ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1403/10/1970

"17" червня 2010 р.                                                                                 м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Мірінович У.А.  , судді < заповнити при колегіальному розгляді > 

          при секретарі судового засідання  Хоменко Л.В.

          за участю:

 позивача – ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 Довіреність від 08.04.2010р.,

представник відповідача - Гуменюк О.З. Довіреність № 198/32-222 від 29.01.2010р.,   

          розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом  фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  до регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України в Тернопільській області   про визнання дій протиправними та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Тернопільської області про визнання дій, щодо проведення перевірки та складання акту протиправними та скасування рішення № 190215 від 18.01.2010 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю. В обґрунтування заявлених вимог посилались на те, що 15.01.2010 року працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Тернопільській області проведено позапланову виїзну перевірку бару «Галина», який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Протасевича, 6, та належить суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 За результатами перевірки складено акт від 15.01.2010 року № 01/32-2/2041804980, на підставі якого відповідачем винесено рішення № 190215 від 18.01.2010 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Зазначили, що вищевказана перевірка проведена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач не мав жодних підстав для проведення позапланової перевірки без наявності судового рішення.

Також, позивач вважає, що рішення № 190215 від 18.01.2010 року прийняте відповідачем на підставі акта перевірки від 15.01.2010 року № 01/32-2/2041804980 є протиправним з огляду на наступне.

Під час перевірки СПД ОСОБА_1, працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Тернопільській області було встановлено факт зберігання алкогольних напоїв в барі «Галина»без пред’явлення довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру вартість яких становить 900 грн. чим було порушено ст. 15 Закону № 481/95-ВР. Однак, позивачем  заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру з відповідними додатками була подана 30 грудня 2009 року. Отже, органи податкової адміністрації повинні були зареєструвати та видати довідку про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру до проведення вищевказаної перевірки, оскільки дана довідка видається протягом семи календарних днів від дати подання заяви. Також позивач зазначив, якщо відповідна довідка у встановлений строк не була надіслана позивачу, то застосовується принцип мовчазної згоди, з огляду на що, позивач вважає, що його вина у вчинені даного порушення відсутня.  

Крім того, позивач зазначив, що алкогольні напої відповідачем під час перевірки були виявлені у вітрині бару, де проводиться реалізація алкогольних напоїв, яке на думку позивача не потребує внесення до державного реєстру як місце зберігання алкогольних напоїв, так як є місцем реалізації товару.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що  проведення  відповідачем перевірки 15.01.2010 року в барі «Галина»по вул. Протасевича, 6, м. Тернопіль, складання акту перевірки 15.01.2010 року № 01/32-2/2041804980 від 15.01.2010 року та прийняття на підставі акту рішення про застосування штрафних санкцій вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України. Відмітив, що перевірка проводилась в присутності приватного підприємця ОСОБА_1, яка була ознайомлена із наказом та направленням на проведення перевірки та підписала акт без зауважень. Зазначив, що алкогольні напої виявлені в ході перевірки, знаходились у вітрині бару «Галина», де здійснюється реалізації товару позивачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із наказом про проведення позапланової перевірки № 5 від 15.01.2010 року та направлення № 1/32-2 від 15.01.2010 року, 15.01.2010 року працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Тернопільській області проведено позапланову виїзну перевірку бару «Галина», який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Протасевича, 6, що належить суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. Перевірка проводилась в присутності приватного підприємця ОСОБА_1

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.01.2010 року № 01/32-2/2041804980, у якому встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону № 481/95-ВР, а саме виявлено факт зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання не внесеному до Єдиного державного реєстру.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено рішення № 190215 від 18.01.2010 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст. 11 - 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (далі –Закон № 509-ХІІ) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до  проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

        - направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

          - копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому  зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Як вбачається із матеріалів справи, перевірка проведена на підставі наказу № 5 від 15 січня 2010 року «Про проведення позапланової перевірки», направлення № 1/32-2 від 15 січня 2010 року на проведення позапланової виїзної перевірки та відповідно до ч.7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12. 1990р. № 509-ХІІ (далі –Закон № 509-ХІІ), Закону № 481/95-ВР, Наказу ДПА України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та справляння акцизного збору»від 7 серпня 2001 року № 940, Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»від 30 жовтня 2008 року № 957, Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого Наказом ДПА України від 10 лютого 2007 року № 71.

Слід відмітити, що направлення № 1/32-2 від 15 січня 2010 року і наказ № 5 від 15 січня 2010 року «Про проведення позапланової перевірки»були вручені СПД ОСОБА_1 під розписку та про проведення перевірки перевіряючими вчинено запис за №35 в журналі реєстрації перевірок контролюючих органів.

Відповідно до пп.1.3 п. 1 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 за  результатами  проведення  невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово –господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється  акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Титульний аркуш акта перевірки заповнюється на номерному бланку органу державної податкової служби.

Підписується акт перевірки посадовими особами суб’єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку за місцезнаходженням такого суб’єкта й однин примірник акта вручається такій посадовій особі.

У разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Тернопільській області, за результатами перевірки складено відповідний акт, підписано його та один примірник вручено позивачу.

Таким чином, з аналізу наведених правових положень, встановлених обставин, вбачається дотримання відповідачем порядку проведення перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами бару «Галина», який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Протасевича, 6 та належить суб’єкту підприємницької діяльності            ОСОБА_1, а тому вимоги позивача з приводу  визнання дій відповідача, щодо проведення перевірки та складання акту протиправними, є необґрунтованими та безпідставними.

Що ж стосується безпосередньо встановленого порушення, то слід зазначити, що відповідно до п.п. 1.1. п.1 «Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 № 251 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 р. за № 670/6958  (далі –Порядок 251) єдиний державний реєстр місць зберігання (далі —Єдиний реєстр) —це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі —місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників

Відповідно до пп.2.2, пп. 2.3 п.2 Порядку № 251 заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 1, а заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2. Довідка видається Департаментом або його регіональним управлінням, до якого була подана заява про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, уповноваженому представнику заявника (керівнику чи іншій особі за довіреністю) або надсилається рекомендованим листом на адресу заявника. Довідка про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру видається протягом п'яти календарних днів від дати подання  заяви, а довідка про внесення  місця  зберігання  алкогольних напоїв   та тютюнових виробів до Єдиного реєстру —протягом семи календарних днів від дати подання заяви. Про видачу довідки Департамент або його регіональне управління повідомляє орган державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та за місцезнаходженням місця зберігання.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»зазначено, що зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень;.

Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі квитанції про надіслання листа, позивачем було надіслано заяву про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру з відповідними додатками - 30 грудня 2009 року, а отже відповідно до Порядку № 251, внесення місця зберігання до Єдиного реєстру та видача відповідної довідки мала бути здійсненні Департаментом або його регіональним управлінням протягом семи календарних днів від дати подання заяви, тобто до проведення вищевказаної перевірки, однак відповідна довідка була видана на підставі зазначеної заяви, лише 21.01.2010 року.

Слід також відмітити, що відповідачем у справі подано суду засвідчену копію заяви позивача від 08 лютого 2010 року, яка зареєстрована в ДПА Тернопільської області 10.02.2010 року за вх. №Г-18/6 та зареєстрована відповідачем за вх. № 1930/32-311  -11.02.2010 року, а саме до призначення та проведення перевірки відповідачем, в якій позивачем здійснено нагадування відповідачу, з приводу не надання у встановлений строк довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, позивачем в ході перевірки було надано ліцензію на здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями №919186400339 від 09 листопада 2009 року термін дії якої з 11.11.2009 року до 11.11.2010 року. При проведенні перевірки, згідно пояснень сторін у справі, перевіряючими було виявлено алкогольні напої у вітрині бару, де здійснюється роздрібна торгівля та проводяться розрахунки, а саме - в місці роздрібної торгівлі вказаними товарами. Даний факт, визнається сторонами у справі, а отже не потребує доказування.

Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначено, що:

 - роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування;

 - місце торгівля - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;

 - місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Таким чином, вітрина позивача, на якій контролюючим органом при проведенні перевірки виявлені алкогольні напої, є місцем роздрібної торгівлі вказаними товарами і не є місцем їх зберігання відповідно до приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Що стосується застосованої відповідачем фінансової санкції, то керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року  №509 “Про державну податкову службу України”, згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до Указу Президента за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування такої санкцій.

За своєю суттю штрафна санкція, застосована відповідачем до позивача відповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Підставою для застосування такої відповідальності є вчинене правопорушення  (ч. 1 ст. 218 ГК України). Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Тобто, важливим в цій ситуації є встановлення вини або її відсутності у діях чи бездіяльності СПД ОСОБА_1 шляхом оцінки всіх обставин зафіксованого в акті перевірки порушення.

За наведених вище доказів, в судовому засіданні таке правопорушення зі сторони позивача не встановлено.

В силу частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          

Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, вимоги позивача в частині скасування рішення від 18.01.2010 року регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Тернопільської області № 190215 про застосування фінансових санкцій до приватного підприємства ОСОБА_4 слід задовольнити.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись  ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          1.   Адміністративний позов задоволити частково.

  2. Визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Тернопільській області №190215 від 18.01.2010р. про застосування  до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (ід. код. НОМЕР_1)  фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

  3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 червня 2010 року.

Головуюча суддя                                                                                Мірінович У.А.