в правій тім"яно-потиличній ділянці, чисельні злами кісток лицьвого скелету зліва - злам нижньої щелепи зліва, злам 4-го зуба зліва, горизонтальний злам верхньої щелепи, злам кісток носа, злам лівої виличної кістки, від яких настала смерть потерпілого.

На цей вирок засуджений ОСОБА_2. та в його інтересах адвокат ОСОБА_1 подали апеляції.

Засуджений ОСОБА_2. в поданій апеляції просить переглянути справу, так як суд не взяв до уваги його покази та покази свідків.

Адвокат ОСОБА_1 в апеляції вказував, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами розглянутими в суді, суд не взяв до уваги докази, які істотно, на його думку, могли вплинути на висновки суду, судове слідство проведено однобічно і неповно, порушено право обвинуваченого на захист, призначене ОСОБА_2 покарання є надто суворим.

У вироку суд не вказав час вчинення злочину.

ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в суді зазначав, що він захищався від ОСОБА_3. Покази ОСОБА_2 є послідовними в цій частині.

Також апелянт зазначив, що суд не дав належну характеристику потерпілому, не дав оцінку його поведінці в день смерті та напередодні, який був фізично розвиненим, агресивним, багато років грав в карти на гроші. Також адвокат вказував, що суд у вироку не вказав мотивів вчинення злочину, безпідставно зробив висновок про те, що ОСОБА_2 не захищав своє життя, оскільки з протоколу огляду місця події вбачається, що в кімнаті, де було виявлено труп, килим був "зібраний до середини кімнати", що на думку апелянта, може свідчити про боротьбу між підсудним та потерпілим. На досудовому слідстві та в суді не встановлено до якої групи крові відноситься кров ОСОБА_2. ОСОБА_2. не було пред"явлено для ознайомлення постанови про призначення судових експертиз, на досудовому слідстві ОСОБА_2. не в повному об"ємі роз'яснювались його права як обвинуваченого.

На думку апелянта ОСОБА_2. мігдіяти в стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок протиправного насильства і тяжкої образи зі сторони потерпілого. Також вважає, що ОСОБА_2, захищаючись, міг перевищити межі необхідної оборони. Суд також, на думку адвоката, не врахував стан здоров"я ОСОБА_2, що його син хворіє, дружина не працює.

Просив вирок суду скасувати, а справ у направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2., адвоката ОСОБА_1, які підтримали подані ними апеляції, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляцій, а вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

 

з

Вина засудженого ОСОБА_2. в скоєнні злочину передбаченого ст. 94 КК України при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Так, з показів свідка ОСОБА_4, даних ним в судовому засіданні вбачається, що 18 жовтня 2000 року біля 10-ї години він бачив конфлікт на залізничному вокзалі в м. Чернівцях між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який виник із-за того, що ОСОБА_2 намагався відібрати в ОСОБА_3 частину грошей, які той виграв в карти. Під час того конфлікту ОСОБА_3 наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_5 в суді дала показання, що 18 жовтня біля 11-ї години бачила ОСОБА_3 і підсудного. ОСОБА_3 був дуже п"яний, ледве йшов, не міг говорити. Підсудний тоді вів ОСОБА_3. Підсудний у неї просив ключі від квартири ОСОБА_3.

З оголошених судом показів свідка ОСОБА_6, які вона давала на досудовому слідстві вбачається, що 18 жовтня 2000 року о 13-й годині до неї додому приходив ОСОБА_2 та говорив їй, що вбив ОСОБА_3, якому розбив голову гантелею, що аж мізки порозліталися на шафу (а.с. 76-80).

З оголошених в судовому засіданні показів ОСОБА_7, які від давав на досудовому слідстві в якості свідка вбачається, що 19.10.2000 року о 7-й годині до нього додому прийшов ОСОБА_2 і повідомив, що розтрощив голову ОСОБА_3 і сам збирається втікати. Вказував, що ОСОБА_2 в стані сп"яніння дуже агресивний (а.с. 48-50, 53-54, 62).

З оголошених в суді показів свідка ОСОБА_8 даних нею на досудовому слідстві вбачається, що 18 жовтня 2000 року біля 11-ї години через вікно бачила, як невідомий їй чоловік та ОСОБА_3, який був п"яний і ледве йшов, ішли в напрямку її будинку (а.с. 29-30).

З показів свідка ОСОБА_9., даних нею на досудовому слідстві і досліджених в суді вбачається, що 19 жовтня 2000 року до неї додому приходила дружина ОСОБА_2 з ОСОБА_10, які повідомили, що ОСОБА_2. ударив гантелею по голові ОСОБА_3, в результаті чого в останнього витік мозок (а.с. 47).

З показів свідка ОСОБА_10.В., даних ним на досудовому слідстві та оголошених судом вбачається, що 20 жовтня 2000 року він з дружиною підсудного - ОСОБА_11 приходив до ОСОБА_7, який їм повідомив, що ОСОБА_2 розбив комусь гантелею голову і тікає з міста (а.с. 55-56).

З протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього, досліджених судом, вбачається, що 18.10.2000 року в квартирі АДРЕСА_2 на ліжку виявлено труп ОСОБА_3 з чисельними тілесними пошкодженнями голови. Розташовані в кімнаті речі знаходяться на своїх звичних місцях (а.с. 7-14).

З висновку судово-медичної експертизи № 616 від 20.11.2000 року вбачається, що у потерпілого ОСОБА_3 виявлено чисельні відкриті злами кісток основи та склепіння черепа, чисельні злами кісток лицьового

 

 скелету зліва - злам нижньої щелепи зліва, злам 4-го зуба зліва, горизонтальний злам верхньої щелепи, злам кісток носа, злам лівої виличної кістки в проекції її наростів та її тіла у вертикальній площині, багаточисельні забійні рани, синці, масивні крововиливи та інші тілесні ушкодження. Зазначені тілесні ушкодження виникли не менш як від чотирьох травмуючих впливів, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіянні і знаходяться в безпосередньому причинному зв"язку з настанням смерті ОСОБА_3 Смерть ОСОБА_3 настала від чисельних відкритих зламів кісток мозкового та лицьового скелету з забоєм речовини головного мозку (а.с. 105-109).

З висновку експерта № 22-МК від 16.03.2001 р. вбачається, що наявні на тілі трупа ОСОБА_3 пошкодження - злами кісток склепіння та основи черепа виникли від дії тупого твердого металевого предмета з обмеженою поверхнею, яким могла бути спортивна гантеля (а.с. 112-114).

В судовому засіданні ОСОБА_2. визнав факт нанесення ним удару гантелею по голові ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12. підтвердив правильність проведеної ним судово-медичної експертизи та дав показання, що виключається факт боротьби між потерпілим та підсудним, оскільки на тілі ОСОБА_3 відсутні сліди, характерні для боротьби або самозахисту. Вказав також, що виключається отримання ударів потерпілим в положенні стоячи, оскільки в останнього відсутні тілесні ушкодження, характерні для падіння під час отримання ударів.

З висновку експерта № 1067 від 27.10.2000 року вбачається, що виявлена на гантелі крок людини може належати потерпілому ОСОБА_3 (а.с. 82-86).

При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_2. пояснив та показав де і при яких обставинах він убив ОСОБА_3 (а.с. 161-165).

А тому колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_2., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, близько 10-ї години 18 жовтня 2000 року в буд. АДРЕСА_2 Чернівцях вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 - злочин, передбачений ст. 94 КК України в редакції 1960 року, тобто умисне вбивство без ознак, вказаних в ст. 93 КК України.

Суд також вірно визнав покази засудженого ОСОБА_2 в тій частині, що він наніс удари ОСОБА_3 під час боротьби з останнім, захищаючи своє життя, такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються дослідженими в суді доказами.

Як вбачається з апеляції адвоката, в ній як обгрунтування про незаконність вироку, наведено покази засудженого, які він давав на досудовому слідстві та в суді.

Суд же у вироку визнав покази ОСОБА_2. в частині такими, що не відповідають дійсності.

 

5

При цьому суд вказав, що дані протоколу огляду місця події, висновок судово-медичної експертизи спростовують покази ОСОБА_2, що між ним та ОСОБА_3 була бійка чи боротьба.

А тому колегія суддів вважає, що посилання в апеляції адвоката на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, розглянутими в судовому засіданні, є голослівними.

Крім того, з показів експерта ОСОБА_12, даних ним в судовому засіданні вбачається, що виключається факт боротьби між потерпілим та засудженим, та факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень в положенні стоячи.

А тому, колегія суддів вважає, що досліджені судом докази, які наведені у вироку, кількість нанесених потерпілому ударів (не менше чотирьох), локалізація тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_2. діяв з прямим умислом на позбавлення життя ОСОБА_3.

Відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень, характерних для боротьби, те, що в кімнаті згідно протоколу огляду місця події, не порушено обстановку, свідчить про те, що ОСОБА_3 не нападав на ОСОБА_2 і останній не перебував в стані необхідної оборони. А тому суд 1-ї інстанції вірно визнав покази ОСОБА_2. в частині вчинення ним діяння в стані необхідної оборони, як метод його захисту з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин.

Посилання адвоката в апеляції на те, що ОСОБА_2. не було ознайомлено з постановами про призначення судових експертиз є справедливим.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, такі експертизи призначались та проводились на досудовому слідстві в той час, коли ОСОБА_2. перебував у розшуку. А тому об"єктивно на досудовому слідстві ОСОБА_2. слідчий не міг своєчасно ознайомити з постановами про призначення експертиз. Пізніше обвинувачений ОСОБА_2 не заявляв будь-яких клопотань з приводу проведених експертиз.

А тому колегія суддів вважає, що не ознайомлення ОСОБА_2. з постановами про призначення експертиз в даному випадку не є тим порушенням права на захист, яке тягне за собою скасування вироку.

Вказівка апелянта на те, що у вироку не вказано мотив вчинення ОСОБА_2 злочину, відповідає дійсності.

Разом з тим, в суді було доведено вчинення ОСОБА_2 злочину при обставинах, викладених у вироку. При цьому суд виключив факт вчинення злочину при перевищенні необхідної оборони та зазначив, що ОСОБА_2. вчинив умисне вбивство без ознак, зазначених в ст. 93 КК України в редакції 1960 року.

Оскільки в діянні ОСОБА_2 відсутні обтяжуючі та пом"якшуючі обставини, які передбачено в ст. 93, 95-97 КК України в редакції 1960 року, суд відповідно до ст. 275 КК України розгляд справи провадив в межах пред"яленого обвинувачення і вірно кваліфікував дії ОСОБА_2. за ст. 94 КК України.

 

6

Оскільки засуджений заперечував свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 94 КК України в редакції 1960 року, в справі відсутні дані які б вказували на вчинення злочину при пом"якшуючих обставинах (ст.ст. 95-97), дії ОСОБА_2. підлягають кваліфікації за ст. 94 КК України, не зважаючи на те з яким мотивом він діяв.

Крім того, з вироку вбачається, що незадовго до смерті ОСОБА_3, між ОСОБА_2ом та потерпілим мав місце конфлікт, в ході якого останній наніс засудженому удар рукою в лице.

Це свідчить про те, що ОСОБА_2. вчинив злочин на грунті неприязних особистих стосунків - з помсти за те, що потерпілий його перед цим вдарив, або в ході суперечки, яка могла між ними виникнути.

Не зазначення в цьому випадку конкретного мотиву у вироку не впливає на правильність кваліфікації дій засудженого і не є істотним порушенням вимог КПК України, яке тягне за собою скасування вироку.

Посилання адвоката на те, що суд у вироку не вказав час вчинення ОСОБА_2ом злочину не відповідає дійсності, оскільки в мотивувальній частині вироку суд вказав, що злочин вчинено близько 10-ї години 18 жовтня 2000 року.

Також є безпідставні посилання апелянта на необхідність призначення нових експертиз, у тому числі й повторних. Факт неознайомлення засудженого з постановами про призначення окремих експертиз не свідчить про те, що ці докази отримані з порушенням вимог КПК України та є недопустимими доказами.

В справі відсутні дані про те, що потерпілий наносив ОСОБА_2. удари гантелею по голові і останньому були заподіяні нею тілесні ушкодження, а тому колегія суддів вважає, що немає потреби призначати додатково імунологічну експертизу для вияснення питання, чи не могла належати виявлена на гантелі кров засудженому.

Навпаки, судом встановлено, що ОСОБА_2 наносив удари гантелею потерпілому по голові і виявлена на гантелі кров могла належати потерпілому ОСОБА_3.

А тому колегія суддів вважає, що апеляція адвоката безпідставна і задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню і апеляція засудженого, в якій останній не вказав в чому полягає неправильність вироку.

Що стосується призначеної судом міри покарання ОСОБА_2., то вона обрана у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, обставин, що пом"якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих обставин, на які вказує апелянт.

Підстав для пом"якшення засудженому міри покарання колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд безпідставно визнав як обтяжуючу покарання обставину ОСОБА_2. настання тяжких наслідків - смерті потерпілого, оскільки настання таких наслідків є обов"язковою ознакою кваліфікації дій за ст. 94 КК України, передбачені в диспозиції статті та враховано в санкції статті.

А тому вказівка суду на те, що враховується як обтяжуюча покарання обставина ОСОБА_2 - заподіяння смерті потерпілому (тяжких наслідків) підлягає виключенню з вироку.

 

 На підставі наведеного та керуючись ст.ст.  365,  366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області,-

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляцій адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. та самого засудженого ОСОБА_2 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 22.05.2006 року щодо ОСОБА_2. відмовити.

Виключити з вироку Садгірського районного суду м. Чернівців від 22.05.2006 року щодо ОСОБА_2. вказівку на те, що суд враховує як обтяжуючу покарання обставину - заподіяння тяжких наслідків (смерті потерпілого).

В іншій частині вирок залишити без змін.

Головуючий:                                                                 Гончарук Г.М.

Судді:                                                                              Кифлюк В.Ф.

Петлюк В.І.