Справа №2-1334/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року Рівненський міський суд Рівненської області
в складі:
головуючого - Музичук Н, Ю.
при секретарі - Хоменчук С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про виключення запису про батьківство із актового запису про народження дитини
встановив:
В Листопаді 2006 року в суд надійшов позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про виключення запису про батьківства його, ОСОБА_1., із актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, вчиненого відділом РАГС Рівненського міського управління юстиції за №2924 від 29 грудня 1994 року.
В позовній заяві зазначав, що з 1994 році він періодично проживав та підтримував відносини із відповідачкою, яка на той час ще перебувала в зареєстрованому шлюбі з чоловіком, що проживав і працював в м. Коростені Житомирської області. Відповідачка неодноразово виїжджала по місцю проживання чоловіка, в тому числі в лютому-березні 1994 року, ніби для врегулювання відносин розлучення. Після народження дитини, на прохання відповідачки, з урахуванням відносин станом на грудень 1994 року, з мотивів збереження нормальних стосунків, він добровільно погодився на визнання його батьком дитини, хоча не був впевнений в тому, що є біологічним батьком дитини. Подружні відносини між ними були відсутні. Пізнане йому стало відомо про неодноразові категоричні заяви відповідачки про те, що дійсним батьком дитини є її чоловік, з яким вона періодично має стосунки. Незадовго після народження дитини стосунки між ними були припинені. Не дивлячись на заяви відповідачки про те, що він не є батьком дитини, він не оспорював батьківство, оскільки вона не вимагала від нього будь-яких обов'язків по її та сина утриманню. Однак, в порушення взаємних домовленостей, відповідачка звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. При таких обставинах, з урахуванням заяв відповідачки та власних сумнівів в батьківстві щодо дитини, він змушений звернутись із позовом про оспорювання батьківства.
В запереченнях до позовної заяви ОСОБА_2 вказувала, що твердження позивача про колишнього чоловіка не відповідають дійсності, оскільки вона не підтримує із ним відносин із грудня 1993 року. В період із лютого 1994 року до початку пологів вона проживала і перебувала в громадянському шлюбі з позивачем. Позивач особисто в присутності колишніх співробітників забрав її з пологового будинку. Протягом місяця після народження дитини позивач систематично провідував їх, проявляв турботу, надавав допомогу і утримання дитині. 29.12.1994 року було зареєстроване батьківство позивача відносно їх дитини. Оскільки матеріальне її становище було тяжким, вона в 1995 році звернулась із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, позовні вимоги задоволені, аліменти стягнуті в розмірі % частини заробітку позивача, який сплачував аліменти в такому розмірі по 1997 рік, при цьому перервавши з ними відносини. В 1997 році судом був задоволений позов
ОСОБА_1. про зменшення розміру аліментів на утримання сина до 1/6 частини заробітку, які позивач сплачував по вересень 2000 року. З цього часу позивач участі у вихованні та утриманні сина не бере, а подача даного позову викликана небажанням позивача сплачувати аліменти на сина ОСОБА_2. Більше того, позивач паралельно заявив позов про часткове звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити за рішенням суду.
Відповідачка ОСОБА_5не визнала позовні вимоги ОСОБА_1. про виключення запису його про батьківство із актового запису про народження дитини ОСОБА_2. В своїх поясненнях стверджує, що позивач, з яким підтримувала фактичні шлюбні стосунки в 1994 році, є біологічним батьком її сина, що він добровільно визнав і чого не оспорював протягом дванадцяти років. Мотивом даного позову вважає небажання позивача сплачувати заборгованість по аліментах на утримання сина. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи пояснення сторін, досліджені надані в справі докази, в тому числі показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що позивач на підставі свідоцтва про встановлення батьківства за актовим записом №140 від 29 грудня 1994 року, виданого Рівненським міськвідділом РАГС на підставі його власної заяви, яке не оспорює в суді, записаний батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, народженого відповідачкою поза шлюбом. Шлюб позивача з його дружиною ОСОБА_10. розірваний Рівненським міськвідділом РАГС 27 травня 1994 року за актовим записом №451, а шлюб відповідачки з колишнім чоловіком ОСОБА_11. розірваний Коростенським міськвідділом ЗАГС 03.03.1994 року за актовим записом №83. З пояснень сторін, показів допитаних судом в якості свідків бувших співробітників обох сторін ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. встановлено, що фактично подружні стосунки між сторонами виникли приблизно спочатку 1994 року і підтримувались до виходу відповідачки у відпустку по догляду за дитиною, що в колективі було відомо всім і не приховувалось. При цьому позивач приймав вітання колективу та його керівника із народженням сина, організовував і забирав відповідачку з дитиною з пологового будинку, організовував реєстрацію дитини у відділі РАГС, при цьому запрошував свідків /кумів/, добровільно реєстрував батьківство, визнавав дитину тривалий час, добровільно надавав деяку допомогу і подарунки, сплачував аліменти на утримання сина по вересень 2000 року включно. В листопаді 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд із даним позовом. В поясненні до позову вказував, що до закладення такого позову спонукали вимоги відповідачки до нього щодо сплати заборгованості по аліментах, а, за відсутністю коштів на погашення такої заборгованості, він погоджується на передачу йому дитини на виховання, незалежно від біологічного батьківства. Крім того, звернувся в суд із окремим позовом про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
,У відповідності до положень ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини,. відповідно до ст.ст. 122,124,126,127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження.
Оцінкою сукупності досліджених в справі доказів, суд прийшов до висновку, про відсутність переконливих доказів щодо відсутності кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1., добровільно записаного батьком дитини, та народженою відповідачкою дитиною ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, актовий запис про народження №2924 від 29.12.1994 року РАГС Рівненського міського управління юстиції, що, у відповідності до ст. 136 СК України, могло бути підставою до виключення відомостей про особу позивача, як батька дитини з актового запису про її народження.
За таких обставин, позовні вимоги не доведені достовірними доказами, не можуть вважатися правомірними, не підлягають до задоволення. Судові витрати, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст. 136 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208,209, 212-215,218,223, 292,294 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до
ОСОБА_2про виключення запису про його батьківство з
актового запису за №2924 від 29 грудня 1994 року відділу РАГС Рівненського
міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_3
Володимировича, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в місті Рівному, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга подана не була у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.