Апеляційний суд Запорізької області

                                             Судова палата з цивільних справ

                                            Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

 Суддя 1-ї інстанції Дюженко Л.А.                      Суддя доповідач Бондар М.С .                            

28 вересня 2010 року                                         Справа № 22-6443/10

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя :   Бондар М.С.,   судді:    Гончар О.С.,  Коваленко А.І.

секретар   -  Белименко С.В.      

при участі:       прокурора  -                                                                  адвоката

розглянула  у  відкритому судовому  засіданні в залі  суду  цивільну справу   за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду  м.Запоріжжя від 16.07.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, -

в с т а н о в и л а  :

У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання зазначаючи, що 10.04.1998 року вона уклала з ОСОБА_3 договір догляду, за яким остання стала набувачем квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконував взятих на себе обов'язків і не надавав допомогу просила розірвати договір.

Рішенням Ленінського районного суду  м.Запоріжжя від 16.07.2010 року з'явленні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення, зазначаючи, що суд неправильно визначив обставини справа, порушив процесуальний закон та невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що за договором довічного утримання від 10.04.1998 року позивач ОСОБА_2 передала відповідачу ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_1 за умов довічного утримання (а.с.7).

Нормами ст.744 ЦК встановлено, що за договором довічного утримання одна сторона передає другій стороні у власність житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Як видно із п.5,6 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання довічно утримувати позивача та забезпечувати його харчуванням, одягом, доглядом та зберігати в її безкоштовному користуванні квартиру. Вартість такого забезпечення визначена у розмірі 80 грн. на місяць (а.с.7).

За статтею 755 ЦК договір довічного утримання може бути розірвано у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків.

Позивач стверджує, протягом часу дії договору відповідач не надавав визначену договором матеріальну допомогу (одяг, продукти харчування, не сплачував комунальні платежі).

В підтвердження цих аргументів посилався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

З пояснень зазначених свідків слідує, що відповідач не навідував позивача, матеріальне утримування не надавав, а квартирні платежі сплачував сам позивач.

Оцінюючи ці пояснення суд знайшов їх переконливими, оскільки вони узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Так, за платіжними квитанціями, оплату комунальних платежів здійснював саме позивач. Хоча за умовами договору  зобов'язаний це робити набувач квартири, тобто відповідач(а.с.26-30).

Окрім того, договором утримання визначена загальна вартість щомісячного матеріального забезпечення і дорівнює вона 80 грн..

Проте, що допомога надавалась в визначеному договором розмірі, відповідачем належними доказами не підтверджена.

Суд правильно відхилив посилання позивача на грошові переводи на ім'я позивача на суму 500 грн., так як ці грошові кошти внесені після відкриття провадження у справі (а.с.35).

Других доказів, які б переконливо доводили про належність виконання відповідачем умов договору довічного утримання не має.

Окрім того, питання щодо розірвання спірного договору уже виникало в суді у 2008 році (а.с.34).

   Це говорить про те, що між сторонами склалися такі відносини, які виключають можливість нормального виконання ними зобов'язань за договором.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норми процесуального права.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про  наявність передбачених ч. 1 ст. 755 ЦК України підстав для розірвання договору довічного утримання

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.308,,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а  :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ленінського районного суду  м.Запоріжжя від 16.07.2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:                     Судді: