ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-1585/10/1970
"16" червня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мірінович У.А. при секретарі Хоменко Л.В.
за участю:
представника позивача –Мельника О.А. Довіреність № 9086 від 24.12. 2009 року;
представник відповідача 1: не з’явився,
представник відповідача 2: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу за
позовною заявою Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції у Тернопільській області
до приватного підприємства «Джей –Порт»
та відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія»
про визнання господарського зобов’язання недійсним та застосування до сторін наслідків передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, -
ВСТАНОВИВ:
В Тернопільський окружний адміністративний суд з Вищого адміністративного суду надійшли матеріли справи № 9/325 - 4455 за позовом Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції у Тернопільській області до Приватного підприємства «Джей –Порт», Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія» про визнання недійсним господарського зобов’язання по реалізації майна –тютюну двох сортів «Дойна»та «Юбілейний»ПП «Джей Порт», м. Кіровоград, для ВАТ «Українська тютюнова компанія», м. Монастириськ, на загальну суму 432 000,00грн. у тому числі ПДВ –72 000,00 грн., що виникло і виконане за договором №14/02-2005 від 14.02.2005 року, як таке, що виникло і виконане за Договором №14/02-2005 від 14.02.2005 року, як таке, що завідомо суперечить інтересам держави, а також про застосування до сторін угоди наслідків передбачених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, за наявності умислу у однієї з сторін договірних відносин –ПП «Джей Порт»м. Кіровоград.
В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція просить стягнути з ПП «Джей –Порт»в доход держави кошти в сумі 432000,00 грн., одержані за договором № 14/02-2005 від 14.02.2005 року та стягнути з ВАТ «Українська тютюнова компанія»в доход держави 432 000 грн. суму вартості отриманого тютюну від ПП «Джей –Порт».
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Бучацькою МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток ВАТ «Українська тютюнова компанія»при здійсненні господарських операцій із ПП «Джей –Порт» за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р. За результатами перевірки складено акт від 26.05.2006 р. № 6/23-124/00377377 та встановлено що 14.02.2005р. між приватним підприємством «Джей Порт»та ВАТ «Українська тютюнова компанія»укладено договір № 14/02-2005 на постачання тютюну двох сортів «Дойна»та «Юбілейний».
Відповідно до умов договору ПП «Джей –Порт»зобов'язується реалізувати, а ВАТ «Українська тютюнова компанія»зобов'язується прийняти і оплатити тютюн двох сортів на загальну суму 432 000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 72 000,00 грн.
В підтвердження поставки продукції ПП «Джей –Порт»виписало - податкові накладні № 1002 від 23.02.2005 р.(на суму 146 880,00 грн.), № 1005 від 24.02.2005 р.(на суму 144 720,00 грн.) та №1006 від 25.02.2005 р.(на суму 140 400,00 грн.), а також видаткові накладні № 53 від 23.02.2005р., № 56 від 24.02.2005р. та № 57 від 25.02.2005р. Передача товарів відображена в актах прийому-передачі від 28.02.2005 р., засвідченого печатками та підписами голови правління ВАТ «Українська тютюнова компанія»і директора ПП «Джей –Порт». Розрахунок проведений 25.02.2005р. видачею векселів № 793384263716 та № 793384263717.
На підставі виданих ПП «Джей Порт»податкових накладних ВАТ «Українська тютюнова компанія»віднесено до складу податкового кредиту з податку па додану вартість за квітень 2005р. суму ПДВ - 72 000 грн.
Позивач відмітив, що первинні документи (податкові та видаткові накладні), виписані ПП «Джей - Порт»підписані громадянином ОСОБА_2 Однак, згідно з протоколом допиту від 16 березня 2006р., засновник підприємства «Джей - Порт»ОСОБА_3. пояснив, що дане підприємство він зареєстрував у 1998 році на прохання малознайомого чоловіка, якому після реєстрації були передані всі документи і він як засновник ніякими видами діяльності не мав наміру займатися та не займався. В органах державної реєстрації керівником підприємства зареєстрований ОСОБА_4, а ОСОБА_2, який підписував первинні документи, як керівник підприємства не значився і не значиться. Таким чином, укладений відповідачами договір по справі, в розумінні ЦК України є нікчемним, оскільки договір укладений з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року, справа № 2-а-1585/10/1970 (№ 9/325 –4455) була призначена до розгляду на 01 червня 2010 року о 9 год.40 хв. в приміщенні Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою м. Тернопіль, вул. К.Острозького, 20. В зв’язку з не прибуттям в судове засідання відповідачів по справі, які належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, судовий розгляд цієї справи у судовому засіданні 01 червня 2010 року не проводився і був перенесений на 16 червня 2010 року на підставі п. 3 ст.128 КАС України.
Незважаючи на вжиті судом заходи, для забезпечення дотримання основного принципу судочинства –змагальності, зокрема шляхом відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачам реалізувати право відстоювати свої заперечення на вимоги у спорі шляхом подання на їх доведення доказів, участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду в судовому засіданні, відповідачі повторно в судове засідання не прибули та про причини свого неприбуття не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.
