ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. | № 6/825 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 року |
у справі за позовом | Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” |
до | Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві |
про | стягнення коштів |
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2005 року, Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві 129 712,60 грн. за поставлену на умовах договору №240581 від 01.07.2003 року теплову енергію, 15 045,86 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 3 201,95 грн. відсотків та 1 594,60 грн. судових витрат, а всього –149 555,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.11.2005 року Комунальне підприємство “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві замінено його правонаступником - Комунальним підприємством “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві, а рішенням того ж суду від 08.12.2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві на користь позивача 139 229,72 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 313,21 грн. відсотків та 1 529 грн. на відшкодування судових витрат. У решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2005 року в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 року, апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, неправильну правову оцінку обставин справи і просить рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що виконуючи договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №240581 від 01.07.2003 року, позивач поставив відповідачу теплову енергію вартістю 129 712,60 грн., за яку останній не розрахувався у порушення взятих на себе зобов’язань, оскільки, укладаючи 01.07.2003 року договір №240581, сторони у додатку №2 до цього договору обумовили, що розрахунки за поставлену теплову енергію здійснюються щомісячно, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Визначивши тарифи на послуги та зазначивши, що, за відсутності приладів обліку, обсяги спожитої теплової енергії визначаються як величина годинного теплового навантаження перемножена на загальну кількість годин споживання теплової енергії, відповідач за спожиту з вересня 2003 року по липень 2005 року теплову енергію не розрахувався і це ним не оспорюється, доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості, зокрема, і у касаційній скарзі, не наводить, а тому, за наведених у касаційній скарзі мотивів, підстав для зміни чи скасування судових рішень, у частині стягнення 129 712,60 грн. боргу, судова колегія не вбачає.
Проте, з рішенням суду у частині стягнення відсотків та суми на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, погодитися не можна, оскільки, безпосереднім споживачем послуг є громадяни, а відповідно до статті 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.
Передбачені цим законом особливості регулювання грошових відносин у житлово-комунальній сфері, а також та обставина, що положення ст.625 ЦК України про індексацію заборгованості по грошовому зобов’язанню і нарахування відсотків є правовим наслідком порушення зобов’язань і на ці відносини розповсюджується ст.614 ЦК України, яка передбачає, що відповідальність за порушення зобов’язання настає у разі наявності вини (умислу або необережності) з боку особи, яка порушила зобов’язання, зобов’язувало суд з’ясувати чи мав відповідач необхідні кошти для розрахунків за спірним договором та чи було користування чужими коштами неправомірним.
Але, на зазначені обставини суди належної уваги не звернули, висновків щодо неправомірності користування чужими коштами не зробили, доводів, які б спростовували доводи відповідача про відсутність своєї вини не навели, а тому, судові рішення, у частині відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та стягнення відсотків, нарахованих на суму заборгованості, не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку правам та обов’язкам сторін, і, у залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст.1119, 11111 ГПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 року у частині стягнення 9 517,12 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 2 313,21 грн. відсотків скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
У решті рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко