ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № Б-25/107-02 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого |
Разводової С.С. (доповідач) |
Катеринчук Л.Й. |
розглянувши касаційну скаргу | ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року. |
у справі | № Б-25/107-02 господарського суду Харківської області |
за заявою | ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова |
до | ТОВ “Перфо” |
про | визнання банкрутом |
За участю представників сторін
від кредитора | Хижняк О.С. дов. від 06.09.05р. № 2218/9/10-025, |
від боржника | не з’явилися |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.06р. (суддя Пуль О.А.) в задоволенні заяви ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про порушення справи про банкрутство та визнання ТОВ фірми “Перфо” банкрутом відмовлено і провадження по справі припинено на підставі ст. 1, ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. 7 ст. 7, ч. 10 ст. 7, ст. 52 Закону України “Про відновлення
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.06р. зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав, оскільки відсутні законні підстави визнавати ТОВ фірма “Перфо” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства згідно ст. 52 Закону.
Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.02.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ДПІ, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі по тексту –Закон) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та видно з матеріалів справи, 08.10.02р. до господарського суду звернувся кредитор - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова до боржника –ТОВ фірма “Перфо” з вимогами порушити справу про визнання боржника банкрутом, як неспроможного своєчасно виконати свої зобов’язання перед бюджетом, і зобов’язати ліквідувати заборгованість шляхом звернення суми заборгованості на майно підприємства, що йому належить, при цьому посилаючись на п. 8 ст. 52 Закону, а також накласти арешт на майно, посилаючись на ст. 67 ГПК України. Вимоги кредитор обгрунтовував тим, що у боржника станом на 23.09.02р. є заборгованість в сумі 1050104,49 грн., яка виникла внаслідок несплати податків.
Господарські суди, приймаючі оскаржувані рішення, виходили з того, що відповідно до норм Закону заява про порушення справи про банкрутство повинна містити обставини, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документу про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання, виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання, докази обгрунтованості вимог кредитора.
Крім того, суди посилалися на особливості банкрутства за відсутності боржника, передбачених ст. 52 Закону, згідно з ч. 1 якої у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.
Судова колегія підтримує висновки господарських судів попередніх інстанцій, та крім того зазначає наступне.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тобто, господарський суд з’ясуває факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про відсутність законних підстав визнавати ТОВ фірма “Перфо” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства згідно ст. 52 Закону та відмову у задоволенні заяви ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року необхідно залишити без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ: |
Касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року залишити без змін.
Головуючий | Ткаченко Н.Г. |
Судді |
Разводова С.С. |
Катеринчук Л.Й. |