СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2-7/5449-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
прокурор: Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
позивача: не з'явився, Нижньогірська селищна рада;
відповідача: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційне подання прокурора Нижньогірського району Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 03.12.2009 у справі № 2-7/5449-2009
за позовом прокурора Нижньогірського району Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна, 8а, смт. Нижньогірський, 97100) (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99000 –Прокуратура міста Севастополя)
в інтересах держави в особі Нижньогірської селищної ради (вул. Шкільна, 8а, смт. Нижньогірський, 97100)
до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Нижньогірського району Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про зобов’язання фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 здійснити перебудову споруди, розташованої за адресою: вул. Комунальна, 7, смт. Нижньогірський, відповідно до вимог, що пред’являються до ларька, на будівництво якого нею отримано дозвіл.
Підставою позовних вимог визначена частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду справи прокурором в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подана заява, відповідно до якої останній просить зобов’язати фізичну особу –підприємця ОСОБА_2 знести самочинно збудовану за адресою: вул. Комунальна, 7, смт. Нижньогірський споруду (т. 1, а. с. 34), посилаючись на те, що збудований об’єкт неможливо перебудувати на ларьок.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2009 у справі № 2-7/5449-2009 у позові відмовлено.
Суд виходив з того, що підстав для застосування частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України немає, оскільки матеріалами справи не підтверджується істотне відхилення відповідачем від проекту, яке суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та/або істотне порушення ним будівельних норм і правил. При цьому суд в заперечення доводів прокурора зазначив, що невідповідність спорудженого об'єкта, який є капітальною спорудою, проекту будівництва лише за назвою "ларьок" не свідчить про істотність відхилення.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому просить оскаржуване судове рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення господарського суду заявник апеляційної скарги вважає невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Так, прокурор вказує на те, що всі наявні у матеріалах справи документи надані відповідачеві для будівництва ларька –малої архітектурної форми, проте, збудований фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 об’єкт є капітальною спорудою, а тому на підставі частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України підлягає знесенню як такий, що неможливо перебудувати.
Крім того, прокурор зазначає на те, що збудована споруда, у зв’язку з назвою "ларьок" не пройшла комплексну державну експертизу, хоч є капітальною спорудою, а також на порушення при будівництві вимог Державних стандартів України безпеки дорожнього руху.
У судовому засіданні –06.04.2010 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні –09.02.2010 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.
Відповідачем наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається на відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки збудований об'єкт не відноситься до самочинного будівництва. Крім того, відповідач вказує на те, що будівництво завершено та знаходиться на стадії прийняття в експлуатацію.
У судовому засіданні відповідач –22.03.2010 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2010 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Лисенко В.А.
Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 суддю Черткову І.В. замінено на суддю Гонтаря В.І. Головуючим у справі призначено суддю Лисенко В.А.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 суддів Лисенко В.А., Гонтаря В.І. замінено на суддів Черткову І.В., Гоголя Ю.М. Головуючим у справі призначено суддю Черткову І.В.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
23.07.2003 Нижньогірська селищна рада прийняла рішення № 237 про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Комунальній (вздовж межі ринку Райпо) під будівництво торговельних об'єктів (ларьків) для торгівлі промисловими та продовольчими товарами (т. 1, а. с. 69). Цим же рішенням надана згода на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки.
Рішенням Нижньогірської селищної ради № 27 від 16.05.2006 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2, що передається в оренду для будівництва та розміщення ларька для торгівлі промтоварами за адресою: смт. Нижньогірський, вул. Комунальна, загальною площею 0,0027 га (т. 1, а. с. 22). Пунктом 2 вказаного рішення передбачено передати ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років названу земельну ділянку площею 0,0027 га для будівництва та розміщення ларька для торгівлі промтоварами.
На підставі даного рішення 18.05.2006 між Нижньогірською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди землі, пунктами 1, 2, 8, 15 якого передбачена передача орендарю в строкове платне користування земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0, 0027 га, що розташована за адресою: смт. Нижньогірський, вул. Комунальна, строком на 10 років для будівництва торгового ларька (т. 1, а. с. 9, 45).
На виконання укладеного договору сторонами підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки (т. 1, а. с. 12).
09.11.2007 Нижньогірською селищною радою прийнято рішення № 739 про надання дозволу ОСОБА_2 на забудову переданої їй в оренду земельної ділянки по вул. Комунальній в смт. Нижньогірський (т. 1, а. с. 21).
17.06.2008 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 виданий дозвіл № 390 на виконання будівельних робіт: "Будівництво ларька торгівлі промтоварами в смт. Нижньогірський, вул. Комунальна, 7" (т. 1, а. с. 8, 75 - 100).
