апеляційний суд чернівецької області
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АДРЕСА_3 Чернівці 25 липня 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Гончарука Г.АДРЕСА_3
Суддів Струбіцької О.АДРЕСА_3, Петлюка В.І.
За участю прокурора Сулятицького І.С. розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду АДРЕСА_3 Чернівців від 16 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, українця, громадянина України не одруженого не працюючого, з неповною загальною середньою освітою, раніше не судимого, засуджений за ст.ст. 185 ч.І, 190 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до одного року десяти місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1. залишено тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислено з моменту затримання 11 серпня 2005 року.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженець АДРЕСА_3 Миколаїв, житель АДРЕСА_3,
тимчасово проживаючий м.
Хмельницький, розлучений, з освітою неповною середньою, не працюючого, раніше судимого:
- вироком Центрального районного суду
АДРЕСА_3 Сімферополя від 03 грудня 1980 року
за ст. 140 ч.2, 81 ч. 2 КК України (в
ред.1960 року) на підставі ст.42 КК
України до трьох років позбавлення волі,
вироком судової колегії по
кримінальних
Справа №11- 287 2006р. Головуючий у І інстанції Кирилюк Л.К.
Категорія ст.190ч.2 КК України Доповідач Струбіцька О.АДРЕСА_3
справах Кримського обласного суду від 08 серпня 1984 року за ст.ст. 19, 17-93 п. "а" КК України (в ред.1960 року) із застосуванням ст.44 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- вироком Заводського районного суду АДРЕСА_3 Миколаїв від 26 липня 2001 року за ст.ст. 187 ч.2, 17-215-3 ч.2, 215-3 ч. 2 КК України (в ред. 1960 року) на підставі ст. 42 КК України до трьох років позбавлення волі;
-вироком Хмельницького міськрайонного
суду від 10 березня 2005 року, зміненим
ухвалою колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду
Хмельницької області від 14 липня 2005
року за ст. 185 ч.З КК України до трьох
років позбавлення волі, на підставі ст.75
КК України звільнений від відбування
призначеного покарання з
випробуванням з іспитовим строком два
роки;
засуджений за ст. 190 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі. На
підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком
Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2005 року у виді одного
року чотирьох місяців позбавлення волі та призначено остаточно до відбуття
три роки чотири місяці позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишено тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислено з 11 серпня 2005 року, зараховано тримання під вартою з 4 липня 2004 року по 14 липня 2005 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Хмельницький,
громадянин України, українець, житель м. АДРЕСА_4 працюючий ІНФОРМАЦІЯ_5, не одружений, з професійно-технічною освітою, раніше не судимий,
засуджений за ст. 190 ч. 2 КК України на два роки обмеження волі.
Міру запобіжного заходу залишено підписку про невиїзд, зараховано в строк відбуття покарання тримання під вартою з 11 по 19 серпня 2005 року.
Вирішено питання про речові докази.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернівецькій області 47 грн. 08 коп. судових витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15 березня 2004 року приблизно о 12 год. правомірно знаходячись в квартирі АДРЕСА_5таємно викрав жіночий ланцюжок з кулоном вартістю 1200 грн.
Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3., ОСОБА_2 переслідуючи корисливу мету заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, за попередньою змовою 10 серпня 2005 року з АДРЕСА_3 Хмельницький прибули в м. Чернівці де 11 серпня 2005 року по АДРЕСА_6 приблизно о 15 год. шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_4 заволоділи його грошима в сумі 500 доларів США, що становить по курсу НБУ 2525 грн. під приводом продажу мобільних телефонів.
На цей вирок подали апеляції засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок стосовно нього змінити, пом"якшити призначене покарання та застосувати ст. 75 КК України.
Свої вимоги у апеляції ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом при призначенні покарання не враховано, що він позитивно характеризується, раніше не судимий, має на утриманні хворого брата.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок. Справу відправити на новий судовий розгляд.
Свої вимоги у апеляції ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що судом не досліджено саму подію злочину, не доведено розмір шкоди, не досліджено належним чином предмет злочину - 500 доларів США, безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про виклик понятих для допиту, викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи через неналежну оцінку судом слідчих документів.
В апеляції засуджений ОСОБА_3. просить скасувати вирок та винести виправдувальний вирок.
Свої вимоги у апеляції ОСОБА_3. обґрунтовує тим, що судом допущено однобічність, не взято до уваги докази, що підтверджують його невинність, а взято до уваги пояснення засудженого ОСОБА_1, який себе оговорює, його покази є протирічливими стосовно нього.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2, міркування прокурора, який вважав, що вирок як законний слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Судом правильно встановлено фактичні обставини і зроблено обгрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, цей висновок грунтується на зібраних у встановленому порядку і перевірених судом доказах.
Винність ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України повністю доведена зібраними по справі доказами, їм дана вірна юридична оцінка і не оспорюється самими засудженими у апеляції.
При призначенні покарання ОСОБА_1. районний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, пом"якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, які вказані як не враховані судом у апеляції ОСОБА_1: визнання вини, сприяння розкриттю злочину, щире розкаяння у скоєному, відшкодування спричиненої шкоди, наявність хворого брата, що є раніше не судимою особою, а тому судом правильно і з врахуванням цих обставин призначено покарання у межах санкцій ст. 185 ч. 1, 190 ч. 2 КК України у виді одного року десяти місяців позбавлення волі за сукупністю злочинів у порядку передбаченому ст. 70 КК України. Призначений судом розмір покарання не у максимальному розмірі передбаченому санкціями статей обвинувачення вказує на те, що покарання призначено у відповідності до ст. 65 КК України, в тому числі і з врахуванням названих неврахованими у апеляції пом"якшуючих покарання обставин, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Таким чином, підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1 судова колегія не вбачає.
Винність ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України повністю доведена зібраними по справі доказами, їм дана вірна юридична оцінка.
Судом першої інстанції належно оцінено показання засудженого ОСОБА_2 та не прийнято до уваги ті, що спростовуються іншими доказами, взято до уваги показання, що узгоджуються з фактичними обставинами справи, являються послідовними та достовірними:
· не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_2 про те, що не вчиняв шахрайство по відношенню до потерпілих, не заволодівав грошима в сумі 500 доларів США, не знав про дійсні злочинні наміри ОСОБА_1, приїхав в місто Чернівці з метою налагодження законного збуту телефонів, оцінено ці покази як спосіб захисту;
· прийнято до уваги показання підсудного ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_4. свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, якими спростовано покази ОСОБА_2 і являються послідовними, правдивими, об"єктивними, і з яких випливає, що засуджені приїхали з м. Хмельницький у м. Чернівці з метою заволодіння шахрайським шляхом грошима під виглядом продажу мобільних телефонів, після чого заздалегідь склали план та розділили між собою ролі. Так, ОСОБА_2 придбав дві нові моделі мобільних телефонів, які демонструвавОСОБА_4, вводячи його в оману відносно дійсності намірів.
3"ясовуючи зміст і спрямованість умислу засуджених, суд, як видно з вироку, врахував поведінку ОСОБА_2 до і під час вчинення злочинних дій.
Впродовж досудового і судового слідства ОСОБА_2 по своєму відтворюючи деталі вчиненого наводив такі дані щодо своєї участі, якими
по суті доповнював взяті судом до уваги показання ОСОБА_1, потерпілих, свідків і в такий спосіб викривав співучасників та самого себе у вчиненні злочину.
Так, наведена ним версія про намір законної продажі мобільних телефонів у АДРЕСА_3 Чернівці не знайшла свого підтвердження ні у його показаннях, ні у показаннях інших засуджених, не наведено достовірного обгрунтування цієї версії.
Судом першої інстанції належно досліджено в ході судового слідства матеріали кримінальної справи, в тому числі протокол огляду грошових купюр (а.с.6-12).
З огляду на те, що факт вилучення грошових купюр у ОСОБА_1 ним самим не заперечується, аналогічно факту їх передачі потерпілому ОСОБА_4.АДРЕСА_3, ці купюри належно описані і оглянуті у зкопійованому вигляді приєднані до справи, то судом підставно відмовлено у задоволенні клопотання про виклик для допиту понятих, оскільки наявні докази дали можливість повно і всебічно дослідити факт дійсної передачі 500 доларів США потерпілим ОСОБА_4 та їх вилучення у ОСОБА_1
Мотиви наведені у апеляції ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи.
Винність ОСОБА_3в скоєнні злочину передбаченого ст. 190 ч.2 КК України повністю доведена зібраними по справі доказами їм дана вірна юридична оцінка.
Судом першої інстанції належно оцінено показання ОСОБА_3 та не прийнято до уваги ті, що спростовуються іншими доказами, а взято до уваги показання, що узгоджуються з фактичними обставинами, являються послідовними та достовірними:
- не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_3 про те, що він не вчиняв шахрайських дій по відношенню до потерпілих, не знав про дійсні наміри ОСОБА_1, приїхав у м. Чернівці з м. Хмельницький з метою допомоги в налагодженні зв'язків законного збуту мобільних телефонів, оцінено ці показання , як спосіб захисту;
- прийнято до уваги показання підсудного ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_4., свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, якими спростовано покази ОСОБА_3 і які являються послідовними, правдивими, об"єктивними, із яких випливає, що засуджені приїхали з м.Хмельницький в м.Чернівці з метою заволодіти шахрайським шляхом грошима під виглядом продажу мобільних телефонів, для чого заздалегідь склали план розділивши між собою ролі. Так, ОСОБА_3. оплачував проїзд до м.Чернівців, знаходився на останньому поверсі в під"їзді №6 по вул. Ентузіастів №9, передав ОСОБА_1. телефони, створюючи враження, що вони винесені з квартири, тримав взуття з якого перезувся ОСОБА_1 у тапочки, тікав з даху будинку з місця злочину.
В продовж досудового та судового слідства ОСОБА_3. по своєму відтворюючи деталі вчиненого наводив такі дані щодо своєї участі, якими по суті доповнював взяті судом до уваги показання засудженого ОСОБА_1, потерпілих, свідків, і в такий спосіб викривав співучасників та самого себе у вчиненні злочину. Так, наведена ним версія про намір законної продажі мобільних телефонів не знайшла свого підтвердження ні у його показаннях ні у показання інших засуджених, своїми доводами ним не спростовано власної участі у вчинені шахрайства.
Твердження ОСОБА_3 у апеляції про те, що ОСОБА_1 оговорює себе та давав стосовно нього протирічні неправдиві покази не підтверджуються ні дослідженими матеріалами справи, ні логічним аналізом такої версії. Адже, ОСОБА_1. дача неправдивих показів про співучасть інших осіб, була б невигідною з точки зору кваліфікації його дій за санкцією статті, що передбачає більш суворе покарання.
Мотиви наведені в апеляції засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 є безпідставними, спростовуються матеріалами справи, а доводи апеляції не спростовують висновки суду при таких обставинах суд всебічно, об'єктивно дослідивши зібрані по справі докази прийшов до вірного висновку про винність ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2 у скоєнні злочину при обставинах вказаних у вироку, а їх дії вірно кваліфіковані за ст. 190 ч. 2 КК України.
Обравши засудженим вид і міру покарання, суд індивідуалізуючи кожного з них відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особи винних та наявні обставини, що пом'якшують покарання.
Таким чином, підстав для скасування, зміни вироку судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду АДРЕСА_3 Чернівців від 16 травня 2006 року щодо них - без змін.
Головуючий Судді