ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.09.10 р. Справа № 11/279
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,
при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк
про стягнення суми боргу в розмірі 30140,00грн., 3% річних в розмірі 80,39грн., пені в розмірі 589,55грн.,
За участю представників сторін :
від позивача: не з’явився
від відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 08.09.2010р. було оголошено перерву до 15.09.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.08.2009р. порушено провадження по справі за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 30140,00грн., 3% річних в розмірі 80,39грн., пені в розмірі 589,55грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2009р. позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк задоволені.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2009р. скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 09.08.10р., на підставі ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу передано на розгляд судді Манжур В.В.
Ухвалою від 09.08.2010р. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Під час нового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди нежитлового приміщення № 5 від 01.08.2007р., претензію від 15.07.2009р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем була нараховані пеня та 3% річних.
Відповідач у відзиві від 07.09.2010р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на узгодження між сторонами розміру щомісячної орендної плати та повернення орендованого приміщення 09.07.2009р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
01.08.2007р. між Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди за № 5 (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Орендодавець передав Орендарю у тимчасове користування (оренду) вбудоване нежитлове приміщення в 4-х поверховому будинку, площею 56м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 для розташування туристичного агентства, про що складений та підписаний обома сторонами акт приймання-передачі.
Договір укладений на строк 11 місяців з 01.08.2007р. по 01.07.2008р., початок якого починається з моменту підписання акту приймання-передачі об’єкту оренди (п.2.1. договору).
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами письмової заяви про розірвання договору за місяць до спливу строку дії договору, договір, згідно п.2.2., п.8.1., вважається пролонгованим на той самий та на тих самих умовах. Отже, з урахуванням положень п.2.1. (строк дії договору – 11 місяців) та п.8.1. договору, у зв’язку з відсутністю письмової заяви сторін про припинення договору протягом 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, договір був пролонгований до 01.06.2009р., та в подальшому – до 01.05.2010р.
Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, сума орендної плати встановлюється в протоколі про договірну ціну, який є невід’ємною частиною договору, та сплачується до 2-го числа кожного поточного місяця.
В протоколі про договірну ціну (додаток № 1 до договору), який узгоджений та підписаний між сторонами, щомісячна орендна плата складає 14140,00грн.
01.03.2008р. між сторонами укладена та підписана без заперечень додаткова угода до договору, згідно умов якої сторони дійшли згоди про зміну розміру щомісячної орендної плати, що з 01.03.2008р. становить 19850,00грн.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За умовами договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та комунальні платежі (п.5.2. договору).
Під час нового розгляду справи судом досліджені надані сторонами докази та встановлено, що 09.07.2009р. відповідач звільнив орендоване приміщення.
Отже, на момент звільнення відповідачем орендованого приміщення строк дії договору оренди був пролонгований до 01.05.2010р., відповідно до п.2.2. та п.8.1. договору, а тому у даному випадку відповідачем достроково були припинені договірні відносини з позивачем.
На підставі викладеного, розрахунок платежів слід здійснювати за 30 календарних днів, відповідно до пункту 8.5. договору.
Із позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути плату за користування відповідачем орендованого приміщення у липні 2009р.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума орендної плати за липень 2009р. в розмірі 19850,00грн., згідно умов додаткової угоди від 01.03.2008р., яка є невід’ємною частиною договору та підписана обома сторонами без заперечень та зауважень.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідачем суми заборгованості з орендних платежів за липень 2009р., та на той факт, що договірні відносини між сторонами припинені у достроковому порядку за ініціативою відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення суми заборгованості з орендних платежів підлягають частковому задоволенню в розмірі 19850,00грн. У стягненні суми 9790,00грн. суд відмовляє, у зв’язку з безпідставністю заявлених вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог про стягнення суми заборгованості з комунальних платежів в розмірі 500,00грн., суд зазначає наступне:
Відповідно до пункту 4.4. договору, Орендар зобов’язаний компенсувати Орендодавцеві витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг на підставі рахунків. наданих Орендодавцем за електроенергію, телефон, оренду землі, ТПВ, пожежну сигналізацію, водопостачання. Сума визначається на підставі показників лічильників пропорційно (кількості опалювальних приладів) переданої в оренду площі.
Комунальні платежі, згідно п.4.6. договору, вносяться Орендарем не пізніше 9-го числа кожного місяця.
Згідно наданого рахунку № 7, витрати, пов’язані з оплатою комунальних послу, за липень 2009р. складають 500,00грн., які до теперішнього часу не погашені відповідачем.
Оскільки на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з комунальних платежів за договором, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з комунальних платежів в розмірі 500,00грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 589,55грн., суд зазначає наступне:
Згідно пункту 7.2. договору, за порушення строків перерахування орендної плати, Орендар зобов’язаний сплатити Орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.
Здійснений позивачем розрахунок суми пені за прострочення оплати орендних платежів за договором суд визнав невірним, оскільки позивачем при розрахунку пені застосована невірна ставка НБУ (12% замість 11%) та невірно визначена сума заборгованості, на яку має нараховуватись пеня за прострочку платежів.
Згідно розрахунку суду сума пені за прострочку оплати орендних платежів за договором складає 394,82грн., виходячи з наступного:
Оскільки за договором строк оплати орендної плати передбачений до 2-го числа поточного місяця, прострочка платежів виникає з 3 числа місяця, за який здійснюється оплата.
За розрахунком позивача період прострочки оплати орендних платежів становить з 03.07.2009р. по 04.08.2009р., що складає 33 дні прострочки.
Облікова ставка НБУ в зазначений період складала 11%.
Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає:
19850,00грн. (сума заборгованості з оренди) х (2 х 11%) : 365 х 33 дні прострочки = 394,82грн.
Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 80,39грн., суд виходить з наступного:
Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних наданий позивачем арифметично перевірений судом та визнаний невірним. За розрахунком суду розмір 3% річних складає:
19850,00грн. * 3% : 365 * 33 дні прострочки = 53,84грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення суми 3% річних в розмірі 80,39грн., підлягають частковому задоволенню в розмірі 53,84грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.
На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 30140,00грн., 3% річних в розмірі 80,39грн., пені в розмірі 589,55грн. – задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Донецьк (АДРЕСА_1, 83122; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк (АДРЕСА_2, 83048; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму заборгованості з орендних платежів в розмірі 19850,00грн., суму заборгованості з комунальних платежів в розмірі 500,00грн., пеню в розмірі 394,82грн., 3% річних в розмірі 53,84грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 203,19грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,66грн.
В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 15.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Повний текст рішення складений та підписаний 17.09.2010р.