Справа 22а-163 2006 Головуючий у 1 інстанції
Смотрицький Доповідач Чупікова Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого: Перепелюк Л.М.
Судців: Чушкової В.В., Половінкіної Н.Ю.
Секретаря: Михайлюк Т.Д.
За участю: позивача ОСОБА_1., представника прокуратури Чернівецької області Іванчука М.Г., представника управління Державного казначейства у Чернівецькій області Шпака М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради суддів Чернівецької області, прокуратури Чернівецької області, прокуратури міста Чернівці, прокуратури Шевченківського районну м. Чернівці, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -управління Державного казначейства у Чернівецькій області, про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2006 року,-
ВСТАНОВІЛА:
В березні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, просив визнати дії прокуратури Чернівецької області, прокуратури міста Чернівці, прокуратури Шевченківського району м.Чернівці неправомірними і зобов'язати їх провести об'єктивну перевірку його заяви та прийняти рішення відповідно до ст. 97 КПК України. Посилався також на те, що 07 травня 2003 року він, позивач, звернувся до Ради суддів Чернівецької області зі скаргою на зловживання судовою владою суддеюОСОБА_2., в якій просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності, на яку отримав відповідь про відсутність підстав для
суддів Чернівецької області неправомірними і зобов'язати її провести об'єктивну перевірку його заяви.
Вказував, що вищезазначеними діями відповідачів йому були заподіяні моральні страждання, він відчував несправедливість виконавчої та судової влади, сором у своїй безпорадності захистити закон, було принижено його гідність, він відчував дискомфорт. А тому просив стягнути з кожного відповідача на його користь по 2000 грн. моральної шкоди, що в сумі складає 8000 грн.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ради суддів Чернівецької області, прокуратури Чернівецької області, прокуратури м. Чернівці, прокуратури Шевченківського району м. Чернівці про визнання дій неправомірними відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ради суддів Чернівецької області, прокуратури Чернівецької області, прокуратури м.Чернівці, прокуратури Шевченківського району м. Чернівці про стягнення моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2006 року і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилався на те, що згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 1997 р. №13, справи, в яких одночасно пред'явлено вимоги про стягнення моральної шкоди розглядаються в порядку позовного провадження. Зазначає, що згідно ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 40, 56 Конституції України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органів державної влади, органів самоврядування, допустивших неправомірні дії.
Вважає, що ухилення органів прокуратури від виконання ст. 97 КПК України, яка передбачає обов'язки в разі повідомлення про злочин, ухилення Ради суддів від виконання ст. 97 Закону України „Про судоустрій" щодо дисциплінарного провадження є доказом неправомірних дій, а тому зобов'язані відшкодувати моральну шкоду незалежно від їх вини.
В запереченні на апеляційну скаргу прокуратура Шевченківського району м. Чернівці зазначає, що твердження позивача, що суд повинен був керуватися позовним провадженням, так як при постановлені ухвал від 24.06.2005 р. та 13.07.2005 року, якими суд відмовляв ОСОБА_1. у прийнятті позовної заяви, а не главою 31-А ЦПК України 1963 року є необгрунтованим, оскільки, відповідно до ст. 248-5 ЦПК України 1963 року, яка була чинна на момент пред'явлення позовної заяви, та ст. 99 КАС України, що діяла на момент розгляду справи, позивачем був пропущений строк позовної давності. З часу останньої відповіді з прокуратури Шевченківського району м. Чернівці в грудні 2003 року по березень 2005 року минуло більше року, а позивач в свою чергу не повідомив суд про поважні причини пропуску вказаного строку.
Вважають, що не було підстав для задоволення позову в частині визнання дій та бездіяльності відповідачів неправомірною, тому в частині
позову про відшкодування моральної шкоди законно та обґрунтовано було відмовлено за безпідставністю.
В запереченні на апеляційну скаргу Рада суддів Чернівецької області вказувала на те, що відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні його клопотання про притягнення зазначених ним у скарзі суддів районних і апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених ст. 31 Закону України „Про статус суддів", рада суддів області не вчинила неправомірних дій і не може нести відповідальність по відшкодуванню ОСОБА_1. моральної шкоди.
Просили апеляційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1. слід залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 травня 2006 року без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2003 року ОСОБА_1. звертався в прокуратуру Чернівецької обаласті, в прокуратуру м.Чернівці, в прокуратуру Ленінського / Шевченківського/ району з заявою про порушення кримінальної справи відностно суддів Ленініського районного суду м.Чернівці, суддів Апеляційного суду Чернівецької області та суддів Верховного суду України. Посадовими особами вказаних прокуратур позивачу направлені відповіді : 14.09.2003 року, 3.12.2003 року, 12.12.2003 року, 29.12.2003 року та 2.02.2004 року./ а.с. 15-21/.
7.05.2003 року ОСОБА_1. звернувся до Ради суддів Чернівецької області зі скаргою про ініціювання питання про притягнення судді ОСОБА_2. до дисциплінарної відповідальності, на яку 9.06.2003 року була направлена йому відповідь. / а.с.23-24/. З позовом до суду позивач звернувся в березні 2005 року ./а.с. 7/.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України щодо застосування строків на зернення з позовом до суду безпідставні, оскільки, наведений пункт регулює порядок розгляду справи за позовом позивача, а не строки звернення до суду з позовом, які визначені ст.248-5 ЦПК України в редакції 1963 року, який діяв на час спірних правовідносин. Справа розглянута в порядку позовного провадження, проте, позивач пропустив без поважних причин строк на звернення до суду, і суд першої інстанції обгрутовано відмовив з цих підстав в задоволенні позову.
Відповідно до ст.56 Конституції України, на яку посилаєтьсяч в скарзі апелянт, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконими рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Судом першої інстанції не були визнані дії чи бездіяльність відповідачів по справі неправомірними / незаконними/, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, доводи апелянта ОСОБА_1. щодо неправомірності дії Ради суддів Чернівецької області не грунтуються на вимогах ст. 97 Закону
України " Про судоустрій України" та на вимогах ст.31 Закону України " Про статус суддів".
З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 167, 198, 200 КАС України колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця після 31.07.2006 року.