ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2007 р. | № 13/110 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Вовка І.В., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Дочірнього підприємства фірми “Західтранссервіс” фірми “Кедр” та Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. у справі за позовом Дочірнього підприємства фірми “Західтранссервіс” фірми “Кедр” до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, треті особи: Міністерство оборони України, ДП “Укроборонсервіс” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву на них, суд
У С Т А Н О В И В :
У червні 2006р. Дочірнього підприємства фірми “Західтранссервіс” фірми “Кедр” пред’явило в господарському суді позов до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 70666 грн. понесених витрат на поліпшення орендованого майна.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2006р. (суддя Шкіндер П.А.) позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. (судді Онишкевич В.В. –головуючий, Слука М.Г., Скрутовський П.Д.) апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району було задоволено частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2006р. частково змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 19396,56 грн. матеріальних збитків, в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р., а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2006р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. і прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, предметом спору є стягнення витрат на здійснення поліпшення орендованого майна за договорами оренди №194/1998 від 30.06.1998р. (далі –Договір-1) та №23/2000 від 26.02.2000р. (далі –Договір-2) зі змінами і доповненнями, відповідно, №8/2004 від 08.09.2004р. та №9/2004 від 08.09.2004р.
(а.с. 2-3; 9-15, 24-28 звор; 60-65; 54-58)
Згідно ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.
Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Отже, з огляду заявлених вимог з підстав двох договорів оренди, суду слід було дослідити питання доведеності цих вимог по кожному договору, (які було проведено поліпшення, їх вартість, по яких об’єктах оренди), так і щодо того, хто був орендодавцем по кожному з договорів оренди на час здійснення цих поліпшень та за яких умов, визначених договором, орендодавець зобов’язувався їх відшкодувати як і те, яким законодавчим актом визначається поліпшення вартості орендованого майна, стосовно якого є відсилання в наведеній нормі закону.
Водночас судами не з’ясовано, чи було розірвано договори оренди, які покладено в основу позову.
При цьому суд другої інстанції, вирішуючи спір, виходив лише з Договору-2, а дійшовши висновку, що Дочірнє підприємство фірми “Західтранссервіс” фірма “Кедр” в порушення умов договору оренди, виконувало на об’єкті оренди невід’ємні поліпшення, без згоди орендаря та кваліфікувавши це як дії позивача на свій власний ризик, змінив рішення господарського суду і частково задовольнив позов.
Проте, як вбачається з пунктів 6.3, 8.2 Договору-2 орендар з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів має право здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Орендодавець з свого боку надає згоду на реконструкцію, поліпшення орендованого майна за рахунок коштів орендаря, але вартістю не більше 24% його балансової вартості у разі, якщо ці поліпшення неможливо відокремити від відповідного об’єкту без заподіяння йому шкоди.
Даний вид робіт оформлюється окремою угодою між орендодавцем та орендарем.
Для з’ясування дійсних обставин слід суду витребувати і правовстановлюючі документи стосовно самого позивача, так і щодо Головного квартирно-експлуатаційного Управління МО України та Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення” (зі змінами і доповненнями) обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судові рішення, які є предметом оскарження, цим вимогам не відповідають, а тому їх законними і обґрунтованими визнати не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, ретельно з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача, 3- осіб і вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Дочірнього підприємства фірми “Західтранссервіс” фірми “Кедр” та Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2006р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
Л.Стратієнко