ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2010 р.Справа № 3/95-10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Жекова В.І.,
суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,
секретар судового засідання Матієнко А.В.
За участю представників сторін у судовому засіданні 21.09.2010р.
від ЗАТ компанії „Райз” – Селиванов С.А.
від ФОП ОСОБА_2 – не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Херсонської області
від 06.08.2010р.
по справі №3/95-10
за позовом ЗАТ компанії „Райз” м. Київ
до ФОП ОСОБА_2
про стягнення 275900,35грн.
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 03.09.2010р., яка надіслана учасникам процесу 06.09.2010р., розгляд апеляційної скарги призначено на 21.09.2010р.
Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, за погодженням присутніх сторін у судовому засіданні, яке відбулось 21 вересня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
11.05.2010р. ЗАТ компанія „Райз” звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення ФОП ОСОБА_2 275 900,35грн., з яких 179 367,82грн. –борг за поставлений товар, 41 080,42грн. –28% річних, за неправомірне користування коштами, 30 221,37 грн. –пені, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 25 230,74 грн. –збитків, 2 759,00грн. –державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ЗАТ компанії „Райз” посилалось на невиконання ФОП ОСОБА_2 своїх зобов’язань за договором, що стало підставою виникнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.08.2010р. (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ „Компанія „РАЙЗ” 179367,82 грн. боргу, 41080,42 грн. в якості відсотків річних, 25160,41 грн. пені, 2456,08 грн. на відшкодування витрат зі сплати державного мита 210,04 грн. на відшкодування витрат з ІТЗ с удового процесу, в решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2010р. в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ „Компанія „РАЙЗ” 179367,82грн. боргу, 41080,42грн. в якості відсотків річних, 25160,41грн. пені, в інших частинах рішення залишити без змін, посилаючись на виконання з його боку взятих зобов’язань за договором.
Позивач не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі, вважає, що рішення суду прийнято відповідно до обставин справи, вимог чинного законодавства та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, між ЗАТ компанія „РАЙЗ” та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №10899-004 від 21.02.2008р., за умовами якого товариство зобов’язалось передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а підприємець - прийняти та оплатити товар, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, ціна та термін поставки, порядок та термін оплати вартості товару, сторони погодились визначати в договорі та специфікаціях.
21 квітня 2009 року між ЗАТ компанії „Райз” та ФОП ОСОБА_2 було укладено угоду про внесення змін до договору №10899-004 від 21.02.2008р. Відповідно до умов п.1 угоди підприємець визнав та підтвердив свій обов’язок перед ЗАТ компанії „Райз” по сплаті боргу, що в еквіваленті складає 42844,95 доларів США. Пунктом 2 - 4 угоди сторонами змінено розмір відсотків за користування товарним кредитом з розрахунку 24 % річних на суму в еквіваленті 42844,95 доларів США починаючи з 21.04.2009р., встановлено дату повної оплати вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом - 01.08.2009 року.
Пунктом 2.2 договору, сторони встановили, що сума у гривні, що підлягає оплаті покупцем на виконання зобов'язань, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати ціни договору (її неоплаченої частини). Такою валютою визначено долар США.
Також сторони за договором встановили що:
- строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в якій згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті у визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують надання (приймання –передачі) послуг товарного кредитування;
- покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку проценти нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом;
- розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 (двадцять цілих чотири десятих відсотка річних ) від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інакший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору.)
- до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов’язань покупця та їх оплати, встановлений п.2.2., п.2.3.
- в плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п.2.2 договору та сплаченою покупцем.
Також сторони за договором встановили, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов’язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу –в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами (п.7.5) та штрафна сума, що залишається, зараховується в рахунок оплати вартості товару. В решті випадків кошти зараховуються наступним чином: в першу чергу –в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, та прострочених з оплатою, в другу чергу –в рахунок оплати вартості (ціни) товару, в третю чергу –в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу –в рахунок сплати штрафних санкцій (п2.7-2.12 договору).
Отже, дослідивши наявні у справі докази, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно наявності у ФОП ОСОБА_2 станом на 23.03.2010 грн. боргу у сумі 179367,82 грн., оскільки наявність боргу підтверджується, договорами, видатковими накладними, виставленими рахунками та виписками про операції щодо сплати підприємцем грошових коштів за умовами договору.
За пунктом 7.5 договору сторони встановили, що у випадку прострочення виконання зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 28 процентів річних з простроченої суми. Враховуючи наявне не виконання грошового зобов’язання з боку покупця, постачальником цілком обґрунтовано нараховані відсотки, з урахуванням угоди про внесення змін до договору, за період 01.08.2009р. по 23.03.2010р. які склали 41080,42 грн.
Судова колегія також погоджується із висновками господарського суду наведеними в оскаржуваному судовому рішенні стовно зменшення суми пені до 25160,41 грн. нарахованої за період з 01.08.2008р. по 23.03.2010р., оскільки такий висновок цілком правомірно узгоджується із приписами ч.6 ст. 232 ГК України.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення збитків у сумі 33443,96гр. господарський суд послався на недоведеність позивачем завданих збитків покупцем товару.
Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання , має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимоги про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що снували на день ухвалення рішення.
При визначенні неодержаних доходів ( упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, враховуючи наведене та обставини справи судова колегія не вбачає підстав вважати, що позивачем у справі належним чином доведено завдання йому збитків у сумі 33443,96грн., а тому висновок господарського суду в цій частині також є цілком обгрунтованим.
Також, слід зазначити, з урахуванням наведеного, про не підтвердження доводів скаржника про сплату боргу, що унеможливлює задоволення його апеляційної скарги.
Пунктом 1 ст. 193 ГК України, встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів ст.526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
Розглянувши справу, судова колегія зазначає, що висновки попередньої судової інстанції ґрунтуються на повно, всебічно та об'єктивно досліджених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА
Рішення Господарського суду Херсонської області від 06 серпня 2010р. зі справи №3/95-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя
В.І. Жеков
Судді В.І. Картере
В.Т. Пироговський
Повний текст постанови підписано 23 вересня 2010р.