П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Симаченко Л. І., з участю ОСОБА_1 розглянув справу про адміністративне правопорушення за протестом прокурора на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2010 року.
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 339 МК України з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 гривень. Вилучений товар постановлено повернути ОСОБА_1.
Згідно з даними протоколу про порушення митних правил 10 липня 2010 року о 1- й годині 30 хвилинах ОСОБА_1 на автомобілі марки «Fiat Ilysse», реєстраційний номер НОМЕР_1 при проходженні в місці пропуску «Тиса» Чопської митниці митного контролю в спрощеному порядку в режимі «зеленого» коридору приховав від митного контролю не заявлені в митній декларації та при усному опитуванні цифрові фотокамери іноземного виробництва в кількості: марки «Nikon» - 2 шт., «Canon» -1 шт. загальною вартістю 36472 гривні 99 коп..
Прокурор в протесті просить поновити йому строк на оскарження, посилаючись на те, що судом не було сповіщено митний орган про розгляд справи, що потягло за собою неповідомлення прокурора й унеможливило вчасне оскарження постанови. Постанову суду в частині накладення стягнення просить скасувати та, враховуючи вимоги п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» щодо співвідношення вартості й кількості товару до розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян і свідчить про значну суспільну небезпеку, накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації товарів.
.
Справа: № 33 - 460\2010 Номер статистичного рядка : 10
Головуючий у першій інстанції: Король Ю.А.
Доповідач: Симаченко Л.І.
Переглянувши справу в межах протесту, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив рішення суду залишити без зміни, повідомивши, що штраф він сплатив, а товар вивіз за кордон, оскільки не мав коштів сплатити за нього мито; перевіривши матеріали адміністративної справи та додаткові документи, апеляційний суд вважає, що протест прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 390 МК України про час та місце розгляду справи суд повинен повідомити особу, яка притягується до відповідальності та відповідний митний орган. Суд цих вимог закону не дотримався, в матеріалах відсутні дані про сповіщення митного органу про розгляд справи, а тому доводи прокурора про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови заслуговують на увагу. ( а. с. 1, 2 - 4 ).
Висновки суду щодо винності та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 339 МК України є правильними, підтверджуються даними протоколу про порушення митних правил, поясненнями правопорушника та іншими матеріалами справи і ніким із учасників судового розгляду не оспорюються. ( 2 - 4, 5, 13 - 15 ).
Стягнення накладено в межах санкції ст. 339 МК України з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини та майнового стану. З матеріалів справи та з пояснень правопорушника вбачається, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальнеості не притягувався, у вчиненому щиро розкаявся, призначений судом штраф сплатив, на даний час ніде не працює, знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника по справі не встановлено.
Щодо посилань прокурора про безпідставне неврахування судом вимог п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», то слід зауважити, що ці вимоги стосуються порушення митних правил, визначених у статті 352 МК України, за які передбачено обов’язкову конфіскацією предметів із спеціально виготовленими сховищами ( тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України.
Санкція ст. 339 МК України є альтернативною і тому, враховуючи вимоги ст. 23 КпАП України щодо мети адміністративного стягнення, якою є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, апеляційний суд вважає накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу достатнім і справедливим.
Інших передбачених законом доводів прокурор в протесті не навів, на розгляд справи в апеляційному суді не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином сповіщений про день та час розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП України, апеляційний суд Закараптської області
П О С Т А Н О В И В :
Поновити прокурору строк на опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2010 року про визнання ОСОБА_1 винним за ст. 339 МК України з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 гривень залишити без зміни, протест прокурора без задоволення.
Постанова суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області Л. І. Симаченко