Справа 1 - 7/2007 рік

ОКРЕМА     УХВАЛА

6   квітня 2007 року        апеляційний суд Чернігівської області у складі :

головуючого - судді Антипець В. М.

судді - Борисенка І. П.

народних засідателів : ОСОБА_21.,

ОСОБА_22,

ОСОБА_23при секретарі Гой Н. Г.

з участю прокурорів : Басюка С. В., Шевченко О. О. захисників - адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ,ОСОБА_13, ОСОБА_14

захисників - родичів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ОСОБА_18.

потерпілих: ОСОБА_7., ОСОБА_6,   ОСОБА_4 та її представників ОСОБА_19 і ОСОБА_20

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 7, 12 частини 2 ст. 115 та ч. З ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальна справа № 62 / 00929 про обвинувачення ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розслідувалась Генеральною прокуратурою України, для чого була створена слідча група та старшим слідчої групи був призначений старший слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури Козлов І. М.

Під час розслідування кримінальної справи було допущено ряд помилок та порушень норм кримінально - процесуального закону, які не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування, проте ущемляють права та інтереси учасників процесу.

11 липня 2006 року постановою слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України Ясеницьким Ю. І. була визнана цивільним позивачем в справі потерпіла ОСОБА_4- матір загиблого ОСОБА_5, яка позовної заяви не складала і не подавала.

27 липня 2006 року постановою цього ж слідчого була визнана цивільним позивачем в справі потерпіла ОСОБА_6, яка

також цивільного позову про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди не заявляла.

Відповідно до ст. 50 КПК України цивільним позивачем визнається громадянин, які зазнав матеріальної чи моральної шкоди від злочину і пред'явив вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст. 28 цього Кодексу.

Отже, слідчий Ясеницький Ю. І право потерпілим заявити цивільний позов під час досудового слідства не роз'яснив. Потерпіла ОСОБА_6 взагалі не знала, що необхідно було складати позовну заяву, а потерпіла ОСОБА_4 встигла реалізувала своє право за допомогою адвоката, які представляв її інтереси, під час розгляду справи в суді.

Потерпілою ОСОБА_7. був заявлений цивільний позов до Міністерства Внутрішніх Справ України.

27. 11. 2006 року слідчий слідчої групи Генеральної прокуратури Трачук О. В., постановою, визнав потерпілу ОСОБА_7. цивільним позивачем, проте постанови про визнання цивільним відповідачем МВС України не прийняв. Постанова про відмову визнати МВС цивільним відповідачем в справі також відсутня.

Відповідно до ст. 51 КПК України цивільний відповідач є окремим від обвинуваченого учасником процесу. Це фізична або юридична особа, яка в силу закону несе матеріальну відповідальність за шкоду завдану злочинними діями обвинуваченого.

В ході досудового слідства, особа, яка проводить слідство, після пред'явлення позову зобов'язана встановити, хто несе відповідальність , за шкоду завдану обвинуваченим, чого в даному випадку зроблено не було.

Дружина засудженого ОСОБА_8постановою слідчого слідчої групи Трачука О. В. від 28 вересня 2006 року була визнана захисником свого чоловіка - обвинуваченого ОСОБА_2

02. 10.2006 року старшим прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчим Генеральної прокуратури України Є. Зінченко постанова слідчого була скасована, як така, що прийнята з порушенням положень ч. 4 ст. 44 КПК України

4 жовтня 2006 року слідчим Трачуком О. В. ОСОБА_9 допитується в якості свідка, після чого, не залежно від цінності її свідчень, вона не може виступати захисником по справі свого чоловіка.

Відповідно до ст. 61 п. 2 КПК України не може бути захисником особа, яка допитувалась в якості свідка.

Відповідно до ст. 194 КПК України відтворення обстановки і обставин події проводиться з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого.

Така слідча дія проводиться в умовах, максимально наближених до часу і місця, в яких відбувалася подія, що відтворюється.

По даній кримінальній справі проводилось неодноразово відтворення обстановки та обставин події в умовах віддалених від тих, в яких відбувалась подія. Усі відтворення проводились в денний час, без врахування послідовності розвитку і механізму події, що відтворювалась. По суті слідчі дії зводились до виїзду на місце події.

Крім того, відтворення обстановки та обставин події, проведене 2 червня 2006 року прокурором - криміналістом прокуратури Чернігівської області Кожедубом В. М., із свідком ОСОБА_1 за участю судово -медичного експерта Колесника А. П. , по даним відеозапису цієї слідчої дії, взагалі не можна віднести до врегульованої кримінально - процесуальним законом діяльності по збиранню доказів. Прокурор - криміналіст стояв, смачно на відеокамеру жував жуйку, тим самим був зайнятий судово -медичний експерт. Свідок ОСОБА_1 на відеокамеру розповідав свою версію подій. Інші присутні особи під час так званої слідчої дії розмовляли по мобільному телефону.

Обвинувальний висновок є найважливішим процесуальним актом досудового слідства, у якому формулюються його остаточні висновки про сутність розслідуваних злочинів і винності осіб, які їх вчинили.

Відповідно до ст. ст. 223 , 224 КПК України обвинувальний висновок складається з описової , резолютивної частин і додатків до обвинувального висновку, які друкуються на окремих аркушах з посиланням на аркуші справи. По даній справі, лише в додатку по судових витратах старший слідчий Козлов І. М. зазначив аркуші справи. В інших додатках, посилання на аркуші справи відсутнє.

Положення ст. 223 КПК України вимагають, щоб в описовій частині обвинувального висновку було сформульовані об'єктивна та суб'єктивна сторони злочину: місце, час, засоби вчинення злочину, мотиви, наслідки, інші обставини справи.

Обвинувальний висновок по даній справі не в повній мірі відповідає вимогам закону. Зокрема, в обвинуваченні щодо ОСОБА_1., зазначається, що він будучи старшим сержантом міліції, працюючи міліціонером - водієм взводу патрульно - постової служби вчинив злочини.

В обвинуваченні щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також зазначено, що вони: перший є старшим слідчим, другий - старшим дізнавачем, вчинили злочини. Але таке формулювання обвинувачення вимагає і відповідної юридичної оцінки у вигляді кваліфікації дій винних за злочини, вчинені при перевищенні влади, чого в даному випадку в ході досудового слідства встановлено не було.

Предметом розслідування була лише одна подія, внаслідок якої постраждали двоє потерпілих, проте обвинувачення сформульоване як два епізоди злочину.

Обвинувальний висновок може бути складено лише за матеріалами кримінальної справи, тільки на основі предмета доказування, а не на інших фактах і обставинах, що не мають відношення до справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 23-2 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Звернути увагу Генерального прокурора України на порушення норм кримінально - процесуального закону, допущені слідчими слідчої групи Генеральної прокуратури України при розслідуванні даної справи.