За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати у відсутності відповідачів на підставі наявних доказів.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, з 17.05.2006 року по 25.05.2006 року працівниками Бучацької МДПІ Тернопільської області проведена позапланова виїзна перевірка щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток ВАТ «Українська тютюнова компанія» при здійсненні господарських операцій із ПП «Джей - Порт» за період з 01.10.2004 року по 31.03.2006 року.
За результатами перевірки складено акт від 26.05.2006 р. № 6/23-124/00377377 та встановлено, що між ПП «Джей - Порт»та ВАТ «Українська тютюнова компанія»було укладено договір № 14/02-2005 від 14 лютого 2005 року, відповідно до умов якого ВАТ «Українська тютюнова компанія»придбало у ПП «Джей - Порт»тютюн двох сортів - «Дойна»та «Ювілейний»на загальну суму 432 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 72000,00 грн.).
Факт отримання товару на виконання умов договору підтверджується податковими накладними: № 1002 від 23 лютого 2005 року, № 1005 від 24 лютого 2005 року, № 1006 від 25 лютого 2005 року, видатковими накладними: № 53 від 23 лютого 2005 року, № 56 від 24 лютого 2005 року, № 27 від 25 лютого 2005 року, актом прийому-передачі від 28 лютого 2005 року, а також картками складського обліку.
В оплату за товар ВАТ «Українська тютюнова компанія»передало ПП «Джей - Порт»два простих векселя: № 793384263716 від 25 лютого 2005 року на суму 216000,00 грн. та № 793384263717 від 28 лютого 2005 року на суму 216000,00 грн., що також підтверджується актами приймання передачі векселів від 25 лютого 2005 року та від 28 лютого 2005 року. Згідно акту погашення векселя, вексель № 793384263716 від 25 лютого 2005 року був погашений 28 лютого 2005 року.
Як слідує з матеріалів справи, первинні документи (податкові та видаткові накладні), виписані ПП «Джей - Порт»підписані громадянином ОСОБА_2
Однак, згідно з протоколом допиту від 16 березня 2006р., засновника підприємства «Джей - Порт»ОСОБА_3, дане підприємство він зареєстрував у 1998 році на прохання малознайомого чоловіка, якому після реєстрації були передані всі документи і він як засновник ніякими видами діяльності не мав наміру займатися та не займався. Крім того, в органах державної реєстрації керівником підприємства зареєстрований ОСОБА_4, а ОСОБА_2, який підписував первинні документи, як керівник підприємства не значився і не значиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі –Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 14/02-2005 від 14 лютого 2005 року, а також первинні документи підписані на виконання договору - податкові накладні № 1002 від 23 лютого 2005 року, № 1005 від 24 лютого 2005 року, № 1006 від 25 лютого 2005 року, видаткові накладні № 53 від 23 лютого 2005 року, № 56 від 24 лютого 2005 року, № 27 від 25 лютого 2005 року підписані громадянином ОСОБА_2
Зокрема, у і спірному договорі вказано, що від імені ПП «Джей - Порт»та на підставі статуту діє директор - ОСОБА_2
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України № 14 - 5545 від 27.05.2010 року виданий Головним управлінням статистики у Кіровоградській області, згідно якого керівником ПП «Джей - Порт»значиться ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 57 Господарського кодексу України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості, зокрема, про органи управління і контролю, їх компетенцію.
Крім цього, відповідно до частин 4, 6 статті 65 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт). На сьогоднішній час законодавчим актом України, який регулює трудові відносини всіх працівників, є Кодекс законів про працю України.
Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Отже, документом, що підтверджує зміну керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності (із врахуванням положень статуту суб'єкта господарювання), наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Відповідачами не надано та судом не здобуто належних та допустимих доказів, які б містили інформацію про те, що громадянин ОСОБА_2 обирався (призначався) до органу управління ПП «Джей - Порт», або осіб, які мають право вчиняти дії від імені зазначеної юридичної особи без довіреності, в тому числі про те, що видавався наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування ОСОБА_2 на роботу.
За таких обставин, суд вважає, що громадянин ОСОБА_2 не мав достатній обсяг правосуб’єктності щодо підписання договорів та первинних документів від імені ПП «Джей - Порт».
Таким чином, договір № 14/02-2005 від 14.02.2005 року укладено відповідачами не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати, а отже вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та є нікчемний.
Відповідно до ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України (далі –ГК України) якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін —у разі виконання зобов’язання обома сторонами —в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ч. 9 Оглядового Листа від 24.10.2008 року № 1776/100/13-08 Адміністративним судами України вказано наступне:
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу.
Відповідно до ст. 38 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків
Відповідно до ст. 50 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Беручи до уваги той факт, що договір № 14/02-2005 від 14.02.2005 року був укладений 14.02.2005 року, а позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання господарського зобов’язання недійсним 07.11.2006 року, а саме більше як через один рік з дня вчинення відповідачами порушення, у задоволенні позову Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу, ст.ст. 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції у Тернопільській області до Приватного підприємства «Джей –Порт»та Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія»про стягнення з Приватного підприємства «Джей –Порт»в дохід держави коштів на суму 432 000,00 грн. одержаних за оспорюваним договором (правочином) та стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія»в дохід держави коштів 432 000,00 грн. суму вартості отриманого тютюну від Приватного підприємства «Джей –Порт»відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 червня 2010р.
Головуюча суддя Мірінович У.А.