Справа № 11-а-567-2006 г.                                    Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст.78 КК                                                  Дірко І.І.

України                                                                     Доповідач апеляційного суду

Погорєлова Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 липня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                 Погорєлової Г.М.

суддів: Маркової Т.О., Тимошевського В.П. за участю прокурора Кириленка Є.В. засудженого ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали з питань скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2002 р., якою

ОСОБА_1, уродженця м. Миколаєва, раніше судимого 11.03.2002 р. вироком цього ж суду за ст.309 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на 2 роки, з покладенням на підставі ст. 76 КК України обов'язків з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи 1 раз в 2 місяці та пройти курс лікування від наркоманії до 01.01.2003 р. направлено для відбування покарання, призначеного вироком суду.

Прийнявши зазначене рішення, суд в постанові послався, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, згідно з рапортом дільничного інспектора міліції виїхав з місця проживання, згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, 03.05.2002 р. вчинив вдома сварку, висловлювався брудною лайкою, побив скло у дверях в будинку.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати. Стверджує, що про прийняте судом рішення взагалі не знав. В період з 11.03.2002 р. по 11.05.05 р. знаходився за місцем свого постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 та жодної повістки не одержував. 28.03.2006 р. засуджений Корабельним районним судом м. Миколаєва за ст.263 ч.2 КК України з випробуванням. З'явився в райвідділ міліції для реєстрації на виконання обов'язку за цим вироком, але був затриманий у порядку виконання вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.03.2002 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, вивчивши матеріали, а також приєднану в апеляційній інстанції копію вироку Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.03.2006 р. та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

З тесту подання кримінально-виконавчої інспекції та постанови суду слідує, в них взагалі не викладені обставини відповідно до вимог ст.78 ч.2 КК України, які мають істотне значення та повинні враховуватися при вирішенні питання про направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Тобто, допущений вкрай спрощений підхід до розгляду та вирішення даного питання. Зазначене підтверджує й той факт, що як вбачається з протоколу судового засідання, матеріали особової справи засудженого, додані до подання, в судовому засіданні взагалі не досліджені.

Проте, з них видно, що ОСОБА_1 поставлений на облік інспекцією 29.04.2002 р. (а.с.11). Для реєстрації не з'явився лише 1 раз - 13.05.2002 р. (сі6). Наступна реєстрація повинна була відбутися через 2 місяці - 13.07.2002 р. Але вже 20.05.2002 р., тобто через 21 день після постановки засудженого на облік, інспекція направила до суду подання про направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Оцінюючи поведінку ОСОБА_1 за такий незначний проміжок часу, суд не мав належних даних щодо причини всього однієї неявки засудженого для реєстрації. Суд також вказав на вчинення ОСОБА_1 03.05.2002 р. вдома скандалу з побиттям скла у дверях. Проте, відповідно до ч.2 ст.78 КК України підставою для направлення засудженого для відбування призначеного покарання може бути невиконання покладених на нього обов'язків (за змістом закону - з урахуванням поважності причин) або систематичне (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення та свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення. Таких даних, у тому числі щодо події 03.05.2002 р., не було а ні у інспекції, а ні у суду.

Оскільки на засудженого не був покладений обов'язок згідно з п.3 ст. 76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, то посилання в поданні інспекції та в постанові суду на те, що ОСОБА_1 виїхав з місця проживання, правового значення не має.

З огляду на наведене, через порушення норм кримінального закону, неповноту та однобічність судового розгляду подання кримінально-виконавчої інспекції, постанова суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд, під час якого необхідно належним чином дослідити дані подання з урахуванням вимог ст. 78 ч.2 КК України та роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. (з подальшими змінами) та дослідити поведінку засудженого протягом іспитового строку, насамперед періоду часу, зазначеного у поданні, та прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2002 р. у відношенні ОСОБА_1 скасувати, а матеріали подання кримінально-виконавчої інспекції направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі судових засідань.