На підставі проекту, затвердженого 17.06.2008 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (т. 1, а. с. 59), відповідачем споруджений об’єкт з бетонним фундаментом, з несучими кам’яними стінами, з перекриттям у вигляді збірних залізобетонних багатопорожнистих панелей, з монолітними залізобетонними поясами на рівні плит перекриття з бетону марки В15 та інше.
22.01.2010 Нижньогірською селищною радою прийнято рішення № 1693 про визнання збудованої відповідачем будівлі (торгового ларька) капітальною спорудою, надано дозвіл на оформлення документів про введення в експлуатацію (т. 1, а. с. 144).
25.02.2010 спірному об’єкту на підставі рішення Виконавчого комітету Нижньогірської селищної ради № 51 присвоєно адресу: вул. Комунальна, 7-в, смт. Нижньогірський (т. 2, а. с. 17).
Згідно з затвердженим актом від 01.03.2010 (т. 2, а. с. 18) збудована відповідачем будівля готова до експлуатації.
Посилаючись на те, що названі вище документи передбачають будівництво такого виду об’єкту як ларьок, який відповідно до пункту 2.13 Типових правил забудови та розміщення тимчасових об’єктів торгівлі, обслуговування автосервісу, реклами, утримання будівель та споруд на території Автономної Республіки Крим, затверджених постановою Радою Міністрів Автономної Республіки Крим від 14.04.1998 № 119, є об’єктом мілкороздрібної торгівлі корисною площею не більше 10 квадратних метрів, зроблений з легких огороджуючих конструкцій, що передбачає можливість демонтажу, не маючий заглибленого у землю фундаменту і, як правило, підключення до підземних інженерних мереж, призначений для ведення торгівлі через зовнішні віконні та інші прийоми, прокурором подано позов про знесення побудованого відповідачем об’єкту на підставі статті 376 Цивільного кодексу України як такого, що не відповідає вимогам, які пред’являються для ларька.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, яке суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Виходячи зі змісту даної норми, збудований об'єкт нерухомості повинен бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, на підставі судового рішення у двох випадках: 1) істотного відхилення від проекту, яке суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та/або 2) істотного порушення будівельних норм і правил.
Судова колегія, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що матеріалами справи не підтверджується наявність жодної з наведених підстав з огляду на наступне.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем в установленому законом порядку була відведена земельна ділянка для будівництва торгового ларька (т. 1, а. с. 22, 69, 45), отриманий дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим на виконання будівельних робіт "Будівництво ларька торгівлі промтоварами в смт. Нижньогірський, вул. Комунальна, 7" (т. 1, а. с. 8) та здійснено будівництво на підставі належно затвердженого проекту (т. 1, а. с. 53, 57, 59, 101). При цьому судова колегія звертає увагу, що дані документи надають право позивачеві здійснювати будівництво, а не розміщення ларька. Так, згідно з пунктом 4.9 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273, чинного на день видання дозволу, зведення тимчасових будівель та споруд без улаштування фундаментів не потребує отримання дозволу від інспекції.
За приписами частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України відхилення від проекту може бути визнано ознакою самочинного будівництва виключно у разі істотності такого відхилення та за умови, що воно суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
При цьому слід зазначити, що невідповідність спорудженого об'єкта проекту будівництва за назвою не свідчить про істотність відхилення.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій" проектна документація –це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва. Аналогічне визначення наведено в Державних будівельних нормах "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2.2-3-2004", затверджених наказом Держбуду України від 20.012004 № 8.
На підставі викладених норм відхилення від проекту може бути визнано істотним лише у разі невідповідності здійсненого будівництва об'ємно-планувальним, архітектурним, конструктивним, технічним, технологічним критеріям, визначеним в проектній документації. Співвідношення між назвами спорудженого об'єкту та передбаченого проектною документацією не є критерієм, за яким може визначатися як істотність відхилення, так і наявність будь-яких відхилень взагалі.
Більш того, сам проект, зареєстрований 17.06.2008 в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (т. 1, а. с. 59), передбачає будівництво об’єкту з бетонним фундаментом, з несучими кам’яними стінами, з перекриттям у вигляді збірних залізобетонних багатопорожнистих панелей, з монолітними залізобетонними поясами на рівні плит перекриття з бетону марки В15 та інше, що є ознаками нерухомого майна, а не малої архітектурної форми.
Таким чином, проект передбачає будівництво об’єкту нерухомості, а не ларька в розумінні Типових правил забудови та розміщення тимчасових об’єктів торгівлі, обслуговування автосервісу, реклами, утримання будівель та споруд на території Автономної Республіки Крим, затверджених постановою Радою Міністрів Автономної Республіки Крим від 14.04.1998 № 119, на які посилається прокурор. За цих обставин доводи останнього про невідповідність збудованого об’єкту проекту є безпідставними.
