Справа № 2-450/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року                                                       м.Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  у складі:

Головуючого  судді  - Кагітіної І.В.,

при секретарі –           Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національного університету харчових технологій до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Сімферопольський коледж Національного університету харчових технологій, Верховна Рада України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача -  Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Управління у справах дітей, сім’ї та молоді Київської районної ради м. Сімферополя, про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, -

встановив:

Національний університет харчових технологій звернувся до Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідачі по справі мешкають у гуртожитку на підставі укладеного у 2007р. Сімферопольським коледжем Національного університету харчових технологій та ОСОБА_1 договору найму житлового приміщення, який визначав право на тимчасове проживання у гуртожитку без права на реєстрацію. Кімната у гуртожитку була надана відповідачці ОСОБА_1 у зв’язку із роботою у коледжі. Однак на сьогодні ані  ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 не перебувають у трудових відносинах із позивачем. До того ж відповідачі з моменту проживання у кімнаті гуртожитку почали влаштовувати конфлікти, бійки, зловживати спиртними напоями, порушувати спокій мешканців гуртожитку. На вимогу позивача останні звільнити кімнату відмовляються. На підставі наведеного, керуючись ст.124, ч.1 ст.132 ЖК України, ч. 4 ст. 825, ст. 826  ЦК України,  позивач просить виселити відповідачів, які проживають у студентському гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Представник позивача  у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила застосувати норми, що регулюють виселення з гуртожитку, при цьому зазначила, що будинок має статус нежитлового приміщеня.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. Пояснили, що вони проживають у кімнаті на законних підставах, регулярно здійснюють оплату за комунальні послуги, відремонтували  спірну кімнату. Під час проживання їх у кімнаті гуртожитку скарг його мешканців на їх поведінку не надходило, бо вони дотримуються правил суспільної поведінки та моралі. Ніяких попереджень про виселення вони не отримували. Позивач не має права на їх виселення  з підстав,  визначених у позовній заяві.  

Заслухавши сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договорами від 13.01.2005р., 13.01.2006р., 01.01.2007р. Національний університет харчових технологій (Коледж) на підставі діючого Статуту та розпорядження №164 від 13.04.1995р. «Про плату за проживання у гуртожитку» надав ОСОБА_1 (наймачу житла) у тимчасове користання житлову секцію АДРЕСА_1 площею 38 кв.м. Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на цей час не перебувають у трудових відносинах з Національним університетом харчових технологій, про що свідчать накази від 13.12.2007 року №183-к та від 07.07.2008 року №83-к (а.с. 5-9).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Порядок виселення з гуртожитків передбачено главою 4 Житлового кодексу України. Позивач звернувся до суду з посиланням на ч. 1 ст. 132 ЖК України, відповідно до якої особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

У сенсі статті 127 Житлового кодексу України гуртожитком є будівля, що зареєстрована як така у виконавчому органі відповідної ради чи державної адміністрації та в бюро технічної інвентаризації, в якій громадянину надається у тимчасове користування жила площа на підставі ордеру, виданого власником гуртожитку, у зв'язку з наявністю трудових відносин із цим власником майна, або у зв'язку з навчанням особи у навчальному закладі.

Рішенням виконкому Сімферопольської міської ради від 28.02.2003 року № 224  вирішено оформити право державної власності на об’єкти нерухомості відповідно доданого списку на імя Держави в особі Верховної Ради України ( в оперативному управлінні Національного університету харчових технологій) з подальшим  посвідченням свідоцтва про право власності на вказаний об’єкт та реєстрації права власності.  У доданому списку до зазначеного рішення зазначений гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 94-95).

Згідно свідоцтва про право на нерухоме майно від 06.03.2003 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.03.2003 року, будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований як нежитлова будівля, власником якої є держава в особі Верховної Ради України ( в оперативному управлінні Національного університету харчових технологій) (а.с.64,65)

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що спірна будівля за своїм правовим статусом є нежилою, тому на спірні правовідносини вимоги глави 4 Житлового кодексу України, у тому числі положення ст. 132 ЖК України, не можуть розповсюджуватися.

Щодо посилання позивача на ст. 124 ЖК України, то суд виходить з наступного. Відповідно до зазначеного положення житлового законодавства, р обітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Разом з тим, позивачем не надано рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради про те що приміщення, яке займають відповідачі, включено до числа службових у відповідності до ст. 118 ЖК України.  Навпаки, зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні убачається, що ними заявлені вимоги про виселення з гуртожитку, а не службового приміщення.

Щодо посилання на ч. 4 ст.  825  та ст. 826 ЦК України, то вони регулюють питання розірвання договору найма житла у випадку використання житла не за призначенням або порушення прав та інтересів сусідів, правові наслідки такого розірвання шляхом виселення. Між тим, будь-яких позовних вимог про розірвання договору найму з зазначенням його реквізитів, сторін позивачем не заявлено.

Відповідно до ст.11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін ті інших осіб,  які беруть участь у справі.

З огляду на викладене у сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позову в межах, які заявлені Національним університетом харчових технологій.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 9, ст. 118, ст. 124, ст.127, ч. 1 ст.132 Житлового кодексу України , ч. 4 ст. 825, ст. 826  ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,   суд  -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Національного університету харчових технологій про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з студентського гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: