Справа  №  2-4296/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 липня 2010 року                                                                                                   м. Сімферополь

    Київський  районний суд  м. Сімферополя  у  складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі  Мевлюдовій Ф.І., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1   до  Приватного   підприємства   «ГРААЛЬ-ЮГ», треті  особи  -  КП  ЖЕО   Київського   району  м. Сімферополь,   КРП  СМБРТІ,  Інспекція  ДАБК  в  АР  Крим,  Сімферопольська   міська  рада,   про  спонукання  до   виконання  певних   дій,  тощо -

 в с т а н о в и в:

    Позивач  ОСОБА_1  звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «ГРААЛЬ-ЮГ», в якому просить визнати  право власності на житлову квартиру  загальною площею 96,4 м.кв., жилою  площею 31,7 м. кв., яка розташована  АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та розірвати договір будівельного  підряду  від 10 вересня 2006 року,  укладеного між Приватним підприємством «Грааль-Юг» і   ОСОБА_1. Свої   вимоги  позивачка  обґрунтовує тим,  що відповідач  не  виконав свої  зобов’язання  по  договору  будівельного   підряду від 10 вересня 2006 року  по   передачі  збудованого  майна,  яке   розташовано АДРЕСА_1   на   користь  ОСОБА_1

    Представник  позивачки  у  судовому  засіданні  позовні  вимоги  підтримав у повному обсязі  та  просив   їх  задовольнити.

    Представник   відповідача   заперечував  проти  задоволення  позову.

             Треті особи - КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя, Інспекція державного архітектурно-будівельного  контролю в АР Крим  в  судове засідання  не  з’явились, про місце  та  час  слухання   справи   повідомлені   належним   чином,  про  причини  неявки суд  не повідомили.

             Представник  третьої  особи -  КРП  СМБРТІ  в  судове  засідання  не  з’явився,  про місце  та   час  слухання   справи   повідомлений   належним  чином,  подав  до  суду   заяву  про   розгляд справи  у   його  відсутністю.

    Вислухавши  представників  сторін,  вивчивши матеріали  справи та докази,  надані  сторонами  відповідно  до  приписів  ст.ст. 10, 60 ЦПК  України,  суд дійшов  до  наступного.

    Судовим   розглядом  встановлено, що  ОСОБА_1 є  власником квартири по АДРЕСА_1  на  підставі  договору  купівлі-продажу  квартири   від   18  травня  2006 року  № 5012.

    Відповідно  до  умов  договору  будівельного  підряду  від  10  вересня 2006 року відповідач  прийняв  на  себе зобов’язання  збудувати  і  передати   позивачу  прибудову  по  квартирі АДРЕСА_1,  загальною   площею 17,3 м.кв.

    Обсяг робіт, згідно п.1.1 договору будівельного підряду від 10 вересня 2006 року встановлений   відповідно  до  проекту  перебудови.    

           Покладені, відповідно до умов договору  будівельного підряду, обов’язки,   позивач  виконав  у  повному   обсязі.  Претензій   майнового  характеру  сторони  між  собою  не  мають.

            Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК  України  передання  робіт  підрядником  і  прийняття їх замовником оформляються  актом,   підписаним обома  сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання   акту  про  це  вказується   в   акті  і  він    підписується  другою стороною.

    В  зв’язку з  завершенням  будівництва, листом  від 16 березня 2007 року позивач звернувся на  адресу  Приватного  підприємства «ГРААЛЬ-ЮГ» з  повідомленням про необхідність  передати  замовникові  разом з   результатом  робіт   інформацію щодо експлуатації або  іншого  використання   предмета  договору, а також  скерувати власні  дії  щодо  участі підрядника в комісії  по  прийняттю  до  експлуатації  закінченого  будівництвом  об’єкту  нерухомого  майна,   відповідно  до  вимог  діючого  законодавства України.  Цей  лист залишений   без  відповіді.  Повторним  листом  від  25  грудня 2009 року на  адресу відповідача  надіслано  попередження про  наслідки  розірвання  укладеного між  сторонами   договору  та  судовим  розглядом  справи.

    Листом  від  04 лютого 2010 року  відповідач  відмовився  від   передачі збудованого майна, яке  розташовано  АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_1  з  посиланням   на  зміст  Закону   України «Про внесення змін до деяких  законодавчих  актів України  щодо  спрощення  порядку  набуття  прав  на  землю» від 05 листопада 2009 року № 1702-VI  щодо  необхідності  отримання кадастрового номеру земельної ділянки, та твердженням  про недійсність укладеного договору будівельного  підряду  від 10 вересня 2006 року в  зв’язку з  прийняттям  нормативно-правового  акту,  яким  юридично змінений  зміст укладеного  між  сторонами правочину.

    Суд   вважає  дії   відповідача   неправомірними   виходячи  з  такого.

            Відповідно до  ст. 876 ЦК  України   власником  об'єкта  будівництва або   результату  інших  будівельних  робіт  є  замовник,  якщо  інше   не  передбачено договором.

    Укладеним між  сторонами  договором будівельного  підряду  не  передбачена інша правова  конструкція  щодо  виникнення  права  власності на збудоване майно ніж та,  що встановлена   змістом   ст. 876 ЦК України.

    Таким  чином, бездіяльність  відповідача у  цій   сфері є неправомірною, такою що порушує  приписи  ст.ст. 321, 331, п.1 ст. 875, 861, 876 ЦК України,  умови   укладеного між сторонами  договору  будівельного   підряду.

     Згідно із п.2 ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України в редакції на момент виникнення спірних  правовідносин  до  особи,  яка  придбала  житловий  будинок, будівлю або споруду, переходить  право  користування на  земельну ділянку, на якій  вони  розміщені, без зміни  її цільового  призначення  в  межах  кордонів, зайнятих  житловим   будинком і  є  необхідною  для  його   обслуговування.

            Таким  чином,  з моменту  придбання  нерухомого   майна, а саме -  18 травня 2006 року,  на  підставі   договору купівлі-продажу  квартири № 5012  позивач  став належним землекористувачем земельної   ділянки,  яка   знаходиться  під   придбаними об’єктами нерухомого   майна.

             Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих  актів України  щодо   спрощення   порядку   набуття прав на землю» від 05 листопада 2009 року   № 1702-VI.  Істотною умовою  договору про набуття права власності  на   нерухоме  майно є кадастровий  номер земельної  ділянки.  Але,  предметом договору  будівельного  підряду від 10 вересня 2006 року  є  не  набуття  права   власності на  нерухоме  майно, а виконання певного обсягу  робіт, результатом  якого  є  створення   нової   речі.

             Тобто  договори  про  набуття права власності  на  нерухоме майно (глава 54-55 ЦК України), за власною  правовою природою  відносяться  до  групи зобов’язань про передачу   майна  у   власність (договір купівлі-продажу, договір міни, договір   дарування   тощо), в той  же  час  договір  підряду,   його  різновиди    відносяться   до  групи зобов’язань про  виконання    робіт (глава 61-62 ЦК України).  В  зв’язку  із   зазначеним  цей правовий акт  не  регулює спірні  відносини  між   сторонами.   Дії   відповідача, зміст  яких  викладений  в  листі  від  04 лютого 2010 року,   є   необґрунтований.

            Відповідно  до  ст. 5 ЦК України акт цивільного  законодавства  регулюють  відносини, які  виникли  з  дня  набрання  ним  чинності. Акт  цивільного   законодавства   не має зворотної дії у часі,  крім  випадків, коли   він  пом’якшує  або скасовує  цивільну   відповідальність  особи.

             Якщо  цивільні  правовідносини   виникли  раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який  втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується  до   прав  та   обов’язків, що   виникли з моменту   набрання   ним чинності.

     З огляду на   зазначене  Закон  України «Про  внесення   змін до деяких  законодавчих актів України  щодо спрощення  порядку  набуття  прав  на  землю»  від  05   листопада    2009  року  № 1702-VI регулює  правовідносини,  які   виникли  після   набуття  їм   чинності, тобто з  дня   його  опублікування - з  10  грудня 2009 року.

    Спірні правовідносини між сторонами виникли з моменту укладання договору будівельного  підряду   тобто  з  10  вересня 2006 року, а тому  не  повинні   регулюватися нормами  означеного   правового   акту.

    Таким чином,  вимоги відповідача, викладені в листі від 04 лютого 2010 року  про необхідність надання  позивачем   додаткових  документів, які  посвідчують  право  користування  земельною  ділянкою (кадастровий  номер  земельної  ділянки  тощо), на  якої знаходиться споруда не основані  на  законі,  не   витикають  із  змісту укладеного між сторонами    правочину  та  суперечать    вимогам   ст.ст. 526, 629  ЦК України.

             Відповідно  до  ст. 204 ЦК України   правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо не   встановлена   законом або   якщо  він  не   визнаний  судом   недійсним.

              З огляду  на  вказане  недійсність  спірного договору  будівельного підряду від 12 жовтня 2009 року  може  бути   встановлена  виключно  нормами  Закону  України «Про   внесення змін  до  деяких   законодавчих  актів України   щодо  спрощення  порядку набуття прав на  землю»  від   05 листопада 2009 року  № 1702-VI  які  в  ньому   відсутні.

              Крім  того,  підставою  недійсності  цього правочину  може бути  наявність вимог ст.  215 ЦК України,  які   відсутні.

              Відповідно  до  ст.ст. 16, 398 ЦК України  одним  із  способів  захисту   майнових прав є  право  особи  на   визнання   його  права  власності, якщо  це право оспорюється або не   визнається   іншою  особою, а   також  у  разі  втрати ним  документа,  який засвідчує його право   власності.

              Згідно  із   п.2 ст. 651 ЦК України  договір   може  бути   розірваний  на  вимогу  однієї  із  сторін,  в   разі  порушення  зобов’язань  за  договором  будівельного  підряду  з  боку  іншої. Таке   положення  міститься  в   п.1. ст. 611 ЦК України  відповідно до   якої,  в разі  порушення   цивільно-правових   зобов’язань  однією   із  сторін  договору  інша   вправі   вимагати   розірвання   договору.   Разом  з  тим,  виходячи  з фактичних  обставин  суд  вважає,  що   відповідачем  дійсно  порушені  зобов’язання   по  договору,  але  підстав  для  розірвання  договору  суд  не  вбачає,   навпаки,   відповідач  повинний   виконати  свої   зобов’язання  по  договору  під  загрозою  застосування  до  нього  відповідальності,  передбаченою  умовами  договору  та  діючим   законодавством.    

           Відповідно  до  приписів  ч.ч. 1-2 ст. 182 ЦК України  право  власності  на  нерухоме  майно   підлягає   державній    реєстрації    відповідним   органом.   З  урахуванням   того,  що  позивачкою в  повному  обсязі   виконані   всі  умови   договору,  а  відповідач   ухиляється   від  виконання  своїх  зобов’язань  у  повному  обсязі,  то    позивачці  необхідно  самостійно  звернутися   до  відповідних  органів   та   зареєструвати   своє  право   власності  на  нерухоме  майно.

              На   підставі   ст. ст. 16,  182, 204, 215, 321, 331, п. 2 ст. 377,  398, п.1. ст. 611,  п. 2 ст. 651,  п.1 ст. 875,  861,  876,  ч. 4  ст. 882  ЦК України, ст. 120 ЗК України,   керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 61,  88, 209, 212, 214-215, 218   ЦПК  України, с у д -

В И Р І Ш И В:

    Позов   ОСОБА_1  до  Приватного підприємства «ГРААЛЬ-ЮГ»,  про  спонукання  до  виконання  певних  дій,  тощо -  задовольнити    частково.

    Зобов’язати  Приватне  підприємство «Грааль-Юг» на виконання  умов  договору   будівельного   підряду   від  10 вересня  2006  року,   укладеного   між  Приватним    підприємством  «Грааль-Юг»  і  ОСОБА_1,   передати    позивачу   прибудову   до   квартири  № АДРЕСА_1,   загальною   площею 17,3 м.кв.   та   провести   в    органах   КРП  СМБРТІ    відповідну    реєстрацію   набуття   прав  ОСОБА_1  на   новостворене  нерухоме  майно   та    житлову   квартиру   загальною    площею  96,4  м.кв.,  жилою   площею 31,7 м. кв.,  яка  розташована   за  адресою:  АДРЕСА_1   в   цілому.

             В  задоволені   решти   вимог  відмовити.  

      Рішення   може  бути  оскаржене в  апеляційному  порядку  до  Апеляційного  суду АР Крим через   Київський   районний  суд   м. Сімферополя  шляхом   подачі в 10-денний  строк з дня   проголошення   рішення   заяви   про апеляційне   оскарження  і  поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної   скарги.

             Суддя: