ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 р. № 26/6-10-16
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Мирошниченка С.В. –головуючий,
Жукової Л.В.
Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рехау"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р.
у справі №26/6-10-16 господарського суду Одеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рехау"
доФізичної особи –підприємця ОСОБА_4
простягнення 74 762,81 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Кузьменко А.В. (дов. від 03.10.2010р.), Черешнюк В.М. (дов. від 03.03.2010р.);
відповідача: не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22 лютого 2010 року у справі № 26/6-10-16 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 27560,01 грн., витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р. по справі № 26/6-10-16 скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача борг у розмірі 27 560,01 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 275,60 грн. та 87,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рехау" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо пені, відсотків за користування коштами та курсової різниці та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" до фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 повністю.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, 23.05.2008 р. між ТОВ "Рехау" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір поставки № 33-05/08, відповідно до п. 1.1 договору постачальник (ТОВ "Рехау") зобов’язується поставити покупцеві у зумовлені строки товар згідно специфікації.
Відповідно п. 3.2 договору, рахунок за товар за даним договором виставляється в українських гривнях виходячи з вартості товару за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку.
Якщо інше не зазначено в специфікаціях або замовленнях/рахунках оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року, а щодо розрахунків –до повного виконання своїх зобов’язань.
25.09.2008 р. за видатковими накладними №РН 88004204 від 25.09.2008 р. та № РН 88004211 від 25.09.2008 р., на підставі замовлення від 18.09.2008 р. та 24.09.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 32560,01 грн., за який відповідач розрахувався частково, у розмірі 5000,00 грн.
Звертаючись з позовом, позивач послався на умови договору поставки та на додаток № 1 до договору поставки.
В зазначеному додатку вказано, що якщо з моменту виставлення рахунку і до моменту фактичної оплати відбулася зміна офіційного курсу НБУ гривні до євро більш ніж на 5% постачальник має право в будь-який час здійснити перерахунок вартості товару вираженої в гривні згідно нового курсу на дату оплати (п. 3.3 договору).
Пунктом 7.4 додатку до договору передбачена сплата процентів за користування чужими грошовими коштами.
Загальними умовами додатку № 1 до договору поставки № 33-05/08 - умови поставок та розрахунків є "здійснювана ТОВ "Рехау" поставка товарів та надання послуг і пропозиція укласти договір здійснюється виключно на умовах, викладених нижче.". Дані умови застосовуються для всіх угод між ТОВ "Рехау" та його клієнтами, які будуть укладатися в майбутньому, також у випадках, коли відсутня додаткова повторна домовленість про їх використання.
Тобто, даний додаток розрахований для угод, які будуть укладатися в майбутньому з будь-якими клієнтами, а не конкретно з відповідачем і не може бути застосованим при розгляді даного спору, оскільки не відповідає вимогам законодавства.
Підпис відповідача на вказаному додатку за вищевказаних обставин не може бути свідченням укладення між сторонами додатку до договору поставки № 33-05/08.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких обставин вимоги позивач про стягнення боргу з урахуванням курсової різниці безпідставні і задоволенню не підлягають.
Наявність боргу у розмірі 27560,01 грн. за поставлений позивачем відповідачу товар не заперечується сторонами, підтверджено матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відносно вимог про стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами судова колегія дійшла до наступного. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись з позовом про стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач послався на начебто виставлені рахунки на оплату товару, однак такі рахунки ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надані не були, тобто докази наявності вимог про сплату боргу та встановлення термінів сплати боргу за поставлений товар відсутні.
Таким чином, враховуючи, що на день подання позовної заяви строків розрахунків між сторонами не було встановлено, посилання позивача на наявність розрахунків, в яких начебто вказано строк виконання зобов’язання, не підтверджені матеріалами справи, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами не доведені матеріалами справи і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі №26/6-10-16 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. у справі №26/6-10-16 залишити без змін.
Головуючий: Мирошниченко С.В.
Судді: Жукова Л.В.
Подоляк О.А.