Справа № 22ц-1186 Головуючий першої інстанції: Косяк В.В.
Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
УХВАЛА
Іменем України
4 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Козаченка В.І.,
судців: Кутової Т.З.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засіданні: Цвєтковій Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та земельною ділянкою,
встановила:
У січні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та земельною ділянкою.
Позивач вказував, що йому на праві власності належить 2/5 частин жилого будинку АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, а відповідачеві - 3/5 частин цього ж будинку. Поділ домоволодіння в натурі не проводився і земельна ділянка знаходиться у загальному користуванні.
Посилаючись на те, що відповідач, збудувавши на земельній ділянці загального користування паркан, перешкоджає йому користуватися жилим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, зобов'язавши відповідача за власні кошти знести самовільно збудований паркан.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2006 р. позов задоволено.
Постановлено зобов'язати ОСОБА_2 за рахунок власних коштів знести паркан, що розділяє земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, оскільки, на його думку, висновки суду про те, що паркан є самовільним і порушує права позивача, не відповідають дійсним обставинам спору.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що власниками домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Миколаєві є ОСОБА_1, якому належить 2/5 його частини, та ОСОБА_2, якому належить 3/5 його частини.
У користуванні співвласників жилого будинку знаходиться земельна ділянка, загальною площею 655 м2.
Реальний поділ домоволодіння між співвласниками не проводився й порядок користування земельною ділянкою у встановлено законом порядку не визначався.
Відповідачем самочинно, тобто без належно оформленого дозволу співвласника, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, на земельній ділянці загального
користування було встановлено кам'яний паркан, який перешкоджає позивачу користуватися всією земельною ділянкою та будівлями. Дані обставини підтверджуються висновком № НОМЕР_1 судової будівельно-технічної експертизи від 29 листопада 2005 р. (а.с. 33-38).
За таких обставин суд з врахуванням положень ст. ст. 358, 376 ЦК України прийшов до правильного висновку, що права ОСОБА_1 порушені внаслідок побудови ОСОБА_2 кам'яного паркану на земельній ділянці загального користування, а тому обгрунтовано задовольнив позов.
Оскільки апелянт не навів доказів, які б спростовували висновки суду стосовно самочинності будівництва паркану та наявності перешкод, які завдані позивачу цією спорудою, колегія вважає доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308,315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.