Справа № 2-27/10

  Р І Ш Е Н Н Я

                                               ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 р.           Орджонікідзевський районний суд м.Харкова

у складі головуючого-судді Єрмоленко В.Б.

при секретарі- Вовк О.Ю.

за участю представника позивача- Пащенко І.О.

відповідача-Гречко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом:

              Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про  відшкодування  шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

              Позивач- Відкрите Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Оранта» ( далі ВАТ «Оранта» ) в особі Харківської  обласної дирекції ВАТ НАСК «Орната» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення  розміру страхового відшкодування-матеріальної шкоди у розмірі 12208 грн. 74 коп. та  понесених судових витрат. В обгрунтування своїх позовних вимог   позивач посилається на те, що 21.04.2006 р. між ОСОБА_2. та позивачем укладений договір страхування автотранспортного засобу  № 158/06, згідно якому в період з 22.04.2006 р. до 21.04.2007 р., під страховим захистом у ВАТ «Оранта» знаходився автомобіль  « FIAT SIENA» державний номер НОМЕР_1. 26.10.2006 р. о 14 год., на перехресті пр.Московского з вул.Північною в м.Харкові, сталося ДТП за участю водія ОСОБА_1, який керував автомобілем Мітцубісі-Галант державний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3 який керував автомобілем Фіат. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова  встановлена вина водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що порушив п.8.4 «б» Правил дорожнього руху і  був притягнутий до адміністративної відповідальності. Автомобіль «Фіат»» отримав значні пошкодження, чим заподіяний  матеріальний збиток страхувальнику ОСОБА_2  У межах встановленої договором страхування страхової суми,  з урахуванням  діючої франшизи  1% ,  позивач виплатив ОСОБА_212208 грн. 74 коп. Страхове відшкодування виплачено в повному обсязі, а тому до страховика перейшло право вимоги до особи, якою спричинена шкода. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визначити ступінь вини ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 70% та стягнути з нього 8546 грн. 12 коп., посилаючись на те, що постановою апеляційного суду Харківської області від 24.11.2009 р. відповідач та водій ОСОБА_3 визнані винними у порушенні ПДД.В  судовому засіданні представник позивача  уточнені позовні вимоги підтримав.

              Відповідач ОСОБА_1 проти позову  заперечував, пояснивши, що всупереч постанови Апеляційного суду , питання про складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_3, не вирішено, вини відповідача у ДТП не міститься з точки зору складеної схеми, а також місця розташування транспортних засобів після аварії, наявності конкретних пошкоджень автомобілів.

              Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази,  приходить до наступного.

              26.10.2006 р.. близько 14 год., автомобіль Міцубісі Галант д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, перетинаючи перехрестя пр.Московського та вул. Північної в м.Харкові, де утворився затор через відключення світлофора,  порушив п.п. 8.4 «б», 16.11 ПДР, не виконав вимогу дорожнього знаку «дати дорогу» транспорту, що рухався по головній дорозі,   порушив правила проїзду нерегульованого перехрестя, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем Фіат д.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, яким також порушені вимоги п. 12.1 та п. 16.4 ПДР щодо обов’язку водія вибирати безпечну швидкість руху та заборони виїжджати на перехрестя при утворенні затору, який змусить водія зупинитися на перехресті та створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів. Порушення водіями цих вимог ПДР знаходилося у причинному зв’язку з наслідками вчиненої ДТП.

              Постановою апеляційного суду Харківської області від 24.11.2009 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП через порушення ним п.п. 8.4 «б» , 16.11 ПДР,  водія ОСОБА_3 визнано винним у порушенні п.п. 12.1, 12.3, 16.4 ПДР України. Оскільки відносно водія ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення не складався, питання про його відповідальність не вирішувалось, матеріали направлені ДАІ. Постановою  апеляційного суду Харківської області встановлено, що порушення обома  водіями Правил дорожнього руху знаходилися в причинному зв’язку з виникненням  дорожньо-транспортної пригоди та  її наслідками.

              Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

              Ст.1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно  п. 3 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

              З матеріалів справи випливає, що рух транспорту на перехресті Московський проспект - вул.Північна у м.Харкові регулюється світлофором, який 26.10.2006 р. близько 14 час., не працював у зв'язку з плановим увімкненням напруги Східною РЕС всього мікрорайону. Таким чином,  при проїзді перехрестя водії повинні були діяти відповідно до вимог п.16.11 Правил дорожнього руху «Проїзд нерегульованих перехресть» і  наявними дорожніми знаками. Автомобіль під управлінням водія ОСОБА_1 виїхав на середину  перехрестя з боку вул.Північної, скориставшись тим, що один з автомобілів з головної дороги, тобто пр.Московського , здійснював маневр на вул.Північну. Тим самим відповідач створив затор та перекрив рух автомобілів по пр.Московському зі сторони центру. Як пояснив відповідач, йому поступився дорогою автомобіль, що рухався в другому ряду, проте він не продовжив рух з тим, щоб переконатися у відсутності автомобілів, що рухаються в правому ряду. В цей час автомобіль під управлінням водія ОСОБА_3, який рухався в правому ряду головної дороги,  зіткнувся з передньою частиною автомобіля під управленим ОСОБА_1 Дані про розташування автомобілів після зіткнення були предметом розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення і враховувалися не тільки пояснення водіїв, але і схема ДТП, висновки проведених автотехнічних експертиз. При цьому, визнані неспроможними пояснення водія ОСОБА_3 про механізм ДТП. У даній дорожній обстановці водію ОСОБА_3., який бачив наявний затор на перехресті, заборонено було продовжувати рух та виїжджати на перехрестя, що створило перешкоди для руху автомобілю ОСОБА_1,  який не зміг звільнити перехрестя. За таких обставин  суд вважає, що вина водія ОСОБА_3. в дорожньо-транспортній пригоді складає 60%, а вина водія ОСОБА_1- 40%.  

              Згідно договору страхування автотранспортного засобу № 158/06 від 21.04.2006 р. між ВАТ «Оранта» в особі  Харківської обласної дирекції і ОСОБА_2,  автомобіль « FIAT SIENA» державний номер НОМЕР_1 знаходився під страховим захистом до 21.04.2007 р. Відповідно до страхового акту № 278/1663 від 29.12.2006 р. про настання страхового випадку, сума страхового відшкодування склала 12208 грн. 74 коп. Страхове відшкодування виплачено страхувальнику за платіжним дорученням № 40 від 09.01.2007 р. і перераховано на рахунок ОСОБА_2

              Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

              З урахуванням вини водія ОСОБА_1 стягненню підлягає сума 4883 грн. 49 коп.                За нормами ст.ст.79, 81, 88 ЦПК України з відповідача  також необхідно стягнути на користь позивача сплачені ним при зверненні до суду та документально підтверджені судові витрати і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

              На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 79, 81, 88,  212, 214-215, 218  ЦПК України,  ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188,  1191 ЦК України , суд,-

ВИРІШИВ:

              Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про  відшкодування  шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, в порядку регресу,- задовольнити частково.

              Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта»  суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі – 4883 грн. 49 коп.,  понесені судові витрати-60 грн. 84 коп., а всього- 4944  ( чотири тисячі дев’ятсот сорок чотири) грн. 33 коп.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції протягом  10 днів з дня його  проголошення.

              СУДДЯ-