ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2006 р. | Справа № 9/42-92А. |
За позовом Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, м. луцьк
До Приватного підприємства „Європромтех”, м. Луцьк
Та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельник-99”, м. Донецьк
Про визнання недійсними угод
Головуюча суддя Соломка Л.І.
При секретарі Приходай Т.О.
Представники:
Від позивача: Сахарчук А.А. –гол. держ. под. інспектор юридичного відділу, довіреність №7 від 22.06.2005 р.;
Від відповідачів: н/з.
Права та обов’язки представнику позивача роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.
Суть спору: Позивач –Луцька об’єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсними усних угод, згідно яких ПП „Європромтех” придбало у ТзОВ „Будівельник-99” товари по накладних №48 від 30.04.2004 р. на суму 11 90400 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1 980 грн. та №65 від 02.06.2004 р. на суму 15 876,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 646,00 грн.
У додаткових поясненнях від 05.06.2006 р. позивач подав обгрунтування позовних вимог з посиланням на норми Господарського кодексу України. Позивач вважає, що умисел на укладення угод, завідомо суперечних інтересам держави був у обох контрагентів по угодах, дані угоди є виконаними обома сторонами, просить визнати угоди недійсними та застосувати наслідки визнання угод недійсними, передбачені ст.218 ГК України, а саме: стягнути з ТзОВ „Будівельник-99” та ПП „Європромтех” все одержане ними за зобов’язаннями в доход держави.
Відповідачі у судове засідання не з’явились, представників не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили, доказів, витребуваних ухвалою суду від 12.05.2006 р. про відкриття провадження в адміністративній справі та про відкладення розгляду справи від 05.06.2006 р., не подали. Водночас, ухвали суду від 12.05.2006 р., повістки про виклик до суду, інформації про права та обов’язки відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України разом з позовними заявами, направлені на адресу відповідачів –ПП „Європромтех”: м. Луцьк, вул. Островського,18, та ТзОВ „Будівельник-99”: м. Донецьк, вул. Університетська,5 та ухвали про відкладення розгляду справи від 05.06.2006 р., повернуті суду органами зв’язку з відмітками „організація вибула” та „за даною адресою не знаходиться”.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками „організація вибула” та „за даною адресою не знаходиться” з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа розглядається за наявними у справі доказами.
Із досліджених матеріалів справи , господарський суд,
встановив:
Луцькою ОДПІ проведено виїзну комплексну планову документальну фінансово-господарської діяльності ПП „Європромтех” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005 р., про що складено акт перевірки №01035 від 26.10.2005 р. (а.с.22-39).
Перевіркою встановлено, що ПП „Європромтех” по усних угодах з ТзОВ „Будівельник-99” придбало товари, що підтверджується накладними №48 від 30.04.2004 р. на суму 11 904,0 грн., в тому числі, ПДВ 1 984,0 грн. та №65 від 02.06.2004 р. на суму 15 876,0 грн., в тому числі: ПДВ 2 646,0 грн.
ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було надано копію рішення районного суду від 18.10.2001 р. згідно якого визнано недійсним установчі документи ТзОВ „Будівельник-99”, м. Донецьк з 18.10.2001 р. Одночасно ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було надано копію довідки про зняття з обліку платника податків з 11.11.2003 р. та акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ з 22.02.2001 р.
Судом встановлено, що засновник ТзОВ „Будівельник-99”, м. Донецьк Воробйова Г.А. ніякого відношення до підприємства немає.
Так, згідно накладної №65 від 02.06.2004 р. ТзОВ „Будівельник-99” відпущено для ПП „Європромтех” через Киричука В.В. колії під’їздні, подушки бетонні, А-3716 на загальну суму 15 876 грн. ( в тому числі ПДВ –2 646 грн.) та виписано податкову накладну від 02.06.2004 р. №05, яка складена Воробйовою Г.А. (а.с.43,44). По накладній від 30.04.2004 р. №48 отримано продукцію на загальну суму 11 904 грн., в тому числі ПДВ 1 984 грн. та виписано податкову накладну від 30.04.2004 р. №48 тією ж особою (а.с.45,46).
Згідно довідки Ворошиловградської районної ДПІ м. Донецька ТзОВ „Будівельник-99” знятий з податкового обліку 11.11.2003 р. (а.с.41), свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.02.2001 р. (а.с.42).
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи наявні по справі докази у їх сукупності, керуючись Конституцією та законами України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.
При цьому суд виходив з такого:
Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою , яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 із змінами , внесеними постановами від 25.12.1992 р. №13 та від 25.05.1998 р. №15 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Відповідно до п.7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 р. №1056 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” доказами спрямованості умислу суб’єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності та інше.
Як вбачається з матеріалів справи, Луцькою ОДПІ встановлено, що між відповідачами у даній справі було укладено угоди шляхом підписання накладних та податкових накладних на отримання продукції на загальну суму 27 780 грн.
В бухгалтерському обліку ПП „Європромтех” дані операції по придбанню продукції відображені бухгалтерськими проводками Дт-28 кт-63, про що свідчать записи в оборотних відомостях до рахунку №63. Розрахунки з контрагентом проводились готівкою з каси підприємства, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів. ПП „Європромтех” по даних угодах віднесло до податкового кредиту 4 630,0 грн. та включило до валових витрат 23 150 грн., чим занизило ПДВ у 2 кв. 2004 р. на 4 630,0 грн. та завищило валові витрати за 2 кв. 2004 р. на 23 150 грн.
Зазначене свідчить про повне виконання сторонами оспорюваних угод.
Між тим, згідно рішення Ворошиловградського районного суду м. Донецька від 18.10.2001 р., яке набрало законної сили 20.11.2001 р. , за позовом прокурора Ворошиловградського району м. Донецьк в інтересах держави в особі виконавчого комітету Волошиловградської районної в м. Донецьку Ради до приватного підприємства ТзОВ „Будівельник-99”; Вороб’йової Галини Андріївни про визнання установчих документів недійсними встановлено, що засновник підприємства Вороб’йова Г.А. ніякого відношення до підприємства немає, підприємство не засновувала, ніяких документів від імені підприємства не підписувала.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідно до ст.72 КАС України зазначене рішення Ворошиловградського районного суду м. Донецька з цивільної справи має преюдиціальне значення і є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, оскільки в сукупності з іншими фактами щодо намірів і характеру діяльності ТзОВ ”Будівельник-99” свідчать про характер мети, з якою укладались цим підприємством спірні угоди, як підстава для вчинення дій, що є складовою діяльності підприємства в цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані від імені ТзОВ „Будівельник-99” Вороб’йовою Г.А., яка ніякого відношення до підприємства не мала. Оспорювані накладні виписані без зазначення прізвищ відповідальних осіб, що дає підстави стверджувати, що вони виписані невідомими особами. Відповідно до акту №307 від 26.05.2004 р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ –ТзОВ „Будівельник-99”, дата анульовання свідоцтво 22.02.2001 р. Наведене свідчить про відсутність статусу платника ПДВ з ТзОВ „Будівельник-99”, на момент виписки податкових накладних від 30.04.2004 р. та 02.06.2004 р., а отже і свідчить про характер мети, з якою укладались спірні угоди і з боку ПП ”Європромтех”, яким збільшено податковий кредит за рахунок включення таких податкових накладних до книги обліку придбання і податкових декларацій по ПДВ.
Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи те, що матеріалами справи доведено, що при укладенні угод сторони діяли з умислом приховати від оподаткування прибутки і доходи та незаконного відшкодування ПДВ, оспорювані угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ст.207 Господарського кодексу України, а оскільки дані угоди є виконаними повністю - із застосуванням наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним відповідно до ст.208 ГК України.
Керуючись ст.ст.207,208 Господарського кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 із змінами , внесеними постановами від 25.12.1992 р. №13 та від 25.05.1998 р. №15 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, ст.ст.69,71,79,86,117,158-160 КАС України, господарський суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати недійсними угоди, укладені шляхом виписки накладних та податкових накладних №48 від 30.04.2004 р. та №65 від 02.06.2004 р між Приватним підприємством „Європромтех” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельник-99” на загальну суму 27 780 грн. та застосувати наслідки визнання угод недійсними, стягнувши з ПП „Європромтех” та ТзОВ „Будівельник-99” в доход держави все одержане ними за зобов’язанням.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя Л. І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту рішення –20.06.06 р.