апеляційний суд чернівецької області
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Чернівці 18 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Гончарука Г.М.
суддів Підгорної С.П., Давнього В.П.
за участю прокурора Сулятицького І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2006р.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, судимий Сторожинецьким районним судом 23 липня 1997 року за ст.ст. 140 ч.З, 208, 42, 46-1 КК України на три роки позбавлення волі з відстрочкою відбування покарання; 09 вересня 1999 року цим же судом за ст. 140 ч.З, 43 КК України на чотири роки позбавлення волі; 14 квітня 2004 року цим же судом за ст.ст. 185 ч.З, 395 КК України на три роки позбавлення волі, звільнений 24 жовтня 2005 року по відбуттю покарання,-засуджений за ст.289 ч.2 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Міра запобіжного заходу залишена тримання під
Справа №11-262 / 2006р. Головуючий у І інстанції Безпалько М.С.
Категорія: ст. 289 ч.2 КК України Доповідач Підгорна С.П.
вартою, строк відбування покарання обчислено з 22 грудня 2005 року;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
, українець уродженець та мешканець АДРЕСА_1, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, працюючий робітником на цегельному заводі м.Чернівці, раніше не судимий, -засуджений за ст.289 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України на два роки три місяці позбавлення волі без конфіскації майна. Міра запобіжного заходу залишена тримання під вартою, строк відбування покарання обчислено з 8 січня 2006 року. Вирішена доля речового доказу.
Згідно вироку засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що вони 13 грудня 2005 року приблизно о 20 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою на дорозі біля свого будинку в АДРЕСА_1 зупинили автомобіль ВАЗ - 2121, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням потерпілого ОСОБА_3, витягнули з машини водія ОСОБА_3 та пасажира потерпілого ОСОБА_4. і стали наносити їм удари по різних частинах тіла, заподіявши обом легкі тілесні ушкодження, після чого засуджений ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля ВАЗ-2121, а засуджений ОСОБА_2 на переднє сидіння автомобіля і поїхали в напрямку с.Великий Кучурів Сторожинецького району, де ОСОБА_2, не справившись з керуванням, покинув автомобіль на дорозі, тобто засуджені з застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, незаконно заволоділи належним потерпілому ОСОБА_3. легковим автомобілем ВАЗ-2121.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що бійку з потерпілими спровокував потерпілий ОСОБА_3., що попередньої змови з ОСОБА_2 на заволодіння автомобілем потерпілого у нього не було, що реальної матеріальної шкоди потерпілому завдано не було, тому просить врахувати ці обставини при призначенні покарання та не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції просить врахувати, що він раніше не судимий, на утриманні має неповнолітню дитину, що його дії 13 грудня 2005 року полягали у захисті брата ОСОБА_2, якого
били потерпілі, що умислу на викрадення автомобіля потерпілого у нього не було, у зв'язку з чим просить змінити вирок щодо нього та застосувати ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляцій, прокурора, який вважав вирок суду законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Винуватість ОСОБА_1та ОСОБА_2 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Як видно із показань потерпілого ОСОБА_3, ввечері 13 грудня 2005 року він на своєму автомобілі ВАЗ-2121 з товаришем ОСОБА_5. їхали з села Снячів Сторожинецького району в місто Чернівці і на вулиці села його зупинив один з засуджених. Коли він почав виходити із салону автомашини, його вдарили по голові, він впав на землю, де його били ногами двоє осіб, він чув, що потерпілого ОСОБА_4. також били ці особи. Коли він отямився, то його автомобіля не було на дорозі.
Потерпілий ОСОБА_5 в суді показував, що, їдучи в автомашині ОСОБА_3 13 грудня 2005 року в м. Чернівці, заснув і прокинувся від того, що його витягнули з салону автомобіля і били по голові , також чув, що били ОСОБА_3 , а коли отямився, то їх автомобіля на дорозі не було.
З показань засудженого ОСОБА_1під час проведення відтворення обстановки і обставин події 23 грудня 2005 року (а.с. 61-62) видно, що 13 грудня 2005 року вони з братом ОСОБА_2 вдома в с.Снячів Сторожинецького району сперечалися і билися, при цьому ОСОБА_2 різко вибіг на дорогу, у зв'язку з чим зупинилася автомашина "Нива" темного кольру, з якої вийшов потерпілий і між ними виникла бійка , він з братом збили потерпілих з ніг і наносили їм удари руками і ногами ; потім ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля "Нива" і вони поїхали покататися по полю, але не справились з керуванням і покинули машину.
Присутні при проведенні відтворення обстановки і обставин події в якості понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили добровільність та послідовність дачі вищенаведених показань засудженим ОСОБА_2.
Судова колегія вважає, що районним судом правильно прийняті до уваги як правдиві та послідовні показання потерпілих ОСОБА_3 і
4
ОСОБА_4. про обставини вчиненого щодо них злочину і зроблений правильний висновок щодо того, що ініціатором побиття потерпілих були засуджені. Тому судова колегія вважає, що посилання в апеляціях на те, що засуджені захищалися від нападу потерпілих, є неспроможними і безпідставними.
Як видно з показань засуджених, після побиття потерпілих ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля ОСОБА_3, а ОСОБА_2 на переднє сидіння і таким чином незаконно заволоділи чужим транспортним засобом. Суд правильно кваліфікував такі дії засуджених як учинені групою осіб за попередньою змовою, яка відбулася безпосередньо перед вчиненням злочину шляхом конклюдентних, узгоджених дій, і тому заперечення засудженими наявності попередньої змови на вчинення злочину - незаконного заволодіння транспортним засобом - є також безпідставними.
Судом правильно кваліфіковані дії засуджених за ст.289 ч.2 КК України, оскільки вони за попередньою змовою між собою з застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, незаконно заволоділи належним потерпілому ОСОБА_3. легковим автомобілем, а дії ОСОБА_1кваліфіковані ще й як повторні, оскільки він раніше вчиняв корисливі злочини.
При вирішенні питання про призначення засудженим міри покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особи винних, а також сукупність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
Зокрема, враховано, що ОСОБА_2 раніше не судимий, позитивно характеризувався за місцем проживання, на утриманні має неповнолітню дитину, частково визнав вину, розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину, що й стало підставою для застосування вимог ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 289 КК України.
Судова колегія вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для зміни вироку щодо нього та застосування ст. 75 КК України не знаходить.
Судом також належним чином враховано дані про особу засудженого ОСОБА_2, часткове визнання ним вини, каяття та призначено мінімальне покарання, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України. Підстав для пом'якшення основного покарання ОСОБА_2 судова колегія не знаходить. Разом з тим, призначаючи ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачене ч. 2 ст.
5
289 КК України як альтернативне, суд зовсім не мотивував у вироку таке своє рішення, тому судова колегія вважає вирок суду в цій частині незаконним і приходить до висновку про необхідність виключення з вироку призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Керуючись ст.ст. 365,366, 367 КПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2006 року змінити, виключити з резолютивної частини вироку призначення ОСОБА_1 додаткового покарання і вважати ОСОБА_1засудженим за ст. 289 ч. 2 КК України до покарння у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна. Решта вироку залишити без змін.
Головуючий Г.М. Гончарук
Судді: С.П. Підгорна
В.П. Давній