СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
30 березня 2010 року Справа № 2-29/3306-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Голика В.С.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Шаблакова Вікторія Юріївна, довіреність № б/н від 06.07.09, Акціонерний банк "Діамант" в особі Кримської дирекції Акціонерного банку "Діамант" в місті Сімферополь;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 3516 від 24.06.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
відповідача: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1 від 14.04.98, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Укрсельхозпродукт";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 07 грудня 2009 року у справі № 2-29/3306-2009
за позовом Акціонерного банку "Діамант" (Контрактова площа, 10а,Київ,04070)
в особі Кримської дирекції Акціонерного банку "Діамант" в місті Сімферополь (вул. К.Лібкнехта/Жуковського/Р.Люксембург, 1/1/6,Сімферополь,95000)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
приватного підприємства "Укрсельхозпродукт" (вул. Заселька, 11,Сімферополь,95021)
про стягнення 1470471,85 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року у справі № 2-29/3306-2009 (суддя Башилашвілі О.І.) позов Акціонерного банку "Діамант" задоволений повністю.
Солідарно з фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 та приватного підприємства "УкрСельхозПродукт" на користь Акціонерного банку "Діамант" в особі Кримської дирекції Акціонерного банку "Діамант" в місті Сімферополі 1500998,76 грн., у тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 1420000,00 грн., заборгованість по відсотках в сумі 30150,68 грн., неустойку за несвоєчасне повернення кредиту та процентів в сумі 50848,08 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін, а також статті 611 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді пені, процентів та сплати суми, яка виникла у зв’язку з індексом інфляції. При цьому, суд врахував договірні положення, які передбачають сплату процентів, а також норми статей 533, 554 Цивільного кодексу України та договору поруки, якими визначена солідарна відповідальність відповідачів.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні всіх обставин справи.
Так, відповідач зазначає, що задовольняючи вимоги акціонерного банку „Діамант" про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1420000,00 грн., суд фактично достроково стягнув всю суму кредитних коштів, що на день розгляду справи знаходились у боржника в користуванні відповідно до кредитного договору. Однак, на думку заявника апеляційної скарги, суд в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не дослідив обґрунтованість та відповідність законодавству цієї вимоги, правові підстави виникнення цієї суми заборгованості, оскільки вимога щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 1420000,00 грн. є вимогою про дострокове повернення кредиту. Ця вимога ґрунтується на п. 4.4 кредитного договору, яким передбачено, що банк набуває права на дострокове повернення у повному обсязі кредиту у разі хоча б одноразового порушення позичальником терміну повернення нарахованих процентів за користування кредитом та (або) кредиту (його частини), або у разі порушення по позичальником будь-яких інших умов кредитного договору чи договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Вказаний пункт договору фізична особа - підприємець ОСОБА_4 вважає незаконним, так як його зміст суперечить положенням статей 3, 11, 13, 203, 509 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідач посилається на незначність прострочення строку виконання зобов’язання за договором кредитної лінії та важкий фінансовий стан.
Приватне підприємство "Укрсельхозпродукт" у судове засідання не з'явилось, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалось, про причини неявки суд не повідомило.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності приватного підприємства "Укрсельхозпродукт" за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2007 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та акціонерним банком "Діамант" укладений договір кредитної лінії № 04 (том 1, а. с. 12 - 17).
Відповідно до умов кредитного договору позивач відкрив відповідачу № 1 невідновлювальну кредитну лінію у гривні у розмірі 1200000,00 грн. Проценти за користування кредитом були встановлені у розмірі 20 % річних.
28.11.2008 додатковою угодою № 6 ліміт кредитування встановлений кредитним договором збільшено на 600000,00 грн.
Додатковою угодою № 4 від 31.07.2008 процентна ставка за користування кредитом за кредитним договором була підвищена до 23 % річних.
Додатковою угодою № 6 від 28.11.2008 до кредитного договору, розмір процентної ставки за користуванням кредитом за кредитним договором було збільшено до 25 % річних.
Відповідно до умов п. 1.5 кредитного договору, видача кредиту фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 здійснювалась окремими кредитними траншами, відповідно до підписаних між позивачем та відповідачем № 1 додаткових угод до кредитного договору (том 1, а. с. 19 - 30), а саме:
додаткова угода № 1 до кредитного договору від 20.09.2007 згідно умов якої підприємцю було надано транш кредитних коштів у розмірі 500000,00 грн.;
додаткова угода № 2 до кредитного договору від 20.09.2007 згідно умов якої підприємцю було надано транш кредитних коштів у розмірі 700000,00 грн.;
додаткова угода № 7 до кредитного договору від 02.12.2008 згідно умов якої підприємцю було надано транш кредитних коштів у розмірі 600000,00 грн.
Згідно пункту 3.4 кредитного договору підприємець зобов'язався здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на позичковий рахунок, зазначений в п. 3.2. кредитного договору та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в п. 1.1. кредитного договору.
Відповідно до умов пункту 3.5 кредитного договору, відповідач зобов'язався не пізніше останнього робочого дня поточного місяця сплачувати проценти за користування кредитом, що нараховані по 24 число кожного місяця включно, у розмірі вказаному в п. 1.4 кредитного договору, з урахуванням п. 7.5 цього договору, та забезпечити повну сплату процентів за кредитом в останній день періоду.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та зміна умов зобов'язання.
Станом на день розгляду справи заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 по кредиту складає 1420000,00 грн. та відсоткам - 30158,68 грн.
На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що положення пункту 4.4. кредитного договору, на підставі якого Банк, згідно листа № 202/02-11 пред'явив відповідачу вимогу за кредитним договором щодо повного погашення кредиту, суперечать вимогам цивільного законодавства та є несправедливими умовами кредитного договору, такими, що всупереч принципам добросовісності та справедливості мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду останнього.
Однак, вказаний довід відповідача відхиляється судом, оскільки право Банку вимагати від боржника дострокового повернення усієї суми заборгованості за кредитним договором визначене не лише умовами п. 4.4. кредитного договору, а й частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якою зазначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Посилання заявника апеляційної скарги на невідповідність пункту 4.4. кредитного договору загальним вимогам цивільного законодавства у відповідності до частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України не може бути прийняте та розглянуте судом апеляційної інстанції, оскільки це є окремою вимогою, яка не розглядалась в суді першої інстанції у відповідності до вимог процесуального закону.
Крім того, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи № 2-23/1359-2010, в якій вирішується питання про визнання недійсним умов кредитного договору, не підлягає задоволенню, так як рішення у справі № 2-23/1359-2010 може з’явитися лише підставою для перегляду рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року у справі № 2-29/3306-2009 за нововиявленими обставинами.
З матеріалів справи також вбачається, що 20.09.2007 між приватним підприємством "Укрсельхозпродукт" та позивачем укладений договір поруки № 04/2, згідно умов якого приватне підприємство "Укрсельхозпродукт" поручається перед позивачем за належне виконання зобов'язань підприємцем, що витікають з кредитного договору.
Частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно умов п. 1.2 договору поруки, підприємець та приватне підприємство відповідають перед позивачем у повному обсязі, як солідарні боржники.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 534 Цивільного кодексу України).
Згідно умов розділу 2 договору поруки, позивачу надано право вимагати від приватного підприємства "Укрсельхозпродукт" виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору, у разі повного чи часткового невиконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у випадку, якщо у встановлений кредитним договором строк виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 зобов'язання в цілому чи в будь-якій їх частині не будуть виконані, позивач має право вимагати від приватного підприємства "Укрсельхозпродукт" виконання зобов'язань за кредитним договором, як в повному розмірі, так і в їх частині, а також при умові обов'язкового направлення приватному підприємству "Укрсельхозпродукт" повідомлення з вимогою виконати зобов'язання підприємця в цілому (або в тій чи інший їх частині).
05.05.2009 позивач спрямував на адресу приватного підприємства "Укрсельхозпродукт" письмове повідомлення (лист вих. № 203/02-11 від 28.04.2009, том 1, а. с. 38).
Однак, поручитель вимогу позивача у встановлений строк не виконав, заборгованість за кредитним договором не погасив.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми кредиту (боргу) є обґрунтованими, у зв’язку з чим правомірно задоволені судом першої інстанції та стягнуті солідарно з відповідачів.
Пунктом 5.1. кредитного договору передбачена сплата пені у розмірі діючої за період виникнення прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Позивачем розрахована неустойка за несвоєчасне повернення (погашення кредиту) та відсотків на підставі пункту 1.4. договору в сумі 50848,08 грн.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).
Позивач надав судовій колегії обґрунтований розрахунок заборгованості станом на 27.11.2009, який перевірений судом і є правильним.
Таким чином, вимоги в цій частині також є обґрунтованими і правомірно задоволені місцевим господарським судом.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року у справі № 2-29/3306-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.С. Голик
В.А. Лисенко