Справа  № 2-163/2010                                                                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я  

І м е н е м    У к р а ї н и              

31  серпня  2010 року                                                                    м.Болехів

Болехівський  міський суд Івано-Франківської області в складі:  

    головуючого – судді  Головенко О.С.

          секретаря судового засідання  Коваль А.В.

за  участю  позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2

відповідача   ОСОБА_3, його представника адвоката ОСОБА_4

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про  усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій вказує, що вона є власником земельної ділянки в с.Бубнище,площею 0,42га, на якій її батьки, загородивши, вирощують городину. Однак відповідач в минулому році розбив два прольоти дерев’яної огорожі, повитягував 30 тичок з фасолею, а в квітні цього року порізав ще три прольоти огорожі, мотивуючи тим, що таким чином він зробить на цій землі дорогу до його земельної ділянки.

Посилаючись на викладені обставини, просить суд зобов’язати відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні  ділянкою та заборонити йому зробити на цій ділянці дорогу.

В подальшому позивачка, уточнивши свої вимоги, просила усунути перешкоди у користуванні нею належною їй земельною ділянкою в с.Бубнище  шляхом зобов’язання відповідача відновити пошкоджену ним огорожу та заборони прокладання ним дороги через вказану земельну ділянку.

  В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги з підстав, викладених в позовній заяві . Додатково пояснила, що  вона, хоч і проживає в іншому селі, але на належній їй земельній ділянці  її батьки допомагають вести їй господарство, насаджувати картоплю та фасолю. Вказувала, що відповідач взмозі іншим шляхом добратись до своєї ділянки, як це роблять інші чотири власники земельних ділянок, що знаходяться поряд з його ділянкою. Але він зробив дорогу через її ділянку, хоча ніколи такої дороги через її поле не було.  Акт, який складений комісією 14.07.2009року не є земельним сервітутом, вважає його неправомірним, оскільки його не підписувала (замість неї підписав її чоловік, якого вона на це не уповноважувала) , як і не підписав ні відповідач, ні його мати.

Відповідач, заперечуючи доводам  позивача вказував, що через ділянку позивачки завжди був під’їзд до його земельної ділянки.  Інший під’їзд, хоч і є через пасовище, яким він зараз і користується, але  проїхати машиною важко, оскільки його розмиває. Також позивачка  не виконала умови, зазначені в акті від 14.07.2009року, оскільки не перенесла паркан і позбавила його можливості користуватися проїздом  до його ділянки. Вказаний акт  він не підписував, а його мати відмовилася підписати з тих підстав,  що не погоджувалася з тим, що позивачу надали земельну ділянку, на якій завжди був прохід..

Ним не заперечується той факт, що він порізав частину огорожі, мотивує свої дії тим, що не знав, що це є власність позивача.

  Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК  кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказуванню  підлягають ті обставини, які мають  значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть  участь у справі, виникає спір.

 В судовому засіданні  позивачка довела своє право на земельну ділянку, площею 0,42га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, надавши правовстановлюючий документ – Державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.8).

 Як передбачено ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки  може вимагати усунення  будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист права на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом запобігання вчиненню дій, що порущують права аба створюють небезпеку порушення прав.

На підставі пред’явлених позивачем доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 , на належній позивачці земельній ділянці, знищив частину дерев’яної огорожі , проклавши собі дорогу до свого поля.  Такими діями він чинить перешкоди позивачу  у користуванні  цією ділянкою.

Наведені обставини  підтверджуються  поясненнями ОСОБА_1 ,  свідка та матеріалами справи, а крім того, не заперечуються і самим відповідачем.

 Так, свідок  ОСОБА_5, яка працює землевпорядником Поляницької сільської ради, пояснила, що для перевірки даних, викладених в  заяві матері відповідача щодо правомірності дій  ОСОБА_1,   створена комісія, яка 14.07.2009року  вийшла на місце і встановила, що ділянка вже є у приватній власності у позивача. А тому  для усунення конфлікту, що виник між сторонами, був складений акт, від підпису якого  ОСОБА_6 відмовилася.  Не заперечує той факт, що, можливо, замість позивачка акт підписав її чоловік.  До земельної ділянки відповідача є інша дорога, але по ній важко їхати машиною.

З оголошених в судовому засіданні матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи щодо дій  ОСОБА_3  стверджується, що він розгородив частину огорожі позивача, щоб заїхати до свого поля.

  Посилання відповідача на акт від 14.07.2009року,  як на домовленість між ним та позивачем, за яким позивач зобов’язувалася  надавати йому право проходу та проїзду по її земельній ділянці, а також перенесення нею огорожі, як на підставу обгрунтовання правомірності його дій, не заслуговують на увагу.

Як встановлено судом, вказаний акт після набуття особою у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку, не може бути визнаний як домовленість між сторонами щодо користування нею,  оскільки не підписаний  ними, а крім того, ні позивач,  ні його мати не зверталися до суду про встановлення земельного сервітуту та не оспорювали через суду правомірність передачі землі у власність позивачу позивачем.

Таким чином, право позивачки, за захистом якого вона звернулася в суд, порушене, а тому її вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат суд вирішує згідно вимог ст.  88 ЦПК України, за якою  стороні, на  користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати : судовий збір в сумі 8грн.50коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення  -37грн.,  витрати на правову допомогу – 150грн., всього 195грн. 50коп.  

 На підставі наведеного, ст.ст. 116, 152 Земельного Кодексу України, керуючись ст.ст.  213-215  ЦПК України,суд,-

Р І Ш И В:

    Позов задоволити .

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою в АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_3 відновити пошкоджену ним огорожу та заборони прокладання ним дороги через вказану земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  195 ( сто дев’яносто п’ять) грн. 50 коп. судових витрат .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.

через Болехівський міський суд  до апеляційного суду Івано-Франківської області. .

Суддя                         Головенко О.С.