ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-3493/10/1770
07 вересня 2010 року 09год. 57хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: < Текст >
позивача: представник Жив"юк Н.Д.
відповідача: представник Джус Г.Л. третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Промжитлобуд-2" < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >
до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій , -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
Свій позов обґрунтовує тим, що 12 червня 2020 року на адресу позивача надійшло рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне за №1447 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені. На дане рішення позивач подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. За наслідками розгляду скарги, в задоволенні вимог позивача було відмовлено. Позивач вважає, що в задоволенні його скарги було відмовлено незаконно, оскільки на його думку, рішення за №1447 та вимога оплати прийняті внаслідок невірного застосування ч.5 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Як вказує позивач, 20 квітня 2010 року платіжним дорученням №207 ним було перераховано страхові внески до Пенсійного фонду за березень місяць 2010 року в сумі 20115,71грн. Позивач вважає, що відповідачем невірно проведений перерозподіл фінансової санкції та пені у розмірі 10542,74грн., які стали недоїмкою з страхових внесків і знову на фінансову санкцію та пеню нараховується штраф у розмірі 10 відсотків і пеня у розмірі 0,1 відсотка за кожен день. Також позивач стверджує, що ч.5 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не надає права фінансові санкції та пеню попередніх періодів робити недоїмкою з страхових внесків, а покликана спростити порядок нарахування пені. Таким чином, він вважає, що рішення за №1447 від 10 червня 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було прийняте з порушенням чинного законодавства і в своїй позовній заяві просить суд скасувати вищевказане рішення та скасувати вимоги про сплату боргу за № Ю-1405 від 11.05.2010р. та № Ю-1405 від 04.06.2010р.
В судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про зміну позовних вимог і просив суд скасувати тільки рішення за №1447 від 10 червня 2010 року.
Відповідач в судовому засідання подав письмові заперечення на позовні вимоги позивача, в якому позовні вимоги не визнає та вказує, що начальником управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажного управління "Промжитлобуд-2" застосовано рішення від 10.06.2010 року за №1447 в сумі 2565,52грн. за період з 15.04.2010р. по 02.06.2010р. Відповідач вказує, що дане рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства і підстав для його скасування немає. Відповідач не заперечує твердження позивача щодо п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків. При цьому згідно п.3.8 зазначеної Інструкції реквізити "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж. Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить платнику. Однак, за позивачем станом на 20.04.2010 року рахувався борг в сумі 10542,74грн. Відповідно до ч.5 ст.106 Закону №1058 та п.10.11. Інструкції за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює проплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного періоду місяця орган Пенсійного фонду України складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів. Відповідно до вищезазначеного управлінням здійснено перерозподіл сум страхових внесків на погашення заборгованості по фінансових санкціях за формою згідно з додатком 22 Інструкції, а відповідачу надіслано повідомлення №40 від 11.05.2010р. про перерозподіл сплачених сум, які зараховано на сплату страхових внесків, фінансових санкцій та пені, відповідно до календарної черговості виникнення узгоджених зобов'язань. Таким чином, незважаючи на зазначене у розділі "призначення платежу", борг погашається в порядку календарної черговості його виникнення. Крім того, як вказує відповідач, зарахування платежів проводиться в автоматичному режимі. Щодо зарахування коштів позивача в сумі 20115,71грн., то ці кошти були розподілені наступним чином: - 8588,47грн. зараховано на погашення узгоджених фінансових санкцій; 1954,27грн. зараховано на погашення узгоджених сум пені; - решта 9572,97грн. зараховано на погашення недоїмки по страхових внесках. У зв'язку з перерозподілом коштів на фінансові санкції та пеню, виникла недоїмка по страхових внесках після граничного терміну сплати 20.04.2010р. у сумі 10299,25грн. - розділ І, (33,2%) та 293,49грн. - розділ І, (2%), відповідно до самостійно визначених зобов'язань платника, відображених у звіті за березень 2010 року.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов позивача не підлягає до задоволення.
Суд виходив з наступного:
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (далі Закон). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому. Більшість норм Закону є нормами прямої дії, тобто їх застосування не потребує наявності будь-яких інших правових норм, що визначають механізм застосування норм цього Закону. Він є спеціальним щодо регулювання порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону зобов'язано страхувальників нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць (ч.6 ст. 20 Закону).
Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІУ та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1.
Пунктом 2 частини 9 ст. 106 Закону та п.п. 9.3.2., п.9.3 ст.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, нарахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.п. 10.5 п.10 вищезазначеної Інструкції, рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у п.п. 9.3.2. п.9.3 цієї Інструкції.
Відповідно до ч.5 ст.106 Закону, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Зарахування платежів проводиться в автоматичному режимі, погашення недоїмки по страхових внесках, фінансових санкцій та пені проводиться в порядку календарної черговості їх виникнення.
Судом встановлено, що позивачем 20.04.2010 року перераховано коштів платіжним дорученням відповідачу на суму 20115,71грн. З них, відповідачем дана сума розподілена таким чином: 8588,47грн. зараховано на погашення узгоджених фінансових санкцій; 1954,27грн. зараховано на погашення узгоджених сум пені. Решта 9572,97грн. зараховано на погашення недоїмки по страхових внесках.
В зв'язку з перерозподілом коштів на фінансові санкції та пені, виникла недоїмка по страхових внесках після граничного терміну сплати 20.04.2010р. в сумі 10299,25грн.- розділ І (33,2%) та 243,49 - розділ І (2%), відповідно до самостійно визначених зобов'язань платника, відображених у звіті за березень 2010 року. Відповідно, відповідачем застосовано штраф у розмірі 10% від суми фактично погашеної за цей період недоїмки та нарахована пеня - 0,1% зазначених сум коштів, розрахованих за кожний день прострочення та винесено рішення від 10.06.2010 року №1447.
Таким чином, твердження позивача про повторне нарахування штрафної санкції є безпідставним, так як, із суми, перерахованої позивачем спочатку були погашені фінансові санкції та пеня, а решта була зарахована на погашення недоїмки по страхових внесках, в порядку календарної черговості їх виникнення.
Судові витрати позивачу відповідно до ст.94 КАС України не присуджуються. < Текст >
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові позивачу - Товаристу з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Промжитлобуд-2" відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Комшелюк Т.О.
Постанова складена в повному обсязі 09.09.10р.