При цьому судова колегія звертає увагу, що Нижньогірська селищна рада, яка реалізує правомочності територіальної громади щодо комунальної власності, не погоджується з поданим позовом та не наполягає на знесенні збудованого об’єкту.
Докази істотного порушення будівельних норм і правил, яке за приписами частин 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України є ознаками самочинного будівництва та підставою для задоволення позову про знесення збудованого об’єкту, також відсутні в матеріалах справи.
Посилання прокурора на інформацію, викладену у листах державної автомобільної інспекції (т. 1, а. с. 18, 19), про те, що збудований об’єкт розміщений з недотриманням встановлених нормативів відстані об’єктів забудови від дороги, відсутності тротуарів, не приймаються судовою колегією в якості доказів істотних порушень будівельних норм і правил з огляду на те, що спірний торговий ларьок побудований на підставі документів, затверджених (узгоджених) відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування. Дані документи не встановлюють недотримання встановлених нормативів.
Судова колегія також враховує, що в листі начальника відділення Державтоінспекції Нижньогірського району № 11/30-1601 від 22.07.2009 (т. 1, а. с. 19) в якості обґрунтування наведені норми, які встановлюють вимоги з розміщення малих архітектурних форм, до яких споруджений відповідачем об'єкт не відноситься.
Доводи заявника апеляційної скарги в обґрунтування заявлених позовних вимог про те, що збудована споруда, у зв’язку з назвою "ларьок" не пройшла комплексну державну експертизу, не приймаються судовою колегіє до уваги з огляду на наступне. Так, згідно з листом служби "Укрінвестекспертиза" в Автономній Республіці Крим (т. 1, а. с. 52) відповідачеві було відмовлено у проведенні експертизи з тих підстав, що відповідно до пункту 7 додатку № 2 "Переліку об'єктів, затвердження проектів, будівництво яких в межах законодавства України не вимагає висновку комплексної державної експертизи" до Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 24.10.2007 № 610-5/07, спірний об’єкт експертизі не підлягає.
Зазначений вище пункт передбачає, що до такого переліку об’єктів відносяться одноповерхові торгові павільйони громадського харчування, побутового обслуговування (понад 30 м2 площі забудови), зведення яких не пов'язане із зносом тих, що існують інших споруд або винесенням існуючих підземних комунікацій за умови забезпечення нормального показника опору теплопередачі конструкцій будівлі (для підприємств, які працюють протягом року), що захищають, і умові установки приладів обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води (не відноситься до будівництва в складних інженерних умовах: водонасичені, просадчики, обвальні і насипні грунти, підроблені або закарстованные території, а також сейсмічні райони). Із наведеного вбачається, що відповідачеві було відмовлено у проведенні комплексної державної експертизи не з тієї підстави, що збудований об’єкт є малою архітектурною формою.
При цьому судова колегія вважає зазначити, що додаток № 2 до Регіональних правил забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 24.10.2007 № 610-5/07, встановлює перелік об'єктів, затвердження проектів, будівництво яких в межах законодавства України не вимагає висновку комплексної державної експертизи, не з тих підстав, чи є такий об'єкт капітальною спорудою.
Більш того, наведені доводи прокурора не спростовують правомірності прийнятого господарським судом рішення, оскільки не всі самочинно збудовані об’єкти підлягають знесенню, а лише ті, що підпадають під дію частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України.
Докази наявності підстав для застосування частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України відсутні в матеріалах справи. Навпаки, відповідачем наданий акт готовності об’єкта до експлуатації-будівництво ларька торгівлі промисловими товарами складений 01.03.2010 (т. 2, а. с. 18), згідно з яким збудована будівля готова до експлуатації.
Як вбачається зі змісту акта, будівництво здійснювалось генеральним підрядчиком,а саме фірмою "Гідробуд-6", яка виконала будівельні роботи згідно проекту. Проектна документація на будівництво розроблена генеральним проектувальником Нижньогірське комунальне підприємство "Проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро". Проектна документація затверджена головним архітектором Нижньогірського району. Дозвіл на виконання будівельних робіт виданий начальником інспекції державного архітектурного будівельного контролю в Автономної Республіки Крим. На об’єкті виконані згідно з державними будівельними нормами всі роботи , передбачені проектною документацією,обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування комісіями.
У вказаному акті, що підписаний замовником, генеральним проектувальником "Проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро", генеральним підрядчиком фірми "Гідробуд-6" та погоджено: Нижньогірською селищною радою, Нижньогірською санітарно-епідеміологічною станцією, головним управлінням Міністерства Надзвичайних Ситуацій в Нижньогірському району, Державною інспекцією по енергозбереженню, Управлінням держгірпромнагляду, Комітетом доступності, зроблений висновок вважати закінчений будівництвом об’єкт готовим до експлуатації.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання прокурора Нижньогірського району Автономонї Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2009 у справі № 2-7/5449-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь