№2-5679/10р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі – Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про стягнення недоотриманої щомісячної надбавки, -
встановив:
Позивач у червні 2010 року звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача протиправними, поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача недоотриману надбавку за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року у розмірі 6309 грн., проводити виплату, як дитині війни, довічно та стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивачка просила справу розглянути у її відсутність.
Представник відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позовну заяву, в яких також просив розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії дітей війни, як це визначено у ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.17 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст.6 вказаного Закону.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймав.
Таким чином у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджено не було.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2007 році - частиною 3 статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Частиною третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15 березня 2007 року встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.
Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином вимоги позивача у частині нарахування та виплати їй недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, яке передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. є обґрунтованими.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Частиною четвертою статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року (з часу ухвалення вищевказаного рішення Конституційним Судом України) й на теперішній час діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ",
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 гр., з 1 жовтня - 498 грн.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 06.11.2009 року №1715-IV з 01 листопада 2009 року установлено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 573 гривні.
З наданих відомостей про підвищення до пенсії позивача убачається, що її виплата проводилась у розмірі нижчому ніж 30 відсотків мінімуму пенсії за віком.
Зазначене у сукупності свідчить, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом покладення обов’язку на відповідача нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, яке передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року (включно) у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, залежно від розміру мінімальної пенсії за віком, який передбачений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум підвищення. Щодо виплати щомісячного підвищення за період з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року, то воно проводилось у відповідності до діючого законодавства.
Судом перевірені доводи відповідача про застосування наслідків пропуску трьохрічного строку позовної давності звернення до суду з вимогою про захист цивільного права, встановленого ст. 256 ЦК України
Як встановлено вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими тільки за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. З позовом позивач звернувся 23.06.2010 року, що свідчить про відсутність пропуску трьохрічного строку позовної давності, встановленого ст. 256 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін ті інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглядаючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь певної суми, суд виходить з того, що єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, являється територіальне управління Пенсійного фонду України. Обрахування сум спірних виплат законодавством покладено також на органи Пенсійного фонду України, тому суд не може перебирати на себе цю функцію.
Що стосується вимог позивача про визнання дій відповідача протиправними, то вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідач здійснював свої повноваження на підставі законодавчих актів, що діяли на час прийняття відповідних рішень. Спірне щомісячне підвищення до пенсії позивачці нараховувалось та виплачувалось в межах асигнувань, передбачених на ці виплати Державним бюджетом на відповідний рік.
Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За таких підстав, оскільки судове рішення має бути наслідком правового регулювання, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов’язання призначити та здійснювати виплату соціальної допомоги у майбутньому.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
З урахуванням вищенаведеного, на підставі ст. 256 ЦК України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-р/2007, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 207, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України , суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, яке передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , за періоди з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року (включно) у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, залежно від розміру мінімальної пенсії за віком, який передбачений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум підвищення.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51(п’ятдесяти однієї) гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: