ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
09.09.2010Справа №2-1/3567-2010
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1); (АДРЕСА_2),
до відповідача фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_3),
про стягнення 3 307,98грн.,
Суддя Л. О. Ковтун
п р е д с т а в н и к и :
від позивача ОСОБА_3, представник, довіреність від 05.07.2010р.,
від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,
Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором №1319 від 18.03.2010р. в розмірі 2 970,58грн., штрафу 44,56грн. пені в розмірі 239,48грн. та річних в сумі 53,36грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов’язання за договором поставки № 1319 від 18.03.2010р. в частині своєчасної оплати поставленої продукції.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.
Проте, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у зв’язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
18.03.2010р. між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладений договір №1319, (аркуш справи 12-13, далі - договір).
Відповідно до розділу 1 договору продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти і сплатити на умовах, передбачених договором товар (партію товару) у кількості, асортименті і по цінам, зазначеним у накладних на відпуск товару, що є невід’ємною частиною дійсного договору.
Позивач відповідно до умов договору передав підприємцю ОСОБА_2 товар на загальну суму 2970,58грн., що підтверджується накладними № Чай-024247 від 22.03.2010р. на суму 761,00грн., № Чай-023858 від 22.03.2010р. на суму 773,76грн., № Чай-026439 від 29.03.2010р. на суму 297,61грн., № Чай-026708 від 29.03.2010р. на суму 1 138,21грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом довіреної особи відповідача на вищезазначених накладних.
У пункті 5.2 договору сторони обумовили, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки.
У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання за договором №1319 від 18.03.2010р. в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв’язку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість підприємця становить 2 970,58грн.
15.04.2010р. позивачем на адресу підприємця ОСОБА_2 направлено претензію з вимогою погасити суму боргу.
Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаної претензії.
Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.
У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).
Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу суду не надано.
Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 2 970,58грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до пункту 7.3 договору, в випадку невиконання і/або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за даною угодою, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. У разі прострочення оплати товару більш ніж на 3 календарних дня покупець зобов'язується сплатити продавцеві відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 18% річних від вартості несплаченого в строк товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлена до відшкодування сума штрафу в розмірі 44,56грн., пеня в сумі 239,48грн. та річні в сумі 53,36грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.
Відповідно пп. «а» п.2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів громадян.
Отже, вимога про стягнення 3307,98грн. повинна бути оплачена державним митом в розмірі 102,00грн.
При подачі даної позовної заяви позивачем державне мито сплачено в сумі 51,00грн., що підтверджується квитанцією №3635228 від 05.07.2010р. у зв’язку з чим недоплачена сума державного мита в розмірі 51,00грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету м. Сімферополя.
В свою чергу, понесені позивачем судові витрати зі сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом відносяться на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_3;відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість в сумі 2 970,58грн, штраф в розмірі 44,56грн., пеню в розмірі 239,48грн., річні в розмірі 53,36грн., державне мито в розмірі 102,00грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 51,00 грн. державного мита.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.