ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 рокуСправа № 2а-1674/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Бугайова А.О., Гаврилова А.Б., Михалко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_5 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_5 (далі – позивач) звернувся з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 вересня 2009 року №0002781701/0, згідно якого до підприємця застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 18364050 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству України, з підстав невірного застосування податковим органом законодавства, що регулює відносини при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, та складене з порушенням Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі – Порядок). Посилається на те, що він здійснює свою господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ як платник податків та основним видом його діяльності є оптова та роздрібна торгівля. Зазначає, що з моменту державної реєстрації операцій з розрахунків у готівковій формі не здійснював. Відповідно до Дилерського договору №6 від 20.05.2008 року, укладеного між ПП «Фобос-ПОЛ» (Постачальник) та підприємцем ОСОБА_5 (Дилер), Постачальник зобов’язувався поставляти Дилеру автомобілі марок «Мазда», «Тойота», «Лексус», «Мерседес» та ін., а Дилер зобов’язувався прийняти автомобілі для подальшої роздрібної реалізації третім особам від свого імені і оплатити автомобілі на умовах, вказаних в даному Договорі. На виконання умов даного Договору позивач протягом 2008 року реалізовував отримані від ПП «Фобос-ПОЛ» автомобілі фізичним особам, видавав останнім довідки-рахунки для проведення подальшої державної реєстрації транспортних засобів покупцями, однак готівкових коштів при реалізації автомобілів не отримував, відтак не повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій. Крім того, зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним із тих підстав, що складене не за формою, передбаченою п.7.1 Порядку, відповідно до якого в даному випадку податковий орган повинен був прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не податкове повідомлення-рішення.

В ході судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги та просив також скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 11 вересня 2009 року №0002761701/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 764164,50 грн., та №0002771701/0, яким ОСОБА_5 визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 344325,94 грн. В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що будь-яких операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, він не здійснював, як і не отримував доходу, який би підлягав оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснив, що на виконання умов Дилерського договору, укладеного між ПП «Фобос-ПОЛ» та підприємцем ОСОБА_5, позивач надавав послуги по реалізації транспортних засобів, фактично був посередником між покупцем та продавцем, а також виписував довідки-рахунки, які є підставою для реєстрації транспортних засобів в органах ДАІ. Зазначив, що довідка-рахунок не є розрахунковим документом та не є документом бухгалтерського обліку. Зазначені в довідках-рахунках суми коштів були вписані підприємцем лише в силу того, що такі довідки містять вимогу щодо вказування суми коштів, які фізичні особи, тобто покупці, сплачували ПП «Фобос-ПОЛ». Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що в ході проведеної перевірки підприємця ОСОБА_5 встановлено, що останнім впродовж 2008 року отримано виручку від реалізації автомобілів та кузовів автомобілів на загальну суму 3672810 грн. Дані готівкові кошти не були проведені підприємцем через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій та не видані розрахункові документи, отже до останнього правомірно застосовано фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів. Посилається на те, що позивач безпідставно вказує на необхідність зазначеннях у довідках-рахунках суми, які сплачували фізичні особи при купівлі транспортного засобі, оскільки при перевірці були досліджені також довідки-рахунки, у яких суми коштів, отримані за автомобілі, не вказувались.

У судовому засіданні представники відповідача, кожен зокрема, підтримали доводи, наведені у запереченнях, та просили у позові відмовити повністю. Крім того, суду пояснили, що суми, отримані підприємцем за реалізовані автомобілі, не були відображені останнім в податковому обліку. Підприємцем не надано в повному обсязі документи, що необхідні для проведення документальної перевірки, останнім не велася книга обліку доходів та витрат, за 2008 рік та І квартал 2009 року не були подані до податкового органу декларації про доходи. В ході перевірки було встановлено, що підприємцем занижено чистий дохід від підприємницької діяльності у 2008 році на суму 2295506,25 грн. у зв’язку з невключенням до валового доходу отриманої виручки в сумі 3060675 грн. за реалізовані автомобілі. Також в ході перевірки було встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року в сумі 509443 грн. Дане порушення виникло внаслідок непідтвердження підприємцем правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки ним не було пред’явлено ВМД, заниження податкового зобов’язання за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів була нижче їх звичайної ціни, а також внаслідок невіднесення до складу податкових зобов’язань з ПДВ сум цього податку, сплачених покупцями при реалізації ОСОБА_5 автомобілів відповідно до виписаних позивачем довідок-рахунків.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства та валютного законодавства при здійсненні підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої складено акт від 05.08.2009 року №2774/17-235/2396916439. В ході перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.13, 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ 11 вересня 2009 року винесено податкові повідомлення-рішення №0002761701/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 764164,50 грн., №0002771701/0, яким ОСОБА_5 визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 344325,94 грн., та №0002781701/0, згідно якого до підприємця застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 18364050 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковою інспекцією зроблено висновок про те, що на порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підприємцем у 2008 році готівкові кошти, отримані від реалізації автомобілів та кузовів до автомобілів згідно пред’явлених довідок-рахунків, в загальній сумі 3672810 грн. не були проведені через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій та не видані розрахункові документи.

Суд вважає даний висновок податкового органу правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 20 травня 2008 року між ПП «Фобос-ПОЛ» (Постачальник) та підприємцем ОСОБА_5 (Дилер) був укладений Дилерський договір №6 (а.с.14-17), згідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставляти Дилеру автомобілі марок «Мазда», «Тойота», «Лексус», «Мерседес» та ін., а Дилер зобов’язується прийняти автомобілі для подальшої роздрібної реалізації третім особам від свого імені і оплатити автомобілі на умовах, вказаних в даному Договорі.

Згідно п.1.3 Договору Постачальник зберігає право власності на передані Дилеру автомобілі до дати їх оплати Дилером або третіми особами – кінцевими покупцями, яким Дилер має право перепродавати автомобілі у відповідності з умовами даного договору.

Як встановлено в судовому засіданні, Департаментом Державної автомобільної інспекції МВС України підприємцю ОСОБА_5 було надано дозвіл на здійснення підприємницької діяльності, пов’язаної із реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ, та поставлено на облік в ДДАІ МВС України за реєстраційним номером 4808, що підтверджується відповідним повідомленням вказаного Департаменту за №4/8-7152 від 27.12.2006 року (а.с.99).

Відповідно до другого абзацу п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (в редакції на момент спірних правовідносин) правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Із досліджених в судовому засіданні довідок-рахунків (а.с.57-87) вбачається, що позивачем впродовж 2008 року було видано 32 довідки-рахунок, які свідчать про здійснення останнім господарської діяльності з реалізації транспортних засобів. По 24-х довідках-рахунках вартість транспортних засобів зазначена в грошовому виразі та вказується про одержання готівкових коштів у відповідній сумі касою торговельної організації, про що свідчить підпис і печатка підприємця. У всіх інших довідках-рахунках вартість транспортного засобу зазначена «договірна». Загальна сума отриманих касою підприємця готівкових коштів згідно довідок-рахунків складає 3672810 грн.

Згідно п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: - проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; - видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підприємець ОСОБА_5, маючи відповідний дозвіл, безпосередньо здійснював реалізацію транспортних засобів та видавав на підтвердження проведеної реалізації довідки-рахунки, за що отримував готівкові кошти. Відтак останній повинен був при здійсненні таких операцій використовувати РРО та видавати відповідний розрахунковий документ.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про надання підприємцем посередницьких послуг з реалізації транспортних засобів між ПП «Фобос-ПОЛ» та кінцевими споживачами, оскільки дана обставина спростовується виданими ОСОБА_5 довідками-рахунками, у яких вчинений запис про отримання останнім грошей в сумі, що дорівнює вартості реалізованого автомобіля. Крім того, на підтвердження таких тверджень позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що підприємець ОСОБА_5 отримував від ПП «Фобос-ПОЛ» винагороду за надані посередницькі послуги та в якій сумі. Крім того, сам позивач у своїх поясненнях від 13.07.2009 року вказував про здійснення ним операцій купівлі-продажу автомобілів та кузовів до автомобілів та отримання в розрахунок готівкових коштів від покупців (а.с.129).

Разом з тим, згідно п.п.2.2.1, 2.2.2 п.2.2 Дилерського договору вбачається, що Дилер зобов’язаний забезпечувати реалізацію автомобілей в роздріб та/або через субдилерів, в межах Території, погодженої з Постачальником; забезпечувати перепродажну підготовку, а також післяпродажне, в тому числі, гарантійне обслуговування автомобілів. Пункт 5.1 Договору вказує, що Дилер від свого імені здійснює перепродаж автомобілів третім особам. Вказане свідчить про здійснення підприємцем ОСОБА_5 саме реалізації (перепродажу) автомобілів, а не надання посередницьких послуг.

Відповідно до ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Таким чином, отримана підприємцем ОСОБА_5 у грошовій формі виручка від реалізованих ним протягом 2008 року автомобілів в загальній сумі без ПДВ 3060675 грн. відноситься до складу валових доходів останнього.

В ході перевірки податковим органом у зв’язку з відсутністю документів, які підтверджують валові витрати підприємця, що безпосередньо пов’язані з одержання доходу у 2008 році, було обраховано такі витрати відповідно до затверджених норм, та визначено чистий оподатковуваний дохід за 2008 рік в сумі 2295506,25 грн.

Згідно п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення про визначення підприємцю ОСОБА_5 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 344325,94 грн.

Що стосується встановлених податковим органом в ході перевірки порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 509443 грн., слід зазначити наступне.

Згідно акту перевірки на порушення п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємцем не пред’явлено реєстри податкових накладних та в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), останнім не пред’явлено ВМД, внаслідок чого податкоим органом зроблено висновок про завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 125498 грн., в тому числі за жовтень 2006 року – 54667 грн.; за листопад 2006 року – 21529 грн.; за грудень 2006 року – 45513 грн.; за лютий 2007 року – 1971 грн.; за лютий 2008 року – 1818 грн., а також на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження сплачених митним органам сум ПДВ на загальну суму 128495 грн. по таких періодах: за серпень 2006 року – 1396 грн., за червень 2007 року – 8888 грн., за травень 2008 року – 57325 грн., за липень 2008 року – 60886 грн.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємцем занижено податкове зобов’язання з ПДВ за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів нижче їх звичайної ціни, на загальну суму ПДВ 176533 грн., в тому числі в вересні 2006 року – 33913 грн., в жовтні 2006 року – 20906 грн., в листопаді 2006 року – 2385,42 грн., в січні 2007 року – 5938 грн., в лютому 2007 року – 14755 грн., в березні 2007 року – 21874 грн., в квітні 2007 року – 9650 грн., в травні 2007 року – 17278,31 грн., в червні 2007 року – 49834 грн.

Такий висновок Луцької ОДПІ базується на тому, що підприємець ОСОБА_5 імпортував на митну територію України автомобілі та кузови до автомобілів, на момент митного оформлення яких сплачував митним органам ПДВ, виходячи з їх митної вартості. При поставці товару на митній території України база оподаткування ПДВ позивачем розраховувалась, виходячи з їх фактурної вартості. Податковою інспекцією встановлено, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації автомобілів підприємцем не застосовано обмеження щодо рівня звичайної ціни на зазначені товари.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.18 ст.1 зазначеного закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Підпунктами 1.20.5, 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Податковою інспекцією проведено обґрунтування звичайної ціни на товар, у зв’язку з чим на думку податкового органу для цілей податкового обліку платнику необхідно було застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів.

Крім того, перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, позивачем занижено податкове зобов’язання з ПДВ на загальну суму 602121 грн., а саме по періодах: за жовтень 2006 року – 1740 грн., за листопад 2006 року – 4542 грн., за грудень 2006 року – 12686 грн., за квітень 2007 року – 14260 грн., за травень 2007 року – 1257 грн., за лютий 2008 року – 26167 грн., за квітень 2008 року – 30200 грн., за травень 2008 року – 249525 грн., за червень 2008 року – 32616 грн., за липень 2008 року – 94620 грн., за серпень 2008 року – 116175 грн., за вересень 2008 року – 18333 грн., а також завищено податкове зобов’язання за березень 2008 року на суму ПДВ 15150 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачем як до позовної заяви, так і в ході судового розгляду не надано суду доказів на підтвердження правомірності визначення ним бази оподаткування реалізованих на митній території України транспортних засобів, не обгрунтовано, з чого вона визначалась, та не надано суду первинних документів на підтвердження здійснення вказаних операцій. Позивачем не спростовано висновки перевірки щодо встановлених порушень Закону України «Про податок на додану вартість», більше того, останнім взагалі заперечується факт здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що всі первинні документи були вилучені у підприємця ОСОБА_5 в ході проведення обшуку.

Однак, як вбачається з протоколу обшуку від 12.11.2008 року (а.с.119-121), будь-які документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, договори, акти прийому-передачі, розрахункові документи, ВМД, податкові та видаткові накладні тощо, в ході обшуку не вилучались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не спростовано належними та допустими доказами неправомірності винесеного Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення, яким підприємцю визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 764164,50 грн., відтак відсутні правові підстави для його скасування.

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог підприємця ОСОБА_5 про скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ.

Одночасно суд вважає обгрунтованим посилання позивача на те, що Луцькою ОДПІ порушено п.7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, згідно якого податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

Однак, суд вважає, що порушення вказаного Порядку не є підставою для скасування прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення за умови правомірного застосування фінансових санкцій внаслідок виявлених порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким суд дав правову оцінку, погодившись з висновками Луцької ОДПІ.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову підприємця ОСОБА_5 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 вересня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій